«Якщо я з собаками, отже я маю зробити так, щоб вони нікому не заважали»

Проблема вигулу собак у Львові. Хто винен і що робити? Прямий ефір ZAXID.NET LIVE

27 липня 2017

Рішення львівського суду, який минулого тижня вирішив конфіскувати собаку у власниці, викликало бурхливе обговорення серед львів’ян. Йдеться не лише про юридичні тонкощі і справедливість судді.

Щоб обговорити дотримання правил утримання собак у Львові, і головне – можливості дотримання цих правил законослухняними власниками собак – ми запросили до нашої студії директорку ЛКП «Лев» Оксану Кошак і координаторку громадської ініціативи Dog-Friendly City Ольгу Кирилович.

***

Для початку я пропоную переглянути наш коротенький сюжет, як львів’яни все-таки дотримуються цих правил.

СЮЖЕТ: «Вийшов погуляти із собакою - тримай її на короткому повідку. А великим собакам і, взагалі, поміж люди не можна виходити без намордника. Такі правила утримання тварин у Львові. Втім, - дотримуються їх далеко не всі господарі. Мовляв, їхні собаки не агресивні та й ситуацію вони контролюють. при цьому більшість собачників запевняють, що вільно бігати по парку, відпускають улюбленців лише пізно ввечері або рано вранці

Валентин, власник собаки: «Відпускаємо. коли бачимо. що людей нема, стараємося теж розуміти. Єдине, що кажу. умов нема, взагалі ніяких».

Нарікають собачники на відсутність спеціальних місць для вигулу тварин у парках, а ще брак смітників. Адже, за правилами і в дворах, і на вулицях, і в парках, власники мали б прибирати за своїми улюбленцями.

Миколай, власник собаки: «Самі навряд чи, я не думаю
- Тобто, ви не бачили. щоб хтось прибирав?
- Нє, переважно, теж всі так кажуть, що вона там в мене біля дому вийде, я швиденько приберу і піду Але, насправді, ніхто не прибирає?
- Ну, я думаю, що нє».

В поліції кажуть, що на всі порушення реагують. Але, здебільшого, зауваженнями. Протокол складають в особливо складних випадках.

Юрій Лещишин, командир батальйону патрульної поліції: «З першого жовтня 16-го року було складено 13 адмінматеріалів. з них 7 - за неправильний вигул собак, а п'ять за те, що собаки нанесли тілесні ушкодження людям або заявникам. Відповідно, буде розглядати суд дані справи».

У такому випадку власник може навіть втратити собаку. Перший прецедент стався минулого тижня: Сихівський райсуд Львова конфіскував у власників бійцівського собаку, який під час прогулянки вкусив дитину. Ще у місті обіцяють, та ніяк не почнуть, штрафувати власників собак за відсутність документів та реєстрації. Аби ефективніше шукати загублених собак та швидше притягати до відповідальності їхніх не надто сумлінних власників, торік у місті запровадили своєрідний перепис домашніх тварин. Відтак, інформацію про собаку та її власника почали вносити до електронної бази, а на нашийники чотирилапим чіпляють спеціальний жетон із QR-кодом. Такі вже отримали близько дев'яти тисяч домашніх тварин. Однак, собак у місті в рази більше».

***

Пані Оксано, перше питання до вас. Собака, якого суд постановив конфіскувати, він уже до вас надійшов, чи ні? Це наче вперше таке рішення суду у Львові.

Оксана Кошак: Про це рішення ми дізнались із соціальних мереж, далі цього справа не рухається. Відповідно, ми не знаємо, де станом на сьогодні перебуває ця собака, рішення [суду] ми не отримували і жодних звернень до ЛКП «Лев» з цього судового рішення ми не отримували.

Очевидно, це якось виконавча служба має втілити це рішення суду. Якщо вона [собака] до вас потрапить, чи може власниця прийти і просто, як ви це називаєте, «всиновити» собаку?

