Нещодавнє рішення Конституційного Суду про заборону одночасного балотування кандидатів по партійному списку і в мажоритарному окрузі викликало шквал критики – і що особливо дивно зі сторони тих політичних сил та політиків, які позиціонують себе як демократична опозиція.
Згідний, що приймаючи дане рішення Конституційний суд, очевидно, виходив далеко не з міркувань забезпечення рівності учасників виборчого процесу, але хіба цей аргумент є достатнім для того аби його не сприймати? Адже не треба бути великим аналітиком щоб розуміти, що можливість подвійного балотування порушує один з базових принципів демократичних виборів – принцип рівності.
Якесь вибіркове розуміння демократії у борців з диктатурою! Що вигідне для них – демократичне, а що ні – антидемократичне! Згадайте Сократа, який прийняв смерть, а не скористався можливістю втечі аби не дискредитувати себе та ті принципи, які проповідував.
Чи не тому, що надто довго своїми подвійними стандартами та компромісами з владою нинішні борці з режимом давно стали його інтегральною частиною. Прикро, але за цим одиничним фактом яскраво простежується абсолютне нерозуміння опозиціонерами всієї абсурдності своєї позиції. Адже для пересічного українця абсолютно байдуже під якими партійними прапорами та з якими вождями вони розпрощаються із залишками своїх свобод.
Між тим “компромісне” рішення про заборону участі у виборах блоків партій, яке зустрічається хіба у виборчому кодексі Сенегалу (1982) не викликало жодних нарікань. То яку демократію Ви сповідуєте? Африканську? А ми б хотіли європейської та… сократівської!