Поштовхом до написання цієї статті для мене стала нещодавно опублікований на одному з Інтернет-сайтів лист Кирила Сєргєєва під назвою «Хочу таку партію!». В його зверненні я вкотре прочитав ідеї, співзвучні моїм думкам про сильну державу з високими стандартами та прагненням нарешті побачити справжню партію, яка б булла орієнтована саме на Україну.
Разом із Незалежністю України, 17 років тому, я розпочав свій самостійний життєвий шлях, як студент юридичного факультету. Моє становлення, як громадянина і політика збіглося в часі із становленням Української держави. Від щирого серця тішився здобутками країни і переживав за її проблеми , завжди робив для нашої держави те, що я вмів . Так буду продовжувати і надалі. Проте самотужки багато не зробиш.
Знаю те, що на цьому шляху я не один, поруч ідуть мільйони українців, мільйони не лише молодого покоління, а таких як мої батьки, які пам'ятають історію і вболівають за майбутнє, таких як мої діти, які через певний період часу почнуть своє самостійне життя.
Моя мета і прагнення: щоб всі, незалежно від віку, статі, покоління і віросповідання були впевненні в майбутньому, яке залежить від нас і нашого вибору, в тому числі і через вибір політичних лідерів.
Країні необхідні сьогодні Зміни. Кардинальні Зміни, а не звичайне переформатування, якими ми живемо останні сімнадцять років. Маючи міцний історичний фундамент, ми повинні збудувати міцні стіни української державності.
Україну привели на роздоріжжя, через внутрішню слабкість та розбрат вона не здатна відповідати на сучасні виклики. Ні в політикумі, ні в громадянському суспільстві, ні у мене особисто немає остаточних відповідей на ці виклики. Тому я ділюся з вами своїми роздумами і запрошую вас до розмови та дій, щоб подолати першочергових 17 викликів за 17 років Незалежності України.
Найважливіший виклик - це Збереження демократії. Сьогодні демократія в Україні під загрозою. Вона не може персоніфікуватися, а її рівень залежатиме від того хто і як з високопосадовців тлумачить цю основоположну цінність.
Весь історичний досвід української державності та розвиток світової сучасної європейської історії сформував у мене переконання, що Україна має бути парламентсько-президентською республікою. Наша держава не буде мати ні Царя, ні Царицю. Українське суспільство цього не сприймає.
Необхідно зупинити «українську традицію» вносити зміни до Конституції під ситуацію і особистість. В деяких проектах української Конституції, які розглядаються в сучасному політикумі, залишається тільки одне - вписати туди прізвища Президента, Прем'єра та Голови Верховної Ради України. І це може бути «вищою» формою української демократії?!
Завжди працював за принципом - «Влада це ярмо - а не реалізація особистої самозакоханості». В першу чергу, влада - це відповідальність політиків перед людьми. Головна вимога до політика - це виправдати довіру.
Сьогоднішня економічна криза, стала іспитом для політиків, які 17 років мали цей мандат на управління країною. І завдяки яким, ця економічна криза була спровокована. Результат очевидний. Було би нечесно відокремитися від ситуації. За кожен день своєї роботи я маю звіт. На посаді Міністра економіки АР Крим, Міністра економіки України, керівника Національного Банку, одного з керівників Одеської області, Міністра закордонних справ, Голови Верховної Ради, я робив все можливе, що від мене залежало. Але біда в тому що я був майже один. Спрацювало правило - більша частина перемогла якісно іншу.
Скажу відверто - економічне цунамі - безжалісне, і система влади країни до нього була не готова, а й часто-густо підливала масла в огонь. Відсутність внутрішнього ринку, залежність від зовнішнього сектору , політичні та соціальні феєрверки на догоду політикам за рахунок державного бюджету, витрачання більше заробленого, відверта економічна брехня - ось корені української економічної кризи, але і це можна подолати.
На жаль, сьогоднішня криза вимірюється не лише цифрами, а в першу чергу людськими долями. Вона може перерости в кризу суспільно-політичну, культурну та духовну.
Економічна Криза - це ще одна перепона на шляху розвитку Української держави. І таких перепон буде чимало. Але важливо інше - чи знаємо всі ми куди йдемо? Зараз я думаю про Національну ідею. Із прикрістю хочу зазначити, що у кожного «великого» політика є своя ідея, яку він ототожнює з національною.
Насправді ж Національна ідея - це збереження мови та культури, осмислення минулого та роздуми про сучасне, але не тільки це. У моєму розумінні Національна ідея - це сильна держава і свідомий громадянин, гордий тим, що він має український паспорт. Це родина, яка має за що жити і дитина, яка має за що вчитися та знає куди вона піде працювати. Це майбутнє.
Національна ідея має спиратися на Національний капітал. Важливо, що за роки Незалежності України, національний капітал був сформований, хоча історія його формування різна.
