Команда Володимира Зеленського впевнено святкує перемогу на позачергових парламентських виборах. Неприховані наміри «перезавантажити» під себе місцеве самоврядування все частіше звучать із уст представників середовища нинішнього Президента України. Мотивація цілком очевидна – у межах високого власного рейтингу максимально збільшити свій вплив на місцях, якнайшвидше зробити рімейк ситуації, що мала місце з розпуском Верховної Ради України.
Цей блог – спроба розібратися, як вони планують це втілити у життя.
Вони зроблять це першого грудня!
Чинні редакції Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають механізму одночасного розпуску всіх місцевих рад на догоду політичній доцільності. Ну от, не ставили собі таке завдання фахівці-конституціоналісти на чолі з Морозом у 1996 році. Тоді самоврядування не було чимось таким, що вартувало уваги загалом.
Проте законотворець, цілком у європейському дусі, передбачив механізм дострокового припинення повноважень будь-якої сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради.
Підстав, викладених у ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», для розпуску ради є аж три. На практиці це виглядає так: голова відповідної обласної (Київської міської) державної адміністрації може звернутися до парламенту з проханням про розпуск місцевої ради, яка порушує Закони України, якщо це доведено судами та висновками профільного комітету Верховної Ради України.
Наголошую, мова йде про застоcування такого механізму до конкретної ради. У разі ухвалення парламентом рішення про дострокове припинення повноважень у такій раді оголошуються позачергові місцеві вибори.
Саме до цього варіанту слід готуватися Київраді. Звільнення Кличка з голови КМДА, яке погодив уряд, – перший сигнал, що взято курс саме на застосування особливостей, викладених у цій статті ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Отже, згрубша – новий корпус голів обласних адміністрацій шукає порушення в роботі конкретних рад, подання (усе може бути напрочуд синхронно) і в кількох десятках рад можна проводити позачергові вибори. Якщо до справи взятися ретельно, то в середині вересня новообрані депутати навчаться голосувати у Верховній Раді України, відлік можна розпочати вже наприкінці вересня. Додайте 60 днів на позачергові вибори – і кілька десятків оновлених міських та обласних рад на початку грудня матимуть нових депутатів.
В цьому варіанті, першим мінусом є те, що пропускна здатність парламенту – це обласні центри і обласні ради. Додайте сюди і звинувачення у вибірковості. Проте головний мінус, що ці кілька десятків рад переоберуть на позачергових виборах лише на 11 місяців. Бо 141 стаття Конституції України каже, що «ЧЕРГОВІ вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на ЧЕРГОВИХ виборах». Напевно, саме тому головні ідеологи «Зекоманди» відмовилися коментувати проведення позачергових виборів у 2019 році.
Вони зроблять це весною 2020 року
Так, саме весною, до того, як рейтинги «Слуги народу» покотяться вниз після перших розчарувань у соціальній політиці, економічній ситуації та сфері зовнішніх зносин. Новій команді Президента Зеленського слід провести перезавантаження всього місцевого самоврядування – від сільського голови до мера Києва. І звісно – на повні 5 років. Нижче короткий план (підказка) дій «Зекоманди».
Механізм змін до Основного Закону відомий. Це голосування у Верховній Раді України простою більшістю, висновок Конституційного Суду України і 300 голосів на наступній черговій сесії за зміни до Конституції.
Щодо власне змін, які уможливлять нові позачергові вибори усього самоврядування, варто розглянути кілька варіантів:
а) зменшення строку, на який обираються голови та депутати місцевих рад – з п’яти років до чотирьох (або й менше), таким чином, що депутати місцевих рад, які були обрані на чергових виборах, що відбулися 25.10.2015 року, повинні працювати в місцевих радах до завершення цього 4-річного терміну, а саме до останньої неділі жовтня 2019 року. Для його реалізації потрібно внести зміни до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», а новообраному парламенту – провести дві сесії в серпні і добряче натиснути на Конституційний Суд.
б) увести в Конституцію України інститут дочасного припинення УСЬОГО місцевого самоврядування, передбачивши, хто і в який спосіб, з чийого подання і за яких підстав приймає рішення про «перезавантаження місцевого самоврядування». Щоби не підставляти під такий перший випадок Президента Зеленського (а саме Президентові, як кажуть фахівці-правники, відведуть почесну місію вносити до Верховної Ради України подання про дочасне припинення повноважень усієї самоврядної вертикалі), пропишуть у Перехідних положеннях дату такого першого кейсу. А зрештою, можливо, у застосуванні практики «сильної руки» сумніватися не будуть і почесну місію вперше припинити повноваження місцевого самоврядування відведуть діючому Президентові.
Схоже на те, що за основу візьмуть таки варіант «б». Його реалізація в частині фінального голосування в 300 голосів у грудні 2019 року дасть можливість вийти на дострокові вибори на березень 2020 року.
Щоб застосувати варіант «а», може забракнути політичної волі та логістики (300 голосів, висновок Конституційного Суду). Обмеження конституційних прав і свобод людини, недопустимість виходу на норму зворотної дії роблять цей варіант непривабливим. Але чого тільки не зробиш, коли рейтинг щодня знижуватиметься, а так хочеться повної влади ще і на місцях?
Гібридний варіант осені 2019
Оскільки юридичній команді Президента до правового нігілізму не звикати, а принципу Оккама прийнято не зраджувати, то вищеописаний варіант «б» можна реалізувати у вкрай швидкі терміни. Через ухвалення змін до Законів України «Про місцеві вибори» та «Про місцеве самоврядування в Україні», доповнивши перелік підстав для дострокового припинення повноважень додатковою правовою нормою щодо дострокового припинення повноважень УСІХ органів місцевого самоврядування ОДНОЧАСНО.
Тут усе як у варіанті «б» – підстави припинення, ініціатори та строки. Одне голосування, підпис Президента – і швидко-швидко реалізовувати припинення усіх місцевих рад. Якщо поспішати, за серпень можна управитися. Привабливо, правда? Ніяких там 300 голосів і висновків Конституційного Суду. А проблему скільки там цим радам буде відведено років (за чинною Конституцією – рівно один, якщо вибори в жовтні) будуть вирішувати пізніше – часу буде цілий рік. Зрештою, прецедент є, знавці місцевого самоврядування про нього пам’ятають.
Де при такому «гібридному варіанті» норми статей 38, 58, 64, 157 Конституції України та Європейська хартія місцевого самоврядування – питання, звісно, далеко не риторичне.
Чому цього не варто робити у 2019?
Якщо нова команда «Слуги народу» візьме курс «стаханівськими» темпами на завершення децентралізації, то у позачергових виборах на весну 2020 немає нічого особливого. Але для цього треба:
- ухвалити Закон України «Про засади адміністративно-територіального устрою України»;
- затвердити адмінтерустрій (Кабінет Міністрів України + Верховна Рада України);
- ухвалити Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» в новій редакції;
- прийняти Закон України «Про місцеві державні адміністрації» в новій редакції;
- внести зміни до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» бодай на рівні розмежування повноважень міського голови і голови КМДА;
- внести зміни до виборчого законодавства, які передбачатимуть представництво громад у районних та обласних радах (і взагалі визначитися з Виборчим кодексом).
Сумніви щодо такої законотворчості є цілком обґрунтовані. А без цих змін проводити позачергові вибори – означає надійно зупинити процеси децентралізації. Зрештою, хто там серед «Зекоманди» цим буде перейматися, якоюсь там децентралізацією?!
Тож, готуватися слід усім до гіршого.
Обговорення підтримую на своїй сторінці у Фейсбуці.