Наслухавшись історій про те, як мами влаштовують у дитсадок своїх дітей, почувши про їх проблеми, я спробувала сама пройти цим шляхом і влаштувати віртуальну 3-річну дитину.
Проблема влаштування дитини в дитсадок - існує, для багатьох вона актуальна й наболіла. Незважаючи на те, що місто намагається повернути ті дитячі садки, які років десять-п'ятнадцять тому віддали в оренду, дошкільних закладів все одно бракує. Нині чимало батьків навряд чи зможуть влаштувати свою дитину до дошкільної установи.
Дефіцит місць, зрозуміло, провокує влаштування «по знайомству», «добровільні внески», записування мало не від народження дитинки в дитсадок, але інколи декому просто «щастить». Наслухавшись історій про те, як мами влаштовують у дитсадок своїх дітей, почувши, з якими проблемами вони стикаються, я спробувала сама пройти цим шляхом і влаштувати віртуальну 3-річну дитину.
Побувала в трьох дитячих садочках Галицького району. Обрала один район - поблизу роботи: кажучи простіше, щоб було зручно дитя відводити у садочок і забирати його звідти.
Дошкільний навчальний заклад №12, вул. Довбуша, 20
Зайшовши у приміщення з подругою, зупинилися біля стенду з різними повідомленнями, шукала ім'я та по-батькові завідуючої цього закладу. У садочку проходив ремонт. Ми з подругою почали про це говорити і на нашу розмову, вийшла жіночка, очевидно, директор, і запитала:
- Ви до мене?
- Я хотіла б влаштувати дитину у садочок, - кажу я.
- Скільки вашій дитині років?
- Три...
- Повних три?
- (киваю)
- На жаль, у нас уже сформовані групи, їх у нас чотири.
Завідувач розповіла, що в ясельну групу приймають з 2 до 3 років. Повторила, що групи укомплектовані, та наголосила, що загалом у групи набирали в квітні-травні, але запропонувала підійти пізніше, «бо може щось зміниться».
Дошкільний навчальний заклад №25, вул. Листопадового Чину, 26
Довго шукала садочок на протилежній стороні цієї вулиці, вище парку І.Франка, доки мені не пояснили, що один садочок є на вул. Устиновича (бічна Листопадового Чину), але ще одна пані, що трапилася на цій вулиці, запевнила - там садочка уже давно нема, «зараз бібліотека», і розповіла, як знайти потрібний садочок №25.
У подвір'ї бавилися діти, а я не знала, де шукати директорку дитячого закладу. Питаю у виховательки, як знайти завідуючу, розказала куди йти, але попередила, що зараз її вже немає, тому варто прийти зранку.
- Підкажіть, будь-ласка, а ваш садочок приймає ще дітей?
- Я не знаю, вам краще запитати у завідуючої.
Наступного ранку, знайшовши потрібний кабінет, чекала, доки пройде «нарада». Нарешті до мене вийшла пані у білому нейлоновому халаті.
- Вам кого? - запитала вона.
- (дивлюся на двері, де написано «Завідуюча - Скірка Оксана Дмитрівна») Оксану Дмитрівну...
- Її немає, у відпустці.
- Тоді заступника...
- Я замість завідуючої...
Кажу звичне про те, що хотіла б влаштувати дитину у садочок.
«Ви пізно прийшли. У садочку дуже багато дітей. У нас уже укомплектовані всі групи, створено батьківський комітет, зібрано гроші, проводяться ремонти. Що ж ви так пізно? Треба приходити у квітні-травні. Дехто за рік приходить...»
Пояснюю, що переселилися з вул. Пасічної, тому й шукаю садочок...
- Скільки вашій дитині?
- Три...
Хитає головою. Розумію це, як «групи укомплектовані». Оптимістично каже, що є ще садочки у цьому районі, пропонує спробувати у садочок на Чайковського, або в районі початку вул. С. Бандери, розповідає як знайти останній садочок. Я сумно киваю головою. «Можете підійти в понеділок, директор повернеться з відпустки», - додає на жіночка прощання.
Дякую їй. Йду далі.
Дошкільний навчальний заклад № 29, вул. Чайковського, 22
Підійшовши до дерев'яної брами за зазначеною адресою, намагалася її відчинити - не вдалося. В сусідньому будинку молодий чоловік повідомив, що вхід у садочок із паралельної вулиці, про що, за його словами, писало на дверях брами. Заходжу з вул. Тихої, ідучи, запитую дорогу (може хто знає). Зайшла через якусь «задню» залізну браму. Так, садочок тут. Медсестра підказала, що кабінет завідуючої на другому поверсі. Піднімаюся. Тут теж проходить ремонт. Із відкритих дверей кабінету чую, що там говорять по телефонну, чемно чекаю доки розмова закінчилася і заходжу у двері - вітаюся, кажу, що хотіла б дитину в садочок влаштувати.
- Пізно! - чую на підвищених тонах. - Треба було в березні-квітні приходити.
- Таке враження, що всюди пишуться оголошення про те, що дитину в садочок треба влаштовувати за півроку. Скажіть, де би це я мала прочитати?
