Церковний трибунал у католицькій церкві розглядає подружні, спірні та карні справи. Його робота не є дуже публічною. Мало хто знає, що ухваленню рішень та вироків передує справжній судовий процес, під час якого судді трибуналу вивчають усі обставини справи, заслуховують сторони, а також свідків і фахівців.
Найбільша кількість справ (близько 90%) стосується визнання шлюбу (таїнства подружжя) недійсним. Є низка причин, за яких ухвалюються такі рішення. Значно менша кількість – карні справи щодо священнослужителів, які чинять різні проступки. За це передбачені суворі покарання, наприклад, кара великої екскомуніки, тобто, відлучення від Церкви.
Про роботу трибуналу Львівської архієпархії УГКЦ ZAXID.NET поспілкувався з багаторічним суддею Андрієм Ханасом. Варто зауважити, що Андрій Ханас має дві освіти – церковну (канонічне право), яку здобув у Папському Лятеранському університеті в Римі, також юридичну освіту ЛНУ імені Івана Франка.
Трибунал розглядає подружні, спірні та карні справи
Пане Андрію, скільки років ви працюєте суддею церковного трибуналу Львівської архієпархії?
З 2014 року. До того теж працював в трибуналі, але не був суддею, займався трошки іншим напрямком діяльності. Також з 2021 року я є суддею трибуналу єпархії святого Володимира в Парижі, яка охоплює Францію, Бельгію, Швейцарію, Нідерланди та Люксембург.
Я прочитала на сайті, що церковний трибунал складається з кількох священників і вас як цивільної особи.
З десяти працівників трибуналу вісім священників і двоє мирян – я і мій колега піддиякон. Церковне законодавство дозволяє, щоб у трибуналі працювали миряни. Така структура є вже давно, з часу проголошення чинного на сьогодні Кодексу канонів східних церков у 1991 році. Пізніше навіть Папа Франциск у 2015 році, коли вводив зміни до Кодексу канонів східних церков у частині діяльності трибуналів при розгляді подружніх справ, то ще раз підтвердив, що у трибуналах можуть працювати миряни. У трибуналах при Святому Престолі, тобто у Ватикані, також є миряни, які працюють на різних посадах – адвокати, захисники, судді. Ключова вимога – необхідна освіта, яка здобувається в папських університетах, фаховість, досвід.
У нашому трибуналі ми маємо чотирьох суддів, адвоката, захисників.
Якими справами займається церковний трибунал? Коротко по напрямках.
Конкретно наш трибунал займається всіма справами, які перебувають у компетенції Львівської архієпархії. Це є спірні, карні справи, а також справи про стан осіб, зокрема, подружні справи.
Необхідно ще сказати, що Трибунал Львівської митрополії є трибуналом першої інстанції для Львівської архієпархії та апеляційним трибуналом, тобто трибуналом другої інстанції, для Стрийської, Сокальсько-Жовківської та Самбірсько-Дрогобицької єпархій. Це є єпархії, які входять до Львівської митрополії.
Уточніть, що таке спірні, карні справи?
Спірні справи – це коли є якийсь спір між особами чи інституціями, переважно між церковними особами. У нас таких справ я не пригадую.
Також є карні справи. Це щось подібне до кримінальних справ у світському житті. Є церковне законодавство – Кодекс канонів східних церков. Існують певні види проступків, злочинів, покарань, відповідно, за певних обставин, є також карні процеси.
Але близько 90% роботи трибуналу – це справи про стан осіб, тобто подружні справи, які стосуються визнання недійсності таїнства подружжя.
«Одним із аргументів може бути те, що людина не хотіла шлюбу»
Чи ця послуга визнання недійсним церковного шлюбу є платною?
Ми не говоримо про послугу, це судовий процес. Трибунал, як і будь-яка інституція, має свої видатки. Як правило, це канцелярія і пошта. Відповідно до церковного законодавства, основним суддею і відповідальним за діяльність церковного трибуналу є єпархіальний єпископ, в нашому випадку – це митрополит Львівський Ігор Возьняк. Він встановлює процесуальні витрати для тих, хто подає позов до трибуналу.
Можете назвати вартість?
Тут є різні аспекти. Сума процесуальних витрат тривалий час не змінювалася. Але ми маємо дуже багато справ, близько 25-30%, які є безкоштовними. Тобто, церква бере на себе всі процесуальні витрати, коли особа, яка звертається до церковного трибуналу, не має можливості їх покрити. Простою мовою – це люди з пільгових категорій. Вони пишуть прохання на ім’я голови суду чи митрополита Ігоря Возьняка, отримують погодження, тоді ці витрати покриває архієпархія. У цивільному судочинстві також є судовий збір.