Оксана Кошак: Однозначно ні. По-перше, у таких випадках суд повинен визнати для собаки притулок, де б вона мала жити до кінця своїх днів. Станом на сьогодні у Львові такого притулку немає, тому, я так розумію, прийнято рішення віддати собаку нам. Звичайно, що з нею будуть працювати наші кінологи, наші ветеринари, які оцінюватимуть чи тварина здорова, чи піддається поведінка корекції. Тоді ми прийматимемо рішення щодо того, чи прилаштовувати собаку, чи застосовувати якісь інші методи. Я переконана, що у цьому випадку, була безвідповідальність господаря, тому стався такий прикрий випадок. Однозначно, ми знайдемо їй нового господаря і будемо ретельно перевіряти чи не потрапив він у руки колишньої господині. Тим паче, що у нас передбачена звітність, згідно з угодою, укладеною нами власниками.

Ольго, а ви вважаєте адекватною таку міру покарання? Я так розумію, коли штраф 85 грн (максимально дозволений, напевно, законом), це малий штраф, але, щоб якимось чином покарати власницю, суд вирішив конфісковувати собаку…

Ольга Кирилович: Я сама власниця двох чудових собак і мені страшно уявити. Відверто кажучи ніхто не застрахований від якихось прикрих випадків. Таке трапляється, дійсно, можна не догледіти, не подумати, трагічний збіг обставин… у житті буває різне. Ніхто, навіть найвідповідальніший господар собаки, не застрахований від якогось такого випадку. Можливо, з моєї точки зору, більш доцільно піднімати суму штрафів для того, щоб спонукати все-таки власників грошовими засобами бути більш відповідальними, більш пильними на прогулянках, ніж одразу вилучати собаку. Це стрес, насамперед, для собаки.

Встановлення меж штрафів не входить у компетенцію міськради, це загальний закон для всієї України, натомість у компетенцію міської ради входить [визначення] правил утримання собак. У цьому випадку, наскільки я розумію, ці правила вигулу собак не були дотримані?

Ольга Кирилович: Кажучи відверто, їх дотримуватись дуже складно, тому що де-юре вони є, а де-факто їх дотримуватись майже нереально у більшості випадків.

Чому?

Ольга Кирилович: Якщо ми зараз говоримо, що собака, конкретно ця собака у цьому випадку, перебувала, судячи з усього, у недозволеному місці без повідка, а не у зоні вигулу собак, то, звертаючись до документів Львівської міської ради, де є ці зони вигулу собак прописані, а їх приблизно 54, то більше, ніж половини з них уже не існує. На їхньому місці уже фактично постали якісь забудови, гаражі, або вони просто не придатні [для вигулу собак], бо там фактично стоять смітники, чи це є якась мікроскопічна ділянка і там неможливо гуляти через площу.

Для всього є свої раціональні норми і вимоги. Для тих самих ділянок для вигулу собак так само у світі вже давно є норми, вже давно є певні стандарти, щоб ці ділянки були дійсно ефективними, щоб собаки, які туди приходять, задовольняли свої фізичні потреби в активності, у русі. Якщо ми зараз говоримо про ділянки 10х10, то це є абсолютно непридатне, навіть якщо вона [ділянка] була в нормальному санітарному стані. Тому вважати, що у нас ці зони для вигулу собак є, згідно цієї ухвали Львівської міської ради, абсолютно не можна.

Наскільки я розумію, в цих правилах вигулу собак вказано, що собаки певних порід, які, на думку розробників цього документу, несуть якусь небезпеку, мають взагалі всюди гуляти лише в намордниках. Тобто з квартири чи будинку вони повинні виходити вже в наморднику. Тут, оскільки собака такої породи була задіяна в цій ситуації, очевидно, що були би ці місця для вигулу чи не були, але вона була без намордника. Плюс, завжди собака може вирватись з цієї території – вона ж не є якось огороджена.