Тепер цей капітал треба зберегти. Зберегти не олігархів, а зберегти українські активи, які впливають на економіку і які дають можливість працювати мільйонам людей. Цей капітал повинен мати рівні умови. Жоден з них не має домінувати і мати монополію в країні. Держава не може жити в залежності від того, як хто спав вночі і з якими думками прокинувся. Це ж стосується й іноземного капіталу.
Один з головних Національних капіталів - це земля. Земля давно вже не є виключно економічною категорією - це суспільно-політична категорія . Це те, що ще залишилося в Україні та українців. Ми не можемо повторити помилок, які мали в епоху приватизації. Я за знаття мораторію на землю, але з чіткими 4-ма умовами:
Цільове призначення землі та примусове вилучення землі у випадку її нецільового використання; власниками української землі можуть бути виключно резиденти України; створити державного агента на ринку купівлі-продажу землі. Тобто, лише державі можна продати землю, і лише у держави можна купити землю. І остання умова, щоб не створити лендлордів - це обмеження обсягу власності на землю в одних руках, прямо чи опосередковано.
Земля це єдиний ресурс в світі, який не відновлюється і як зберегти цей капітал - це ще один виклик для української держави .
Тендітно плекати і жорстко регулювати - це правила поведінки з капіталом , тоді він зможе розвиватися і примножуватися. Не на своє благо, а на благо країни.
Національна ідея і національний капітал - це майбутнє і це те, без чого не може бути сформована Політична нація. І тільки свідома Політична нація сприймає Україну не як територію, а як сильну державу. Політична нація здатна обирати собі владу, а не бути обраною владою, здатна міняти цю владу і збудувати сильну державу для людини, незалежно від її національності, мови та конфесії. У неї має буті сформований світогляд, який відображає інтереси всього суспільства, а не його вузької частини. Політична нація - це правова держава і громадянське суспільство, які ми так і не почали розбудовувати за 17 років української незалежності.
На мою думку, це також сталося через відсутність Національного плану Змін. Так, зміни не можуть прийти за день, чи навіть за рік. І ці зміни не може зробити одна людина. Мусимо визнати, що всі ми і досі живемо в пострадянській системі економічних, політичних, соціальних і ментальних координат. Виклики, які постали сьогодні перед державою і кожним з нас, говорять про те, що змінювати треба все.
Зімни лякають, бо це боляче. Вони тягнуть за собою певну невідомість. Але, якщо ми матимемо перед собою мету та чіткий план цих змін, вони будуть ефективними. Завжди плани писали політики, але наш Національний План Змін я хочу сформувати разом з вами. І не лише сформувати, але й реалізувати.
І ось ще один виклик - хто буде реалізовувати. Є сотні тисяч гідних людей, які успішні в мистецтві, бізнесі, журналістиці, культурі, кожен в окремій професії. Вони безуспішні в своєму прагненні змінити на краще щось більше окрім своєї справи. У них є бажання змінити свою, компанію, громаду , і країну. Але в них немає такої можливості. Тому зміна політичної еліти - актуальна для держави, як ніколи.
Принцип зміни поколінь, має бути основоположним в українській політиці. Це не означає привести тільки молодих, це означає привести в систему владу кращих. З новими думками, з новими ідеями, з новими підходами. Привести справжню команду свідомих українців не за тільки за національністю , а за й покликанням.
Зміна політичної еліти має прийти через формування нових політичних сил, які будуть не харизматичним клубом для одного лідера. В умовах справжньої внутрішньої демократії та конкуренції, вони будуть доводити свою важливість та можливість провести зімни та повести за собою людей.
Нові партії, а не політтехнологічні проекти - це шлях до зміни еліти.
Сьогодні основні елементи української політики - це змови, візантійщина і зради. Навіть на війні є правила. Цинізм та брехня - це те що рухає політикою. Вони, як пухлина, яка з кожним роком зростає і інфікує наше суспільство. Є прості рецепти:
- змінити виборчу систему - запровадити відкриті списки на виборах до Верховної Ради,
- змінити депутатську недоторканність,
- запровадити відповідальність депутатів перед виборцями.
Але влада на це не піде. Тому тільки зміна політичної еліти стане тими ліками, які допоможуть назавжди одужати від цієї хвороби.
Один з важливих викликів - це розбалансування української системи влади. Вона архаїчна - і є спадком радянської системи. Я не хочу сказати, що це погано. На перехідний період вона виконала свою функцію і саме весь кадровий потенціал державної служби, сформований за рахунок партійної комсомольської системи, працював більш-менш ефективно. Перед країною ще один виклик - немає кому ефективно управляти.
Система центральної та регіональної влади та її адміністративні принципи побудови повинні бути повністю змінені та відповідати новим викликам та завданням. Влада повинна бути підлаштована під конкретну мету і структура влади повинна бути одним з елементів щодо досягнення цієї мети. При цьому важливо, щоб в такій структурі влади були нові професійно підготовлені управлінці на всіх щаблинах державної служби. Політичні сили, які приходили по черзі до влади - і не думали формувати професійний кадровий резерв державної служби, а тільки руйнували те що є.