Назвіть основні причини, які найчастіше є підставою для ухвалення рішень про визнання церковного шлюбу недійсним?
Тут потрібно розпочати з того, які є передумови до укладення шлюбу, щоб він вважався дійсним. Є три загальні аспекти для укладення правосильного подружжя.
Перший – це відсутність канонічних перешкод. Найпростіша – це вік. Особа 12 чи 15 років не може укласти таїнство подружжя. Можуть бути інші перешкоди. Різні хвороби, інші моменти. Наприклад, особистий стан людини: монах не може укласти подружжя, оскільки зв'язаний обітницею, даною монастирю чи згромадженню.
Другий пункт – для того, щоб укласти подружжя, потрібно, щоб обоє осіб мали добру непримушену волю. Про це йдеться, зокрема, у тексті присяги, яку наречені складають в момент вінчання. Одним із аргументів може бути те, що людина не хотіла шлюбу, але батьки сказали, що треба йти взяти шлюб. Або брак віри.
Третє – це дотримання канонічної форми вінчання. Сам обряд повинен бути публічний: у присутності священника, свідків, яких називають дружбою і дружкою.
Якщо було щось не дотримано, то особа може подати документи до церковного трибуналу і просити розглянути справу, щоб ствердити, чи це подружжя було дійсно укладене, чи воно неправосильне.
Як довести брак віри? Це дуже умовне поняття.
Людина приходить і каже: «Я, в принципі, невіруючий, а до церкви ходжу два рази в році, або раз, коли Христос воскресне. Шлюб брав, бо так батьки сказали, бо така традиція». Впливають різні фактори, і часто ця суспільна думка не допомагає, а, навпаки, руйнує.
«Зрада чи аборт самі по собі не є причиною визнання шлюбу недійсним»
Але є обставини, які складаються вже в процесі подружнього життя, чи вони теж є підставою для визнання шлюбу недійсним? Маю на увазі подружні зради, аборти.
Сама зрада не є підставою для того, щоб визнати шлюб недійсним. Але є багато інших аспектів, які можуть на це впливати. Наприклад, які обставини до цього привели ту чи іншу сторону? Що на це вплинуло? Як довго це тривало? Чи це було, скажімо, з наступного дня після вінчання, чи безпосередньо в день вінчання і тривало протягом періоду часу, коли сторони жили, чи короткостроково. Тут немає універсальної відповіді. Кожна справа, яку ми розглядаємо, індивідуальна. Це є біль життя чоловіка і жінки, які в силу певних обставин чи труднощів, з якими не могли справитися, чи які виникли, чи, можливо, хтось щось від іншого приховав, дійшли до того, що вони розійшлися, цивільно розлучилися.
Щодо аборту, тут ідентично також. Треба дивитися в комплексі, що до цього призвело, і чому жінка на це пішла.
З погляду церкви, аборт вважається тяжким гріхом.
Це тяжкий гріх, за який передбачені певні дії, коли жінка йде сповідатися.
Пригадую справу, коли жінка за відносно невеликий період часу зробила п’ять чи шість штучних переривань вагітності. Мені тяжко було в таке повірити. У таких випадками ми звертаємося по допомогу до різних спеціалістів. Я зателефонував до знайомої лікарки, спитав, чи таке фізично можливо. Вона сказала, що можливо. Але там була дуже складна ситуація в родині, були факти, які її до цього спонукали.
Інша справа була, коли жінка подала позов про визнання шлюбу недійсним. До розриву спричинився чоловік, який фактично ціле життя нічого не робив. В них народилося багато дітей – шестеро чи семеро. Чоловік жив тільки на ті гроші, які виплачувала держава як допомогу на дітей.
Тому зрада чи аборт самі по собі не є причиною визнання шлюбу недійсним. Ми досліджуємо всі аспекти, починаючи від моменту знайомства, говоримо про зустрічання, якими вони були. Я свідомий того, що люди, які приходять до трибуналу, пережили сімейні драми, часто-густо мають неврегульовані спори фінансового чи майнового характеру. Часто мають невизначеність стосовно дітей, сплати аліментів. Приходячи до трибуналу, вони ще раз це все переживають, тому що мусять відтворити у пам'яті всі події життя з іншою стороною.
Термін розгляду залежить від участі іншої сторони та складності справи
Хто з подружжя найчастіше звертається про визнання недійсним шлюбу – чоловіки чи жінки?