Ольга Кирилович: Ми багато консультувались на цю тему з кінологами, львівськими і не лише. Серед кінологів, людей, які професійно займаються поведінковими проблемами в собак, є така думка, що кожна собака в принципі може становити небезпеку. Незалежно від її породи, розміру. Тобто, якщо мало місце неправильне виховання, отримане від господаря, чи якісь психічні травми – шкоду і травму може нанести будь-яка собака.

Але впираємось в замкнене коло. Львівським собакам, і загалом українським, бракує, по-перше, роботи власників з ними, а по-друге, знов же таки, бракує місць для вигулу, де вони можуть повністю задовольнити всі свої фізичні потреби. Всі прекрасно знають, що недогуляна собака починає розносити квартиру, вона починає їсти шафи, дивани, взуття і все, до чого добереться. Невихована собака дозволяє собі випади в сторону перехожих. Навіть якщо це просто «гав-гав!» - все одно це неправильно.

Дуже багато наших людей, коли їдуть закордон, вони приїжджають і кажуть: там настільки інші собаки! Вони спокійні, між собою не гризуться, на людей не реагують. Тому що там апріорі зовсім інший підхід до виховання собаки та до її утримання. Тобто, все є взаємопов’язаним і взаємозалежним. Якщо ми не виховуємо суспільство в тому ключі, що собака – це не просто купили і привезли додому, і гуляєте двічі на день довкола будинку, а що це є жива істота, яку потрібно виховувати і працювати з нею – без цього ми будемо і далі мати проблеми.

Пані Оксано, ви як представник комунального підприємства: вам не здається, що, можливо, мерії чи вашому підприємству варто вести інформаційно-просвітницьку кампанію? Якщо ви не маєте можливостей, або якщо місто не має можливості, щоб повноцінно вигулювати собак – можливо, не варто їх заводити? Таких великих собак, чи які потребують багато руху? Бо є, напевно, такі «диванні подушки», які лежать вдома і все.

Оксана Кошак: Цікава думка, хоча я не впевнена, що людей можна швидко в чомусь переконати. Насправді, потрібно працювати в іншому напрямку. Створювати справді комфортні умови для перебування і собак, і людей, які їх оточують. Тому що, як ви побачили з ролика, жаліються люди, що собакам нема де гуляти, інші люди жаліються, що собаки справляють нужду – але це є природні речі. Повинна бути гармонія. Ми не можемо бути злими одні на одних: на тих людей, які завели собаку, і ті люди, які ставляться [погано до собак]…

Питання тільки в тому, що ті люди, які завели собаку, несуть відповідальність за цю собаку. Зокрема, за те, що вона справляє нужду. Йдеться про прибирання, ніхто ж не шкодить собаці.

Оксана Кошак: Звичайно. Дивіться: 13 випадків штрафів з жовтня, якщо я не помиляюсь. Відсутність контролю провокує порушення закону.

Я не виправдовую цю господиню, яка не одягнула [собаці] намордник – вона мала його вдягнути. Це є закон і це рішення суду. Але повірте, коли ви вийдете ввечері гуляти – повірте, я маю собаку і я знаю, що це таке. Це порушення на кожному кроці: вигулу, утримання собак і так далі. Але покарання за це практично немає. Потрібен контроль. Те, що не заборонено – те дозволено.

Добре. Як ми бачимо, це має контролювати поліція. Але, очевидно, це сприймається як якась дитяча забавка. Ви, як громадські активісти, якимось чином стимулюєте це, щоб були якісь кампанії – щоб кульочки були у львівських парках для екскрементів?

Ольга Кирилович: Я чесно можу сказати, що за останні три роки я особисто, як собачниця, коли десь гуляю чи по своїх справах бігаю посеред дня – зараз набагато частіше бачу, коли людина прибирає. Чесно. Якщо порівняти з тим періодом, коли ми тільки почали зачіпати цю тему – зараз мене тішить дуже багато молоді. Це стає трендово, люди розуміють, що це потрібно. І старше покоління теж підтягується.

Члени вашої ініціативи роблять зауваження тим, хто не прибирає? Або, можливо, якщо це злісний порушник – викликають поліцію?

