Очевидно, що пручатися нам, пересічним українцям, з приводу небажання здійснювати своє волевиявлення немає сенсу. Все вирішать без нас, і дату встановлять. Отже, виникає риторичне запитання: чого очікувати від виборів?
Не вдаючись до складних політологічних прогнозів (для цього в Україні завдяки виборчим процесам виростили велику армію політологів), хочеться подивитись на наступний виборчий процес з іншого боку.
Виборча кампанія - це надзвичайно складний фінансовий процес. Враховуючи неготовність влади до виборів, ми прогнозуємо дуже великі фінансові зрушення. Про що йдеться. Перш за все, багатополярність політичних амбіцій у політиків, зрештою й у пересічних громадян, спонукає перших до пошуку значних фінансових ресурсів для виокремлення політичної сили (чи власної персони) зі загалу достойників. Загальновідомо, що становлення партії, блоку чи окремої персони є доволі витратним бізнес-проектом. Опрацювання непідготовлених проектів вимагатиме витрачання ще більших сум. Таких проектів, як показують результати самовисувань, буде багато. Отже, будуть зайняті фахівці і нефахівці, студенти і безробітні. Олігархи так „відкриють гаманці". В умовах кризи це є додатковим джерелом доходів, і значна частина громадян прагнутиме на цьому заробити.
Ще до початку виборів бізнес-групи почнуть скуповувати майно, заводи, фабрики, банки задля страхування себе на випадок втрати політичної підтримки після виборів. Це буде перерозподіл власності, але, на відміну від попередніх, він може бути корисним, тому що „лежачі підприємства" треба продати, щоб врятувати від остаточного занепаду. В умовах кризи об'єктів для придбання є більш ніж достатньо. А до осені буде ще більше.
У таких умовах уряду потрібно завершити рекапіталізацію банків. Цей ласий шматок буде привабливим для нового кола фінансових менеджерів близьких до уряду. Рекапіталізовані банки стануть у пригоді на виборах.
Львів до і після виборів буде у полі зору політиків-олігархів. З одного боку вони прагнутимуть прикупити підприємства, земельку (у Львові та в Карпатах) поближче до кордону, а з іншого, як ніколи раніше, будуть купувати виборця, який розчарувався у сучасних „слугах народу". Львівський виборець є активний - отже, і коштуватиме дорого.
На жаль, олігархи втратили інтерес до великих підприємств Львова. Придбання автобусного заводу ефективним власником-олігархом було б значним поштовхом для розвитку не лише заводу, але й міста. Ще краще, якщо б завод придбав олігарх, близький до майбутнього уряду. Кілька урядових програм до Євро-2012, „Шкільний автобус", чи „Шахтарський автобус" могли б забезпечити автобусний замовленнями.
Важливим є той факт, що цього року на вибори вже буде важко взяти кошти „з газової труби", зі завищених податків, зрештою, з пересічних громадян.
Шановний читачу, знаю, що кошти на вибори з Бюджету - це наші з вами гроші, проте політики і олігархи (читай через дефіс) потратяться на ці вибори набагато більше, по суті буде викинуто гроші, які у попередні роки витягали з гаманців громадян через завищені ціни, високі відсотки, фіктивні фірми...
Що ж дадуть вибори загалом? Мабуть, позитивного політичного результату очікувати не варто. Це буде чергова політично-бізнесова піар-акція. Протягом трьох років громадяни самостійно викарабкуватимуться з кризової ситуації. Гірко лише від того, що набутий досвід участі у „демократичних виборчих процесах" не дасть поліпшення рівня життя населення. Порятунку у малому бізнесі, як було у попередні десять років, шукати не варто, тому що він опинився у „зоні ризику". Однак після виборів в Україну почне надходити іноземний капітал. Якщо це буде капітал з Японії і Китаю, то зміни на краще прискоряться. Європа почне інвестувати в Україну через 4-5 років. Значну роль у цьому відіграє проведення чи не проведення Євро-2012.