Громадський діяч, колишній чиновник з Одеси Андрій Юсов розповів, як до влади в Одесі прийшли антиукраїнські сили. Це прозвучало у Львові 16 червня на семінарі за участі провідних одеських інтелектуалів «Хто такі одесити і що вони можуть?».
«Одеса - надзвичайно корумповане місто, бо воно транзитне, портове, курортне. Яка б не була у Львові корупція, то її сміливо можна множити на 2, щоб уявити корупцію в Одесі. Ви можете підійти до будь-якої товарної точки в Одесі і попросити документи на товар. Вам їх не покажуть, тому що документів немає, зате у кожного власника точки є візитка до прокурора чи ще когось, хто може якісь питання «зам’яти», - зазначив Андрій Юсов.
Він розповів, що за часів незалежної України Одеса мала небагато міських голів. Перший з них - Валентин Симоненко. Він не виступав проти незалежності України, в інших питаннях нічим дуже особливим не відзначився. У 1994-98 роках Едуард Гурвіц став міським головою Одеси і за нього пройшов певний ліберальний порив. Сам Гурвіц товаришував з В.Чорноволом. Він хоч і був радянською людиною, але був антикомуністом: його батько 9 років відсидів у сталінських таборах. Проводив антикомуністичну політику, відтак в Одесі немає вулиць Леніна, Рози Люксембург та ін.; за 1994-98 роки зняли близько 100 пам’ятників Леніна. Одеса за темпами антикомунізації була одним з перших міст Великої України. «Одеса – місто не радянське. Молодята не фотографувалися в Одесі біля пам’ятників Леніна», - зазначив громадський діяч.
Наступний мер – Руслан Боделан. Він асоціюється з червоним директором, але шкоди робив мало. Тісно працював з Кучмою. За його мерства поставили пам’ятник отаману Антону Головатому (місцевий пам’ятник коню).
Гурвіц повернувся під час Помаранчевої революції. «Одеса - єдине місто, на яке справді вплинула ця революція. Тут відбулося силове захоплення влади. Гурвіц далі вів декомунізацію (зняли останній пам’ятник Леніну, хоч він був ніби мав мистецьку вартість), у місті визнали Голодомор, відкрили відповідний монумент», - сказав Андрій Юсов.
За його словами, до Гурвіца ставлять й інші запитання: зокрема, чому він поставив пам’ятник Катерині ІІ. «Для Гурвіца цей пам’ятник - уособлює часи Одеси процвітаючої, Одеси імперської, старої Одеси. Але з цього пам’ятника скористалися проросійські організації. І їм підіграла українська громада Одеси, яка «розшифрувала» встановлення цього пам’ятника зовсім по-іншому: Катерина ІІ знищила Запорізьку Січ. І проросійські організації підтримали це розшифрування встановлення пам’ятника. Тобто руками українців скористалися деструктивні елементи», - зазначив Андрій Юсов.
У 2010 році виборча компанія пройшла дуже погано. Відбулася фальсифікація виборів із застосування адміністративного ресурсу. Мером Одеси став О.Костусєв. І почалося… Закон про червоні прапори вперше прозвучав в Одесі.
«Антиукраїнська влада прийшла в Одесі до керма. Вони не знають, що робити з господаркою, які інвестиції залучити, як привернути туризм, тому зосереджуються на іншому: символами «годують» людей. Зараз Одеса ніби переживає радянський ренесанс (хоч Одеса ніколи не була радянським містом). Влада намагається втиснути одеситам, що вони скучають за радянським минулим. Пропонують схеми такі як «радянське-православне-російське», - розповів А.Юсов.