Ольга Кирилович: Мені особисто не доводилося [такого] бачити.

Тобто ви не бачите псів, які паскудять, а власники не прибирають?

Ольга Кирилович: Я бачу результат. Так само і поліція – вони бачать, що тут проходив пес і хазяїн за ним не прибрав. Це ж дуже важко, мають зійтися всі зорі, щоб всі зустрілися на одному квадратному метрі. Але загалом позитивна тенденція у суспільстві є. Ну і в принципі, якщо говорити про цей одвічний конфлікт собачників і несобачників, то не варто забувати про другу сторону конфлікту – несобачників. Це має бути взаємний рівень соціальної відповідальності, який має бути і між тими, і між тими.

Тому що я, як свідома мешканка Львова, розумію, що недопустимо розбити пляшку і піти собі геть. З другого боку, як свідома власниця двох собак, я розумію, що неприпустимо не прибрати після них, коли ми пройшлися парком. Але, попри це, є перша категорія, яка розбиває пляшки і тварини ріжуть лапи і їх довго і проблематично лікувати. І вони зляться на несобачників. Це замкнене коло виходить. Має бути моральна зрілість у суспільстві, щоб усі поважали і права, і простір один одного. Тобто я виходжу з собаками, значить я маю зробити так, щоб вони нікому не заважали.

У нас є маленький сюжет про місця для вигулу собак.

***

СЮЖЕТ: «Собаки - окремо, діти - окремо. Ще три роки тому у Львові визначили майже 60 місць у різних частинах міста, де мешканцям рекомендують вигулювати своїх улюбленців. Щоправда, про них відомо не всім. У списку, скажімо, є і адреса Айвазовського, 12.

Однак, про спеціальну зону для вигулу тварин тут не чули ні мешканці, ні працівники найближчого ЛКП. Відповідно, ні табличок, ні обгородження тут немає, а місцеві водять своїх собак у найближчий парк.

Ганна, місцева мешканка: Найбільше ходять. знаєте де? Там «Сокіл» є кінотеатр і купають псів, і людей, і там вигулюють собак більше там.

Цієї частини «Горіхового гаю», натомість, у списках рекомендованих зон - немає. Та чотирилапих тут значно більше.

Василь: «Є парки, є сквери, де є зелень. там ми і гуляєм з собаками, щоб спеціально було відведено місце, то, на жаль, немає».

А от мешканці центру більше поінформовані. От, до прикладу, парк біля «Високого Замку».

Юрій: «Табличок немає, є в інтернеті спеціально написано, що тут можна гуляти з собаками - І ви гуляєте? - Так. звісно, кожен день».

Богдан: «І зони такої, щоб гуляти я навіть би не хотів. щоб була як в Парку Івана Франка, біля університету, абсолютно не потрібно того. Там всі на купу, всі собаки на купу, можливо, коли вона підросте, чогось навчиться, тоді можна буде вже пускати її».

Та все ж майданчик в парку Івана Франка – єдине облаштоване та обгороджене місце для собак. Там можна не лише їх вигулювати, а й тренувати. Саме таких мало б бути у Львові більше, - певні у міськраді. Та поки працюють лише над міні-версією майданчика на вулиці Стрийській.

Сергій Сало в.о. начальника управління житлового господарства ЛМР: Мешканці запропонували здійснити такий проект, влаштувати повноцінний вигульний майданчик за даною адресою розроблено проектно-кошторисну документацію, передано на експертизу. Експертиза вже в стадії завершення.

Також в планах, облаштувати майданчики у парку Культури, Стрийському, Замарстинівському парках та на Знесінні.

***

Пані Оксано, як бачимо на папері цих майданчиків 60, а на практиці – один? Може ви знаєте, як міська влада мала б на це реагувати?

