- Ми маємо намір продумати можливість для наших узгоджених кандидатів проголошення присяги перед виборцями свого округу. Кандидат має також підписати відповідну декларація мало що не кров’ю. Окрім того, гарантією має слугувати затверджена процедура відкликання депутата. Вона має бути максимально оперативною. Щойно депутат порушив присягу, автоматично запускається процедура відкликання.
Опозиція, об’єднана у Комітет Опору Диктатурі, рішуче налаштована на перемогу в цьогорічних парламентських виборах. Наскільки реальними є сподівання опозиціонерів, якою має бути стратегія перемоги, на які загрози треба передусім звернути увагу – про все це ZAXID.NETспілкувався з активістом КОДу, знаним львівським підприємцем, а в минулому – одним з лідерів Студентського Братства –Ярославом Рущишиним.
- Ярославе, ти є одним з чільних представників Комітету Опору Диктатурі. Що входить у твої функціональні обов’язки?
- Я координував групу з розробки так званого праймерізу кандидатів у депутати. Мені йдеться про те, щоб процес висунення, люстрації кандидата тощо відбувається максимально публічно. Люди мають знати, що від об’єднаної опозиції йде така й така особа. Треба, щоб заздалегідь відбулося публічне обговорення претендента.
- Як відбувається ухвалення рішень?
- Наразі у КОДі усі рішення ухвалюватимуться консенсусом.
- Тобто, якщо якась партія-член чи організація-засновник виступить проти, то рішення не проходить?
- Від партії чи організації у роботі КОДу участь бере один представник?
- Фактично так, одна партія – один голос. Хоча система ухвалення рішень ще повністю не затверджена. Зрозуміло, система консенсусу довго існувати не буде, адже з часом доведеться ухвалювати питання, де не буде загальної згоди, тоді й виникне проблема. Аби їй запобігти, ми хочемо наперед прописати ці механізми. Для цього створили робочі групи, які працюють у різних напрямах.
- Яких саме?
- Спершу працювали над розробкою пакету законодавчих ініціатив, які слід буде ухвалити зразу ж після нашої перемоги на виборах. Вони, з одного боку, гарантуватимуть нам зміну вектора розвитку держави, а з іншого – дозволять уникнути явища так званих «тушок». Тому одним із перших ми плануємо ухвалити закон про відкликання народного депутата. Потім – про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу, що допоможе звільнити з-за ґрат Юлію Тимошенко. Треба буде ухвалити закон про люстрацію. Також потрібно прийняти закон про засади внутрішньої і зовнішньої політики, який би закріпив одновекторний рух України, гарантував би не розмивання її в глобальній політиці. Ще одним із першочергових буде закон України про судоустрій.
Це були названі першочергові кроки. Після того нам треба буде виробити поведінку майбутнього депутата у Верховній Раді. Це і вибори голови, і вхід у визначену фракцію, і голосування з питань про недовіру Кабінету міністрів, і голосування щодо прем’єр-міністра, генерального прокурора тощо.
- А чи не думали ви над потребою децентралізації влади, передачі її на місця, докорінної зміни системи оподаткування, яка б забезпечувала насамперед наповнюваність місцевих бюджетів? Хіба не ці законопроекти мають бути першими у черзі на ухвалення?
- Так, і адміністративна реформа є дуже потрібною. Але варто реально оцінювати свої час і ресурси. У нас недостатньо часу, щоб ми виділили ще якісь сили на розробку адміністративної реформи або на аналіз попередніх пропозицій щодо цієї реформи. А серед того, що було вже запропоновано, є дуже багато позитивних речей, котрі ми могли б узяти. Лише треба набратися політичної волі це зробити. Адміністративна реформа – річ дуже непопулярна. Пам’ятаєш, як свого часу Романа Безсмертного, котрий намагався проводити цю реформу, закидали в рідному селі яйцями чи помідорами. І тоді він заявив, що не буде цього робити. Це був безвідповідальний вчинок. Коли ще була така колосальна довіра населення, треба було проводити непопулярні реформи.
- Але чинний уряд взявся за деякі з них.
- Погоджуюся, багато в чому треба подякувати й теперішній владі, котра таки взялася за непопулярні реформи. З непопулярними реформами не можна зволікати. Це й пенсійна реформа, медична реформа, адміністративна реформа. Це – величезний пласт роботи, який до виборів ми не напрацюємо. Ці питання є нагальними, але не першочерговими. Є основне завдання КОДу – виграти вибори, подолати диктатуру. Решта питань вже вирішуватимуться на першій сесії після виборів. І вони вже несуть на собі ідеологічне навантаження.
- І ці ідеологічні питання можуть роз’єднати різні політичні сили КОДу.
- Саме так. Тому ми й зосереджуємося лише на тих питаннях, які для нас головні, і щодо яких немає якихось суперечок.
- КОД планує сформувати кілька фракцій у парламенті, чи всі політичні сили увіллються в одну фракцію?