Буває по-різному. Не маю такої статистики.
Як довго триває процес від моменту подання позовної заяви до кінцевого рішення?
Законодавство передбачає, що справа на першому ступені судочинства повинна бути розглянута протягом року. Як правило, ми вкладаємося в ці терміни. Але, знову ж хочу зазначити, що на це впливає дуже багато аспектів.
Перше – це участь самих осіб, які повинні прийти до трибуналу, подати свідчення, привести свідків. Буває так, що людина подала документи, поїхала на пів року за кордон і ні слуху, ні духу. Ми телефонуємо, пишемо, вона не відповідає, потім приходить з претензіями, а чому їй не телефонували, не говорили.
Друге – це складність справи. Справи не всі прості, часом є певні аспекти, які треба дослідити довше, є моменти, коли потрібно також заслухати думку психолога.
Чотири роки повномасштабного вторгнення також наклали свій відбиток. Багато людей виїхали за кордон. Ми ще до війни, з часу ковіду, отримали спеціальний дозвіл для того, щоб проводити опитування сторін і свідків в режимі відеозв'язку.
На тривалість справи впливає також те, де особа проживає. Наприклад, інша сторона проживає на тимчасово окупованих територіях, або в Білорусі чи в Росії, чи в Криму. Тоді ми не можемо у звичний спосіб (поштою) повідомити іншу сторону, про те, що є такий процес. А ми зобов'язані це робити для того, щоб забезпечити її право на захист. Для цього користуємося електронною поштою та різними месенджерами. Збільшився відсоток справ, в яких однією стороною є військовий. Такі справи розглядаємо позачергово.
Я завжди рекомендую, коли людина подає позов до трибуналу, щоб вона контактувала з іншою стороною, тому що це зекономить їм приблизно три місяці життя, значно пришвидшить розгляд справи.
Під час повномасштабної війни невтішна статистика зростання цивільних розлучень. Чи кількість розірвань церковних шлюбів також зросла?
Детально про цифри не скажу, бо не веду статистику. Можливо, трошки збільшилася. Але цивільних розлучень завжди було більше, ніж церковних.
Є певний відсоток осіб, які звертаються до трибуналу вже коли кілька років живуть в другому цивільному шлюбі, мають дітей, дехто має вже внуків. Люди «дозрівають» до того, що хочуть врегулювати свій сімейний стан з дружиною чи чоловіком з попереднього шлюбу. Тоді виникають об'єктивні труднощі, тому що коли проходить багато часу, це все важче і важче досліджувати.
Скільки рішень про визнання шлюбу недійсним ухвалив трибунал Львівської архієпархії у 2025 році?
Статистикою займаються нотар і голова суду. Я тим не займаюся. Не думайте, що всі рішення, які ми ухвалюємо, є позитивні. Ми видаємо також і негативні рішення.
«Є заборона укладання церковного шлюбу за важкі проступки»
Якраз хотіла запитати, що є підставою для відмови у визнанні шлюбу недійсним?
Знову ж таки, багато аспектів. Перший аспект, якщо говорити суто канонічною мовою – судді не досягли моральної впевненості для того, щоб винести позитивне рішення. Тобто це означає, що могло бути подано недостатньо доказів або немає підстав визнання шлюбу недійсним. Тоді виноситься негативне рішення, тобто, таїнство подружжя залишається дійсним.
Визнання церковного шлюбу недійсним ухвалюється після цивільного розлучення чи це незалежні один від одного процеси?
Для того, щоб прийняти справу в трибуналі, ми повинні впевнитися в тому, що подружній союз остаточно розпався. Тому ми обов’язково вимагаємо цивільний документ про розірвання шлюбу – рішення суду чи витяг з «Дії».
Чи були за час вашої практики якісь драматичні сімейні історії, які вам запам'яталися, чи ви перейнялися ними?
Як правило, я стараюся не брати собі до голови такі справи, бо це було б мені дуже важко. Ще раніше, на початку моєї роботи, я трошки переймався. Тепер я хіба пам'ятаю якісь надто веселі або надто трагічні справи. Про два такі випадки я вам розповідав.
З трагічних можу згадати ще справу, у якій чоловік мав хворобу – азартні ігри. Ця хвороба в нього була ще до вінчання, однак він приховав від дружини. Він за своє життя програв суму рівноцінну двом квартирам у Львові. Наскільки пригадую, батьки навіть повинні були продати одну квартиру, щоб погасити частину його боргів. Це велика проблема і трагедія для людини.