Оксана Кошак: Ви знаєте, станом на сьогодні, насправді, всі розуміють цю ідею, що будувати майданчики необхідно. Але ми не до кінця розуміємо, скільки тварин проживає у районі, якого вони розміру, а відтак – яка кількість майданчиків повинна бути у місті. Не маючи повного перерахунку тварин, неможливо прорахувати скільки ж майданчиків насправді потрібно.

А чому їх немає? До 1 січня всі ж [власники собак] мали зареєструватися?

Оксана Кошак: Станом на сьогодні не контролюється це питання у плані реєстрації законодавством. Ми маємо лише одне стягнення за відсутність реєстрації.

А ви зверталися в поліцію, щоб вони контролювали це питання?

Оксана Кошак: Ми постійно звертаємося, ми навіть супроводжуємо їх під час патрулювання. Однак, на жаль, далі попереджень ні муніципальна варта, ні поліція, на жаль, не йде. Тому наразі маємо те, що маємо.

А скільки зараз є зареєстрованих тварин?

Оксана Кошак: Майже 9 тисяч, але ми співпрацюємо з компанією Animal ID, зараз втретє рахуватимемо безпритульних тварин. Також співпрацюємо з компанією Dog Trust, яка зробила на наше прохання перерахунок усіх домашніх тварин.

Яким чином? Це соціологія?

Оксана Кошак: Так, вони ходили по будинках, по квартирах. Зовсім скоро ми оголосимо результат опитування і знатимемо, яка кількість тварин проживає у нашому місті. Можливо тоді, власне, буде можливість предметно спілкуватися з міською радою, наводити аргументи, щоб будувати ці майданчики. Але не забуваймо, що власники собак не платять за це жодних податків, тому місту треба [забрати] гроші з усіх громадян, щоб зробити майданчики. Відповідно є конфлікт інтересів…

Собачники люблять наводити аргумент, що от у них немає дітей, але [дитячі] майданчики теж загальним коштом робляться…

Ну, так.

Скажіть, будь ласка, Олю, якщо бракує місць для вигулу собак і є тисячі чи десятки тисяч людей, які мають собак, чому вони не вийдуть під міську раду і не вимагають будувати майданчики? Хай тоді міська рада вибирає: будувати майданчики дітям чи собакам…

Ольга Курилович: Я особисто не прихильниця методів пікетів і гучних акцій, тим паче зараз є чудовий інструмент – громадський бюджет. Власне ми подали минулого року великий проект з вісьмома парковими майданчиками і один на вул. Стрийській, 75, за запитом мешканців.

Переміг, на жаль, тільки маленький проект на вул. Стрийській. Великий не дотягнув, там була велика конкуренція. Так як цей громадський бюджет проводили вперше, то мешканцям не зовсім роз’яснили систему голосування, не всі з нею впоралися, не всі довіряли всій цій системі. Я сподіваюся, що цього року, коли всі будуть впевнені, що це є надійно, з 13 серпня знову розпочнеться подача проектів, ми спробуємо продублювати наші пропозиції щодо цих майданчиків. Якщо людям це дійсно потрібно, то вони проголосують і ці майданчики будуть.

Та це не зробиться ні за місяць, ні за рік…

Ольга Курилович: Всі проекти громадського бюджету мають бути виконані протягом наступного року. Тобто у 2016 році перемогла вул. Стрийська, 75, значить до кінця цього року проект має бути виконаний.

Та все одно цих проектів небагато, я сподіваюся, що наші глядачі, які мають собак, будуть дотримуватися вашого принципу – самостійно турбуватися про своїх улюбленців.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Від Порошенка до Петриненка
За минулу добу на Донбасі загинули двоє українських військових
Головні новини Львова за 18 вересня
ЄСПЛ зобов'язав владу утриматися від доступу до будь-яких даних з телефону Наталії Седлецької
Як Ленін українізовував Крим
РАГУlive. Випуск за 18 вересня
Верховна Рада висунула Олега Сенцова на Нобелівську премію миру
«Вибачся. Скажи, що ти ідіот»
Україна домовилася з МВФ про підвищення цін на газ
У 225 мешканців Львівщини діагностували хворобу Лайма