Протягом сімох ротацій військові Повітряних Сил захищали позицію «Зеніт», яка розташована за 1,5 кілометрів від Донецького аеропорту. На висоті пліч-о-пліч стояли молоді бійці та досвідчені офіцери. Серед них - Василь Півуш, позивний «Штиль». Статний офіцер з пронизливим поглядом пройшов дві ротації у зведеному загоні Повітряних Сил ЗСУ. «Штиль» - один з тих, хто обороняв Донецький аеропорт у його найгарячіші дні.
22 січня 2015 року українські військові розбили біля «Зеніту» велику колону ворожої техніки. А вже 26 січня відбувся штурм шахти «Бутовка». Ця шахта, зайнята ворогом, була стратегічним місцем поблизу аеропорту. На той час з території самого аеропорту «кіборги» вже відійшли.
«Штиль» разом із товаришами по службі на передових позиціях у зоні АТО
«На височині шахти постійно працювали снайпери та корегувальники вогню. У величезному залізничному депо було велике скупчення бойовиків і їхньої техніки. На териконах, у підземеллях, добротних цегельних приміщеннях – вогневі точки. І ось хлопці з 95-ї десантної бригади пішли на надскладний штурм. Місцевість – як на долоні», - згадує «Штиль».
Ворог зустрів українських вояків шквальним вогнем. Але артилерія 55-ї бригади працювала як годинник. Тоді ж, розповідає Василь Півуш, стався в нагоді американський прилад контрбатарейної боротьби. Він «бачив» кожну ворожу вогневу точку та став справжніми «очима» для бійців.
«Бій був страшний, у «крилатої піхоти» були загиблі, багато поранених. Наш танк розстріляв спостережний пост корегувальників та снайперів. В депо йшли вуличні бої. А наші «гасили» вогонь ворога», - розповідає офіцер.
Взимку 2015 року на позиціях «Дикої качки»
Увечері над шахтою піднявся український прапор. Тоді «кіборги» взяли у полон 12 бойовиків, серед них - двох кадрових російських військових. Були й колишні «афганці», захоплені ідеями «русского мира».
З гордістю «Штиль» згадує й дні іншої своєї ротації. Сміється, пригадуючи, як «Правий сектор» розважався, жартуючи над сепаратистами.
«З поверненням шахти під наш контроль противника взяли за горло. Влітку наші сусіди з шахти «Бутівка», яку тримав «Правий сектор», жартома запускали до «сєпарів» з копра шахти повітряні кульки чорного та червоного кольорів та кольорів прапору України. Ті біснувались, відкривали вогонь, але не могли збити, наче ті кульки броньовані», - ділиться солдатським гумором Василь.
«Штиль» сумно оцінює те, як розгортались події після встановлення перемир’я. Каже: до чергових Мінських угод сили АТО могли відповідати на вогонь ворога. Коли ж усе важке озброєння відвели, російські танки та інша техніка неодноразово виїжджала на злітну смугу аеропорту і била впритул.
«У хлопців лише легке озброєння. Поки запросиш вогонь... І ще й невідомо, чи дозволять стріляти у відповідь. Та й що зробиш автоматом проти танка? У грудні вже 2015 року на міні підірвалась й наша БМП. У ній загинув мій побратим Малиш з 93-ї окремої механізованої бригади», - з болем каже Василь Півуш.
Василь Півуш разом із товаришами
У Львові військовослужбовці Повітряного командування «Захід», які повернулись з передової, зустрілись з учнями школи, де колись вчився сам Богдан Хмельницький. Офіцери змогли розповісти дітям, чим насправді є війна. Окрім цього, військові дякували дітям за моральну підтримку. Звичайні дитячі малюнки, які передавали на передову, повертали цим суворим чоловікам надію та жагу до життя в найважчі, майже безнадійні, моменти.
Вояків вразили геть недитячі запитання: як ставилось до військових Збройних Сил України місцеве населення, чи є в нас сили відкинути ворога з нашої землі остаточно? На питання 10-річного хлопця «Чи бувало страшно на передовій?» відповідав Василь Півуш.
«Якщо Вам хтось скаже, що на передовій не страшно – він або хворий, або говорить неправду. Але страх на війні буває різним: є панічний страх, який перетворює людину на нікчемність, а є розумний страх - обережність, дана Богом, яка вчасно захистить тебе. Я вірю, що ми зможемо захистити нашу Країну, та вашому поколінню не буде нагоди випробовувати себе на міцність таким чином», - впевнений офіцер, який є батьком чотирьох дітей.
Про себе «Штиль» розповідати не любить. Більше говорить про побратимів. Але Василь Півуш й сам має не аби які заслуги перед країною. Указом Президента України за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі майора Василя Півуша нагороджено медаллю «За військову службу Україні».
До річниці битви за Донецький аеропорт «кіборги» збираються разом, щоб згадати усіх героїв - мертвих, живих, усіх, хто ділив набої та ковток води із друзями. Нині позиції «Дикої качки» під Донецьким аеропортом займають бійці інших частин ЗСУ. «Дика качка» на фронт вже не виїжджає —немає команди. Мовляв, не настільки гостра потреба.
«Але захисники неба готові за першим наказом знову стати у ряди та боротись за нашу країну на передовій не тільки в небі, а й на землі», - підсумовує офіцер Василь Півуш.