Волонтери – феномен Революції Гідності та незамінна допомога українській армії у зоні АТО. Ентузіазм і винахідливість українців у тилу війни вражає. Сьогодні вони не зупиняються тільки на гуманітарних вантажах, збиранні шкарпеток, їжі та бронежилетів для військових, деякі намагаються доставляти у зону АТО найновіші технології ведення розвідувальних операцій.
Віктор Сарапін, працівник львівської IT- компанії, що спеціалізується на розробці програмного забезпечення для медустанов і клінік, вже кілька місяців із кількома колегами впроваджує у співпраці з іноземними компаніями новітні розвідувальні військові технології і адаптує їх до потреб і можливостей української армії.
Деякі з найпростіших вже зараз використовують наші вояки на полі бою. Віктор Сарапін охоче розповів ZAXID.NET, які з новітніх розвідувальних технологій айтішники вже сьогодні допомагають впроваджувати в життя в умовах ведення війни.
Про які системи йде мова, і як вони можуть допомогти нашим воякам?
Це так звана система керування полем бою. У базовій комплектації вона дозволяє вести розвідку і передавати дані, як про цілі противника, так і про бойові одиниці власних підрозділів, аби, наприклад, випадково не загубитись у полі, чи не потрапити під обстріл своїх же.
Конкретно те, чим я зараз займаюся називається - система класу «Піший боєць». Принцип її роботи такий: солдат з допомогою пристроїв (планшет та кілька інших девайсів), може зафіксувати, наприклад ГРАД, який знаходиться в межах його поля зору, і передати цю інформацію у мережі, до якої обов’язково під’єднані його пристрої та пристрої інших бійців. Результат, все, що фіксує один вояка, бачать і всі решту в групі та командир-координатор в штабі.
Така система може бути вже встановлена на бронеавтомобілі, може бути поєднана з прицільним комплексом і озброєнням цієї машини. Комплекс «Піший боєць» – це перші цеглинки, з яких складається велика система.
Розвідниками,наприклад, використовується така складова системи, як електронна карта, на якій можна позначити все, що треба (розміщення військової техніки, об’єктів, підрозділів бойовиків ) і переслати цю інформацію у штаб. Таким же чином фіксується перебування власних сил, своїх бійців, що зменшує можливість випадкового обстрілу, наприклад, через погану координацію дій, своїх же власних солдатів.
Насвої сторінці у соцмережі ви розмістили інформацію про необхідні девайси та програми, придбавши які можна починати застосовувати цю систему керування. Наскільки реально є впроваджувати її в тих умовах, в яких перебувають наші військові?
Реально, це є повноцінна розробка, яка, щоправда, вимагає зважати на певні речі. Чому проблематично це робити в наших умовах? Насамперед тому, що система покладається на зв'язок, причому на зв'язок у цифровий формі. Зараз це є стільниковий зв'язок. Але у зоні АТО, під час бойових дій його дуже часто немає. Передавальні станції або підривають, або глушать. Тому зараз наші найбільші труднощі у адаптації системи полягають у відсутності цифрового сигналу, заточеного під передачу даних. Ми намагаємось цю проблему вирішити у координації з іншими командами і зі іншими інженерами, і сподіваємось, що вирішимо її.
Система, звичайно, буде працювати і в умовах перебоїв зі зв’язком, але при цьому втрачатиме три чверті своїх можливостей: вона працюватиме в автономному режимі, збиратиме розвідувальну інформацію, але не зможе її передавати.
Водночас, можливо застосувати варіант, коли розвід-група збирає інформацію у певному місці, а потім повертається у пункт збору і відсилає її куди треба. Варіантів є безліч, і власне проробка цих сценаріїв - це процес навчання. В цілому, це причина, чому я мотаюсь у зону АТО.
Чи могла б наша армія забезпечити військових такими системами, впродовж нетривалого часу, і чи дороге це задоволення?
І Так і ні. Це досить дороге задоволення, але це можна собі дозволити, і забезпечити частини швидко простими комплектаціями — цілком реально. Власне дорогим є системи зв’язку. Якщо говорити про повноцінні системи, які експлуатуються шведами і американцями, то одна рація для бійця коштує, починаючи від 5 тис євро за одиницю. На фоні цього, саме програмне забезпечення і планшети – коштують копійки.
Крім того системи інтеграції ланок батальйонів і вище — дороге задоволення. Розгортання такої системи на важкій техніці теж дорого. В повноцінних розгортаннях бригади з усією технікою із повним забезпеченням бійців система може потягнути на кілька мільйонів доларів.
Але в базову варіанті, пішому, для бійців, якщо закрити проблему з зв’язком, а ми її сподіваємось вирішити, це досить реально.
Водночас, треба розуміти, що вона дає ефект тоді, коли вона порівняно масова, працює в максимальній кількості військових підрозділів одночасно.
