Цікава стаття Мєдвєдєва. Так маніпулюють масами, коли нема стержня і принципів. Коли є стержень, його можна поламати, але не зігнути. Коли є принципи, їх можна критикувати і не сприймати, але не зсунути з місця. Якщо все гнеться і рихлиться, то завжди є можливість плюнути в спину. Головне, щоб стержень був міцним і опирався на народ, а принципи були непорушними, навіть на шкоду актуальній політичній кон‘юнктурі. Це доля героїв, але не пристосуванців.
Це задача лідера – виковувати один стержень. Хто «блукає», то завжди підтягнеться до сильного. Нехай навіть народу не підійде цей «стержень», то він його й зламає. І прийде другий, третій лідер… гнутися у всі боки, вічно шукати оту «ідентичність» і ніколи не знаходити… Завжди дивувалась з людей, які торочать про пошуки ідентичності, націдею… хто дотепер не знайшов, то тому й не треба, насправді – засохне і відпаде чисто біологічно.
Все ж, ніби, так зрозуміло:
Ми – народ, ми хочемо мати свій дім, ми хочемо жити у ньому вільно, ми хочемо, щоб закон був один для всіх, ми хочемо демократії і верховенства права, ми хочемо вільної торгівлі, академічної і творчої свободи, доброчесності, ми здатні прийняти наше минуле, але не дозволити йому засмоктувати нас, ми хочемо вільно пересуватися світом, наші практики базуються на науковому підході, наші серця сприймають «іншість», ми хочемо покарань для деспотів, узурпаторів і казнокрадів, рівно ж, як і незалежних судів, і ми хочемо все це робити своєю мовою.
«Якої ідентичності вам ше бракує?»