Лідери опозиційних партій під час мітингу у День Соборності та Свободи продемонстрували, що вони «далекі від народу». Про це заявив політолог Володимир Фесенко.
Фесенко відзначив, що у нинішньої опозиції немає справжніх лідерів.
«Турчинов – завжди людина другого плану, друга особа, хоч він і намагається іноді бути трибунним глашатаєм, все ж в нього це не дуже вдало виходить. Яценюку також не вистачає так званої трибунної енергетики», – зазначив політолог.
Однак, на його думку, це не велика вада опозиції.
«Якщо ми подивимось на ситуацію в Москві чи на Близькому Сході, то побачимо, що якщо є вибуховий потенціал для масових акцій протесту, вони можуть відбуватися і без одноосібного лідерства. Головне, щоб все було нормально організовано, щоб лідери або організатори акумулювали цю енергію і сприяли її розвитку. Втім, проблема полягає в тому, що вчорашні епізоди засвідчили, що є величезний розрив між «вождями» опозиції, як писав класик, «страшно далекі від народу». Вони не закінчили мітинг і пішли з нього, а люди не знали, що робити далі. Цей психологічний відрив, на жаль, вчора відчувався. Лідери - самі по собі, а рядові учасники акції - самі по собі», – відзначив Фесенко.
За ловами експерта, «друга проблема – те, про що вчора згадував Гриценко, коли нема одноосібного лідера, має бути колективне керівництво і демонстрація цього. Такого принципу дотримувалася і Тимошенко. Хоч вона на трибуні всіх затьмарювала, але була демонстрація колективності. А після її арешту ми бачимо намагання Турчинова і Яценюка монополізувати проект об’єднання опозиції і керівництво нею. На мій погляд, це дуже серйозна тактична помилка. Вони не дають проявитися цьому колективному образу об’єднаної опозиції внаслідок такої монополізації», а відтак це може призвести до розколу всередині опозиції.
За його словами, більшість виборців не читають політичні документи, а тому серйозного впливу прийняті опозицією документи не мають.
«На них реагує вузьке коло підготовлених людей. Треба розуміти, що більшість пересічних виборців не читають політичних документів. Це поодинокі випадки. Але є ідеологічні образи, певні сегменти ідеологізованого електорату, які можуть спрацьовувати. На сьогодні фактично є лише дві політичні сили, де особистість лідера не грає принципово визначальне значення – це комуністи і «Свобода». Щодо комуністів, то всі вже звикли, що їх лідер Симоненко. Якщо він піде з партії, це може викликати певні проблеми, але існує визначений комуністичний бренд і певне коло людей орієнтується на комуністичних ідеях. Те ж саме щодо «Свободи», де діють ідеї націоналізму. На відміну від інших лідерів опозиції, Тягнибок зокрема, відрізняється тим, що його рейтинг не співпадає з рейтингом партії. Особистий рейтинг лідера опозиційної партії практично такий же, як партії. Натомість у Тягнибока він помітно нижчий», – зазначив Фесенко.
«Ще одна проблема, на мою думку, - зростатиме запит на демонстрацію команди, членів партій, які могли би бути достатньо ефективними агітаторами і уособлювали би спроможність цієї особи взяти на себе відповідальність за керівництво країни або розв’язання серйозних управлінських завдань. Це особливо актуально для Яценюка, Кличка та ін.», – додав політолог.