- Такого рішення ще немає, але скоріш за все воно буде. Бо зрозуміло, що об’єднання в один виборчий список, як до цього закликала Юлія Тимошенко, не відбудеться…
- Може, це й краще для справи, що не відбудеться?
- Ми вже не раз ставали свідками того, як депутати так званого демократичного табору зухвало ігнорували обумовлену наперед поведінку після виборів. Хто гарантуватиме, що такого не станеться й восени 2012 року?
- Ми маємо намір продумати можливість для наших узгоджених кандидатів проголошення присяги перед виборцями свого округу. Кандидат має також підписати відповідну декларацію мало що не кров’ю. Окрім того, гарантією має слугувати затверджена процедура відкликання депутата. Вона має бути максимально оперативною. Щойно депутат порушив свою присягу, автоматично запускається процедура відкликання.
- І це, ти вважаєш, дозволить цілковито запобігти виникненню «тушок»?
- Звичайно, що це – не основна гарантія. Найбільша гарантія не перетворення людини в «тушку» є праймеріз і люстрація.
- Механізм праймерізу вже розроблений?
- Ще ні, він лише на стадії проекту.
- Головне, що цікавить: праймеріз відбуватиметься виключно в середовищі КОДу чи кандидата номінуватимуть як «володаря призу симпатій виборців»?
- Власне, я б не хотів, аби ми в кінцевому рахунку називали це «праймерізом», бо дійсно праймеріз відбувається саме у партійному середовищі. А ми ж наголошуємо на тому, що залучаємо виборця до визначення кандидата.
- Тож, як саме?
- У тому проекті, який ми розробляли, наголошується, що перш за все має відбутися домовленість політичних організацій, котрі входять у КОД, шляхом переговорів між організаціями, шляхом домовленості з київським КОДом. Адже потім решта представників КОДу повинна працювати з узгодженим кандидатом. Якщо ж на окрузі залишається кілька претендентів на кандидати, то КОД домовляється про проведення соціологічного дослідження. Єдиний пункт, який треба детально прописати – це забезпечення контролю політичними організаціями КОДу над соціологічною компанією, яка проводитиме опитування. Такою, до речі, була пропозиція УДАРу, і решта організацій визнали її прийнятною.
Опцій було багато: починаючи від проведення праймерізів за американською аналогією, закінчуючи справжнім голосуванням, згідно із законом про вибори. Останнє було б дуже коштовним і майже нереальним для проведення. Тому ми зупинилися на проведенні соціологічного дослідження з глибоким контролем представників політичних організацій, котрі виставляють своїх претендентів.
- Твій колега з КОДу, народний депутат Тарас Стецьків у інтерв’ю ZAXID.NET говорив про квоти для кожної партії-члена КОДу. Якщо ж праймеріз перекреслить визначені раніше партійні квоти, наприклад: для «Свободи» визначили 15 кандидатів від КОДу, а за праймерізом їх вийшло 20 – то що тоді робити?
- На це я тобі ще не зможу дати чіткої відповіді. Усе це стосується домовленості між політичними організаціями, які навіть мають бути затвердженими в Києві, хоча львівський КОД створений значно раніше.
- Все ж, у разі виникнення суперечки визначальною буде думка Києва чи місцевого КОДу?
- Але ж це – не Комуністична партія!
- Так, але, на жаль, так є. Поки партія не отримає сигналу згори, що, мовляв, так, на місці працюємо на такого-то й такого-то кандидата, вона не почне працювати.
- Тобто існує небезпека, що Київ може нав’язати нам свого кандидата?
- Небезпека існує, але я б її не перебільшував. Київ повинен затвердити те, про що домовилися організації на місцях. Бо якщо рішення буде спущене з Києва, будуть скеровані сюди так звані «парашутисти», то вони не матимуть підтримки у місцевих виборців.
- Але вже у пресі звучали заяви про те, що у Галичині балотуватимуться кандидати з Києва. Пройшла навіть інформація, що КОД вже узгодив висунення на Львівщині журналістки Тетяни Чорновіл.
- Ні, не було такого. Кандидатури визначатимуть упродовж наступних місяців. І я хотів би наголосити: якщо ми хочемо досягнути перемоги на виборах, кандидати повинні пройти процедуру люстрації.
- І як вона технічно виглядатиме?
- У нас вже опрацьовані деякі документи, які визначають певні критерії. Наприклад: кандидат має бути мешканцем (у даному випадку) Львівщини, мати тут відповідний авторитет. Я зацитую: «Кандидат має бути чесним, порядним, мати усталені моральні принципи. Кандидат має бути готовим до люстрації, до декларації своїх статків та способу їх набуття, до прозорого фінансування своєї виборчої кампанії».
- Ти серйозно вважаєш, що нинішні політики, незалежно з якого вони табору, готові до люстрації? Бо, приміром, останні скандали у депутатському корпусі Львівської міської ради яскраво продемонстрували закритість партій, їхню готовність прикривати «своїх», що б ті не вчинили чи не заявили.