- У нас нема місця. Чого ви так пізно приходите!?
- Я прийшла за місяць до першого вересня... Час ще є. Яким чином я би мала дізнатися про набір?
Задзвонив телефон, вона підняла слухавку, сказавши «зараз покличу». В кабінеті була ще одна жінка, яка запропонувала когось покликати до телефону сама, однак завідуюча пропустила це повз вуха, вийшла з кабінету, показавши таким чином, що розмову закінчено.
Прикро вражена таким діалогом, домовилась про зустріч з головним спеціалістом дошкільного виховання та початкової освіти управління освіти Львівської міської ради Софією Чемерис. Перше, що запитую, це про те, яким чином і звідки батьки мають дізнатися за скільки часу потрібно приходити у садочок, аби дитину «прийняли».
Де це прописано? «Такого ніде не прописано. За Законом України «Про дошкільну освіту», прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником навчального закладу протягом календарного року, на підставі заяви батьків або осіб, які їх заміняють. Тобто, якщо ви приїхали, наприклад, з іншого міста у Львів взимку, то керівник ДНЗ має право прийняти вашу дитину в садок», - зазначила Софія Чемерис.
Розповідаю їй, що намагалася влаштувати дитину в дитсадки у центральний частині міста, скаржусь, що в цьому районі таких закладів мало. «Повірте мені, за 32 роки, що я працюю у цій сфері, ще жодна мама не залишила роботи, тому що не могла влаштувати дитини в дитсадок. У теперішній час мама підніме всіх на ноги, аби дитя ходило у садок. Щоправда, чомусь батьки хочуть влаштувати в садочок, який щонайближче до дому, але ж якщо він уже не може прийняти дитини, то тут нічого не зробиш, є ж певні санітарні норми, певні вимоги. Не можна влаштувати дитину в один навчальний заклад, влаштуємо - в інший», - запевнила чиновниця, зауваживши, що в дитсадки потрібно постійно ходити, питати, цікавитись, чи є місце, оскільки воно може з'явитися і протягом року: когось переводять в інший садочок, хтось виїжджає.
У кожному районі Львова є відділ освіти. Зателефонувала у відділ освіти Галицького району, мене скерували з «проблемою» (не можу влаштувати дитину в садочок в Галицькому районі) до Марії Іванівни.
«Реальний стан речей не втішний, - зі співчуттям почала розповідати Марія Іванівна. - В нашому районі на 100 місць йде 150 дітей. Ми забезпечуємо дитсадками лише на 78%. Є завідуючі, які входять в ситуації кожної сім'ї, можуть у заповнену групу взяти ще одну-дві дитини, і щоразу санепідемстанція накладає штрафи на садки, дає приписи, бо має бути відповідність: на 1 дитину певна кількість місця. І, повірте, якщо вам завідуючі казали, що немає місця - значить реально місця немає, вони не з тим, щоб їм треба було щось нести».
Далі Марія Іванівна, яка реально перейнялася моєю проблемою, порадила, як жінка жінці, зробити «живе полювання»: постійно нагадувати завідувачам про себе. «Зараз пішов приріст. І батьки знаєте, як роблять? Вони приходять на початку навчального року до завідувачки і кажуть, що хочуть на наступний вересень дитину віддати в ясельну чи молодшу групу. Для вас зараз найкраще ходити ще по садочках. Ви маєте право віддати дитину в садочок будь-якого району», - запевнила Марія Іванівна.
Отже, наразі людям, які проживають у центрі міста, влаштувати дитину в садочок практично не реально. А що стосується поради влаштувати маля у садочок в іншому районі...
Уявімо ситуацію: малечу влаштували у дитячий садочок на Рясному, сім'я живе на Пасічній, а працюють батьки в районі Наукової. Навіть із власним авто доведеться прокидатися не пізніше шостої ранку, щоб зібрати дитину, відвезти її в садочок, устигнути вчасно на свою роботу, а ввечері навпаки - з роботи раніше йти, щоб заїхати за дитиною, забрати з садочка, а потім додому. Такі проїзди з одного кінця міста в інший втомлюватимуть, передусім, дитину, яка цей час могла б проводити цікавіше і з більшою користю.
***
Проблема існує не перший рік, однак темпи її вирішення (повернення садочків, створення в уже існуючих нових груп) наразі не встигають за реальною потребою. Зважаючи на те, що демографічна ситуація у Львові загалом щороку покращується, владі міста потрібно якомога швидше або будувати нові садочки, або дати «зелене світло» тим підприємцям, які можуть їх швидко збудувати Львову.
За цих умов не виникатиме ніяких легенд на тему «як влаштувати дитину в садок»; молодим та досвідченим батькам не треба буде за рік (чи навіть більше) приходити в садок і домовлятися про те, що їхнє дитя буде тут виховуватися з такого то року. Більше садочків дозволить загалом покращити ситуацію і в уже існуючих дошкільних навчальних закладах: у групах буде стандартна (дозволена) кількість дітей, легше працюватиметься вихователям.
Фото зі сайту chemodan.com.ua