Ще одна з проблем — те, що дуже часто це сприймається як фантастика, і що це нереально і коштує шалених грошей і не дає користі. Ми тут говоримо про системи вищого порядку, а деяким підрозділам на полі бою дуже часто бракує просто елементарних речей: одягу, їжі і патронів.
Мова про відомого виробника розвідувальних систем? З ким саме випрацюєте?
Ця запатентована світова розробка, але я б не хотів полегшувати роботу противнику, і розповідати публічно, про яку саме систему йдеться, і чиє це виробництво. Єдине, що можу сказати, вони охоче з нами співпрацюють.
Програмне забезпечення для подібних систем доступне, його можна просто купити чи необхідно мати якісь особливі дозволи від Міноборони, наприклад?
Деяке програмне забезпечення є модульне, існують цивільні версії, не дуже дорогі, його можна купити і користуватись. Якщо мова про шифрування військового рівня, це гроші плюс дозвіл на імпорт систем шифрування. Деякі речі потребують просто коштів, а деякі юридичного супроводу, бо прирівняні до зброї.
Ми робимо переклад всього, що стосується «Пішого бійця». Фактично, ми вже його зробили і адаптували. Крім того ми відпрацьовуємо з нашими партнерами, які конкретно компоненти не вимагають ліцензування і дозволів, як з їхнього боку, так і з нашого, щоб пришвидшити поставки до наших бійців. Виявляється, що багато чого не вимагає, але просто треба уважно пройтись по списку і визначити це.
Наступне, ми вже закінчуємо оформляти партнерство з компанією розробником цих систем аби отримати доступ до технології вихідних текстів і займатись адаптацією програмного забезпечення під потреби наших військових конкретно. Наприклад, щодо налагодження підтримки системи координат.
Координати у GPS, у звичайному смартфоні, якими користуються як наші військові, так і терористи, наприклад, не співпадають з тими, які розраховані у таблиці артилерійського ведення вогню. У звичному житті таке відхилення на десять метрів не таке критичне, але якщо артилерійський снаряд впаде на десять метрів лівіше чи правіше від об’єкта, в який цілились, то це вже буде критично.
А далі, стандарти звичайно. Натівські стандарти дещо різняться від стандартів, які були прийняті у країнах Варшавського договору, на це треба зважати. Плюс треба розрізняти завдання різних підрозділів: розвіднику досить, умовно, дальноміра і рації. А от артилеристам треба інтеграцію з системами наведення зброї, більш точну картографічну систему, інтеграцію з метеорологічними сервісами і т. д. Саме це і треба впроваджувати, застосовуючи новітні технології.
Чи ви ведете перемовини із керівництвом ЗСУ щодо впровадження систем керування полем бою, чи йдуть вони вам на зустріч?
Ми дуже на початках у співпраці з армією, дуже багато треба пояснювати, знову ж таки, це є інший спосіб ведення зв’язку і координації бойового управління. Навіть дуже класно натренований підрозділ, який до того справи не мав з такими системами треба перевчати, і перший час його ефективність впаде. Це нормально, під час впровадження будь-якої нової системи, навіть кращої, ефективність її падає, а через деякий час різко йде вгору. Питання тільки в тому, аби той період був максимально короткий.
Треба вважати, аби не переламати звичний спосіб дій, бо перевчатись безпосередньо під час реального ведення бою – це неграмотно.
Яким чином ви втілюєте свої ідеї в життя, ви самі займаєтесь збором коштів чи шукаєте державного фінансування?
Компанія, в якій я працюю, вкладає не тільки інтелектуальний ресурс, а також фінансовий ресурс . Ми самі збираємо кошти на впровадження системи класу «Піший боєць». Ми співпрацюємо із волонтерськими організаціями аби підняти це на рівень забезпечення армії військовим оснащенням — дякую Віталію Дячуку (Львів), Ігорю Федирко з “Крил Феніксу”, Давіду Арахамії і www.narodniy.org.ua і багатьом-багатьом іншим. Тобто діємо так, як волонтери вже звикли робити.
Щодо масштабного фінансування - звичайно це питання критично важливе, куди ж без нього. Але то не зовсім наша компетенція. Ми, звичайно, готуємось до переговорів щодо державного фінансування, але до того ми мусимо підходити після того, як матимемо якісь відгуки від самих військових про нашу систему.
Ви готові допомагати бійцям реально вчити користуватись системами?
Так, варто було би то робити більш масово і в умовах навчання на полігоні. Але маємо те що маємо, і часто доводиться робити це у зоні АТО. Розумієте, запровадження розгортання таких систем триває роки, а ми хочемо це впровадити за тижні.
З іншого боку, за вікном давно 21 століття, вже 14 рік як, якщо не враховувати це у контексті еволюції збройних сил, не зважати на інформаційне забезпечення і кібернетичну безпеку, ми будемо у дуже поганому стані. А наші бійці мають бути забезпечені за вищим розрядом.