Попри прояв єдності колишніх президентів України, що виявляється у їх спільній участі у суспільних та політичних подіях, у тому числі під час першого засідання Конституційної асамблеї, про особливу дружбу між ними говорити не доводиться. Таку думку висловив голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Міжособистісні стосунки колишніх президентів, на думку політолога, досить специфічні.
«Як на мене, особливої дружби (між екс-президентами – ред.) немає», – додав він.
За словами Фесенка, команда Януковича «вирішила таким чином посилити хоча б зовнішній вигляд легітимності влади».
«Мовляв, є єдина державна традиція, єдність державної влади, певна спадковість і єдність державної політики. Таким чином, вони (команда Януковича – ред.) хочуть посилити легітимність самого Януковича, а також підняти статус інституту президентства. Звісно, це має працювати на користь самого Януковича, оскільки з самого початку і особливо в останній рік-півтора після рішення Конституційного суду 2010 року є певна криза легітимності, і звучало чимало критики щодо легітимації президентського статусу Януковича з нинішніми повноваженнями. Таким чином, відбувається компенсація критичних зауважень, певної латентної кризи легітимності, яка зараз простежується. Колишні президенти, демонструючи єдність і певну державницьку спадковість статусу інституту президента в Україні, піднімають статус самого Януковича», – заявив експерт.
«За рахунок єдності всіх чотирьох екс-президентів України вони ототожнюються з державою. І це якраз інструмент додаткового посилення легітимації Януковича», – уточнив він.
Однак, Фесенко не вважає, що таким чином колишні президенти підвищують рейтинг Януковичу.
«Природа рейтингів інша. Добре ставлення до когось з колишніх президентів не передається автоматично Януковичу. Довіряти - не означає голосувати за людину. І довіра також не передається іншій людині. Крім того, будьмо реалістами, зараз політичні рейтинги всіх колишніх президентів не дуже великі. Зокрема, в Ющенка і Кучми вони досягають, як на мене, 1%. Щодо Кравчука, то його, звісно, дуже поважають, але скоріше як політичного патріарха. Його не сприймають як політичну фігуру. Тому ніяких рейтингових здобутків нема», – пояснив Фесенко.
Серед колишніх президентів у найбільш незручному становищі, як зауважує політолог, перебуває Віктор Ющенко.
«Це пов’язано з подіями 2004 року, а також тим, що все ж «Наша Україна» ідеологічно сприймається як мінімум напівопозиційною політичною силою, і є опонентом нинішній владі. У цьому й полягає проблема. Як людині і колишньому президенту Ющенку дійсно приємно, що про нього не забувають, його шанують на вищому державному рівні. Я вже не кажу про те, що, як мені здається, у нього з Януковичем склалися непогані особисті стосунки як це не парадоксально. При чому з обох боків. А ось політично такою близькістю з Януковичем Ющенко фактично обрізає свою політичну перспективу. Це підтверджують звинувачення, які лунають на його адресу, що він співпрацює з владою. Також це фактично нівелює хоча би якийсь формальний статус «Нашої України», – вважає політолог.
На думку експерта, «треба обирати: або ти опозиційний політик, або ти вже колишній президент».
«В останньому випадку ти можеш приймати шану від нинішнього президента і вибудовувати суто статусні стосунки, але вже не політичні, а стосунки в рамках державних інститутів і поваги до їх носіїв», – радить Фесенко.