На часі завдання - сформувати середню ланку державної служби, що буде незмінною, в залежності від політичних кольорів чи подій. Бажаючих багато - тих хто вміє - обмаль, але вміння не приходить само по собі.
Україна потребує гідної освіти. Нажаль, немає жодного українського вищого навчального закладу який занесений до міжнародних рейтингів. Близько 20% випускників не можуть знайти роботу за фахом. Нація немає Нобелівських лауреатів. Ось відповіді на якісні та кількісні показники освіти. Ми маємо відродити вітчизняну освіту через підвищення фаховості як викладачів так і студентів. Змінити фінансування і акредитації вищих навчальних закладів. Узгодити освіти, в тому числі професійно-технічну з реаліями української економіки та формувати особистість саме в середній школі. Маємо задуматися над викликом запровадження Болонського процесу, не бездумно, а через адаптацію його до українських реалій.
Моє переконання, що родина, освіта та релігія - це три базових принципи формування особистості. Релігія - це духовний світ людини, в який ніхто не має права втручатися. Люби ближнього свого та поважай його конфесію.
Не можна допустити політичного тиску на церкву і політизації церкви як такої.
В нашому суспільстві Мова, як і релігія, стала предметом політичної спекуляції. Не зміна Конституції, в частині мовного питання, вирішить дискусію навколо цієї проблеми. Держава має створити умови, щоб українці могли вільно вивчати та користуватися, російською? англійською, німецькою, польською, французькою та іншими мовами, які вважають своїми рідними чи хочуть опанувати.
Є ще один виклик - це фізичне здоров'я українців.
Тенденції жахливі - нація старіє, фізично і духовно слабшає, а кращі мігрують закордон. За сьогоднішньої системи охорони здоров'я: чим більше грошей давати в медицину - тим більше їх розтягнуть.
Україна потребує системних змін медичного обслуговування, через нові стандарти, та запровадження протоколів лікування, поєднаних з медичним страхуванням. Профілактична медицина має стати локомотивом збереження нації.
Аналогічний стан і з культурним розвитком. Ми багатокультурна нація. І українська культура, як домінуюча, має наповнюватися сучасним мистецтвом та іншими культурами.
Голодна родина не буде захоплюватися класичною музикою та модерновою літературою. Вона буде думати, як вижити, тим більше в часи сьогоднішньої глобальної економічної кризи.
Як людина, яка за два місяці на посаді керівника Національному банку змогла подолати фінансову кризу 2004 року, я направив уряду та парламенту низку антикризових заходів. Приємно вражений тим, що деякі з них вже включені до антикризових програм. Проте, справжнього потужного системного плану подолання кризи немає.
Ми говорили про внутрішні проблеми, які для нас актуальні, але Україна є частиною глобального світу. Маємо ще один виклик. Домінуюча частина українців, як і я, підтримує європейську інтеграцію і європейський вибір, європейські цінності. Але змушений змінити акценти. Маю запропонувати не європейський вибір, а український вибір.
Український вибір цінностей та національного інтересу, як для держави так і для окремого громадянина. Треба відверто визнати, що шлях до Європейського союзу дуже далекий і тривалий. Але на цьому шляху ми маємо бути цікаві один одному. Україна не має проситися, а Україна має бути запрошена. Ми не отримаємо зовнішнє визнання, без внутрішніх змін.
Українській зовнішній політиці є багато труднощів, проте базова проблема тільки одна - це стосунки з Російською Федерацією.
Україна мусить вийти на абсолютно новий рівень спілкування з новою Американською Адміністрацією.
Українська присутність за кордоном має бути усюди, де є економічний та політичний інтерес, і співпрацювати з усіма, окрім тих, хто фінансує тероризм та розповсюджують ядерну зброю.
Все вищевикладене не є вичерпним переліком і далеким від досконалості. Я буду вдячний як за підтримку, так і критику. Але якщо ми будемо разом, то ми знайдемо не тільки нові виклики, а й віднайдемо всі шляхи до їх вирішення. Після моїх поїздок по регіонах та зустрічі з людьми, я відчув суспільний запит на новий формат. І тому Арсеній Яценюк розпочинає ініціативу "Фронт змін". Поки що це не партія. Але партія буде. Вона буде збудована знизу і не матиме акціонерів та вождя.
Я висловлюю вдячність кожній людині, яка звернулася до мене розпочати цей рух. Вже є ініціативні групи в багатьох областях і я буду рухатися далі. Проїжджаючі з міста до міста, від хати до хати, намагатимуся зустрітися з кожним і шукати ідеологічних прихильників. А зараз ці виклики мусять нас об'єднати та мобілізувати.