- Поки що не прозвучало жодної заяви від представників КОДу щодо відмови від люстрації. Більше того, всі це сприймають досить схвально.
- Так, бо люстрацію наші політики сприймають тоді, коли це стосується когось іншого, а вони можуть керувати цим процесом.
- Тому наша мета розробити процедуру люстрації максимально швидко, ще до висунення узгоджених кандидатів на округи. Аби потім вже процедура люстрації не підтасовувалася під конкретного кандидата.
- Чи процедура люстрації передбачає також звернення до компетентних органів, щоб з’ясувати певні сумнівні обставини біографії конкретного кандидата.
- Саме для цього ми створюємо робочі групи, котрі мають прописати всі ці пункти.
- Припускаю, що ти жодної люстрації не боїшся. Ти був одним з лідерів студентського руху. Нині ти є успішним підприємцем, тим не менше вирішив піти у депутати. Ти готовий відмовитися від свого бізнесу?
- Ти кажеш, що готовий відмовитися від свого бізнесу, який напрацював за багато років. Але припустімо, що ти відбудеш свій депутатський термін, а на наступну каденцію тебе вже не оберуть. Що тоді робитимеш?
- Ну, я щось трошки вмію, маю три освіти. Мені буде не надто складно розпочати новий бізнес. Зможу працювати й у державному управлінні.
- Ти впевнений, що й інші депутати-бізнесмени від КОДу вчинять за твоїм прикладом?
- За інших говорити не беруся, але я переконаний, що ми маємо рішуче покласти край тій практиці, що політику перетворили у бізнес. Заробляти гроші треба до політики, йдеш в політику – припиняєш усі бізнеси.
- Ти думаєш, що таке можливе?
- Це – ідеальна картина, до якої ми повинні прийти. У нас немає іншого виходу. Або ми до неї прийдемо, або скотимося до повного тоталітаризму, й вибори будуть суто номінальними.
- З того, як ти рішуче налаштований іти на вибори, можу припустити, що ти вже мав певні розмови з лідерами найбільших партій КОДу.
- Ні, поки що жодних таких розмов не було. У будь-якому разі, якщо я буду узгодженим кандидатом, то йду на вибори, якщо ні, то не йду.
- Ти є членом Нашої України – партії, яка зараз переживає не найкращі часи. Лідери інших партій не пропонували тобі перейти до їхніх політичних сил?
- Звичайно, що пропонували. Але яка, в принципі, різниця, до якої партії належати?
- Принаймні як представник потужнішої партії ти б зміг серйозніше впливати на рішення КОДу, більше було б шансів, що твоя кандидатура таки стане узгодженою на виборах…
- Тобто, якщо перефразувати, для того, щоб стати депутатом, мені треба перейти в іншу партію. Тоді виникає питання: а чим я був би кращим від тих депутатів, котрі за певні свої вигоди переходять вже у стінах парламенту в інші фракції. Нема різниці: «тушка до» чи «тушка після». Інша справа, що ми повинні рішуче взятися за наведення ладу в Нашій Україні. Партія зараз перебуває у стані вибору стратегії на найближчі роки.
- Ваша партія має намір все ж навести лад із лідером?
- Мені хотілося б, щоб ми врешті-решт визначилися з єдиним лідером, щоб це сталося якомога швидше, щоб ми нарешті закотили рукави й почали працювати. Адже у нас дуже добра ідеологія – ідеологія Майдану, яка випробувана народом. Тому вважаю, що партія має підстави на досить довге життя. Єдине, з чим нам не поталанило, – це з керівником.
- До речі, нещодавно пролунала заява Віктора Ющенка, що він сповнений рішучості йти на вибори. Яке ставлення партії з цього приводу?
- Я правильно розумію, що Ющенко, якщо й піде на вибори, то не від КОДу?
- Це ще не відомо. Думаю, вдасться його переконати йти на вибори єдиною опозиційною колоною.
- На різних ток-шоу лідери опозиції стверджують, що легко переможуть на цих виборах. Невже справді все так добре складається на користь опозиції?
- Наразі всі соціологічні дослідження прогнозують перемогу опозиції. Але ми зараз говоримо про час, коли ще Партія регіонів, влада не включилася у виборчі перегони. Ще побачимо, що буде, коли вони включаться, коли з’являться клоновані КОДи, коли з’являться псевдо-кандидати від нібито об’єднаної опозиції. От тоді й почнеться серйозна справа, тоді треба буде витримати удар. Тому для нас так важливо детально прописати процедуру висунення кандидатів.
- Маєш надію, що прописане вдасться реалізувати?
- Саме цього, згідно з проведеними опитуваннями, очікують від нас виборці. Зрештою ми побачимо, чого вартують політики й політичні організації, котрі входять до КОДу, чи здатні вони реалізувати те, що декларували.