Доки у Харкові триває шахер-махерова партія Добкіна-Кернеса проти Авакова...
Доки у Харкові триває шахер-махерова партія Добкіна-Кернеса проти Авакова, нікому не відомі міжнародні спостерігачі навперебій запевняють про безпроблемність виборів, опозиційні партії – про наругу з демократії, євроспільнота, за винятком, здається, як завше, активних зелених, відмовчується, а Сполучені Штати з сумом констатують відхід від ідеалів, у Львові, де претендентів об’єднало спільне бажання полічити голоси, на тлі зростання відсотка виборців, які не підтримали жодного кандидата чи партію, і ще значнішого числа ігнорантів, які таким чином висловили своє ставлення до всього, що діється, ось уже вкотре відбувається ярмарок харківських товаровиробників.
На зміну агітаційним наметам політичних партій від пам’ятника Іванові Франкові, що його туристи плутають з Іосіфом Сталіним, тоді як екскурсовод квапиться запевнити, що злочинець із лагідною усмішкою під закадженими файкою вусами не може стояти ві Львові, де монументи споруджують лише героям, хіба де-небудь у Запоріжжі, але то далеко звідси і «Ви краще туди не потикайтеся», тягнуться, акуратно тулячись одна до іншої, ятки з товарами. Від вази, що колись розташовувалася приблизно на тому місці, де зараз пам’ятник, ятки завертають на дев’яносто градусів, здираючись парковою доріжкою вгору. Позаду гуркочуть мотори, створюючи шум, без якого годі уявити правдивий ярмарок. Тут можна придбати все – від звичайних шкарпеток, розпрощавшись урешті з власними, які від часу останнього ярмарку неабияк зносилися, до претензійних пончо. Колись на такому ярмарку я справив собі дві футболки, сіру й білу, присвятивши їм згодом есей «Конкурентоспроможність футболки», що ввійшов до книжки мініатюр «Моя Україна».
Зі старезних дерев обабіч викладеного плиткою-цеглою шляху опадає останнє листя. Місто занурюється в сутінковий чад з порохів, листопадової вологи, автомобільних газів і спалюваного сміття. Спалахують ліхтарі. У небі жевріє цятка – Юпітер.