Ви згадали, що є люди, які створюють нові сім'ї, не розірвавши церковного шлюбу. Ці сім'ї згодом приходять хрестити дітей, отримують церковні послуги.
Таїнство хрещення – це інше питання. Там є певні умови для того, щоб похрестити дитину. Я не чув ще відмов, щоб священник не охрестив дитину. Діти до проступків батьків не мають відношення.
Чи є люди, які приходять більше одного разу розривати церковний шлюб? На рівні чуток чула, що такі історії бувають.
На моїй пам'яті одна і та сама особа двічі була учасником процесу визнання недійсності шлюбу. Але в одному випадку вона була позивачем, в іншому – відповідачем.
Можна і два, і три рази визнавати шлюб недійсним? Немає обмежень?
Законодавство не встановлює обмежень щодо того, скільки разі подавати заяву до трибуналу. Але судді можуть встановити обмеження у вироку на можливість подальшого вінчання.
Є заборона до укладання церковного шлюбу за важкі проступки. Це не є щось надзвичайно страшне. Відьом вже давно не палять, немає вже інквізиції. Ця заборона тимчасового характеру для того, щоб людина застановилася, для чого їй цей шлюб. Бо, скажімо, якщо особа все життя захоплювалася азартними іграми, програвала гроші чи зловживала алкоголем так, що лежала коло плота і до хати заносили, чи з першого дня зраджувала іншу сторону, тоді постає питання, а для чого такій людині церковний шлюб?
Тому що шлюб – це є відповідальність, сім'я, обов'язки, це розділення всього доброго і поганого. Це не просто прийшов, повінчався, бо красиву картинку треба зробити, щоб були гарні фотографії чи відео.
Щоб цю заборону зняти, треба звернутися до архієпископа Ігоря Возьняка. Якщо він вважає, що особа вже навернулася, стала більш відповідальною, то він цю заборону зніме.
Феномен Василя Ковпака – це питання до людей, які ходять до нього
Цікавить ще такий аспект роботи церковного трибуналу як відлучення священників від церкви чи накладення кари екскомуніки? Чи багато таких справ, і чи враховується при цьому думка парафіян?
Такий процес передбачений.
На сайті Львівської архієпархії є перелік з шести священників, які відлучені від церкви.
Такі процеси відбувалися в трибуналі Львівської архієпархії. Серед того списку найбільш відомою є справа священника Василя Ковпака.
Процесу, в якому священник виступає як обвинувачений передує дослідження справи, дослідження його діяльності, напевно, що при цьому можуть бути опитані і вірні. Тут залежить від ситуації. Або є таке, що вірні самі звинувачують священника в чомусь, пишуть до митрополита. Скажімо, якась лепта вкладу вірних завжди є. Чи вона більша, чи менша, залежить від ситуації і процесу. Але процес повинен відбутися відповідно до приписів церковного законодавства. Обвинувачений повинен представити аргументи на свій захист.
Не всі екскомуніковані священники є такими за рішенням нашого трибуналу. Є окремі справи, які зарезервовані за Апостольською Столицею, яка видає рішення чи декрети про відлучення таких священнослужителів від Церкви. Або доручає це місцевому єпископу.
Ви згадали про Василя Ковпака. Він вже понад 20 років відлучений від церкви, але продовжує богослужіння, які відвідують багато людей. На вашу думку, в чому феномен цього священника?
Я отця Василя не знаю. Знаю лише в загальних рисах суть справи, тому що документи були опубліковані. В чому феномен – це питання не до мене, а, напевно, до нього. Чи до тих людей, які ходять до нього. І які прийняли таке рішення до нього ходити, знаючи, що він є відлучений від церкви.
Тоді виникає питання, яку силу мають рішення трибуналу, якщо частина священників, які відлучені, продовжують здійснювати богослужіння?
Не всі продовжують. Якщо говорити конкретно про Василя Ковпака, церква зі свого боку дуже багато пояснила про те, що він є відлучений, не має права уділяти святі тайни, а ті тайни, які він уділяє, є недійсними. Якщо люди вважають, що вони хочуть перебувати в стані гріха, то це їхній вибір.
З боку церковного законодавства шлюб, який дав Василь Ковпак, може бути визнаний недійсним?
Шлюб може уділяти компетентний священник. Отець Василь Ковпак не може бути компетентним священником, тому що він є відлучений від Церкви і не має права загалом уділяти святі таїнства. Таїнство подружжя є одним із семи святих таїнств. Тому це є підстава для визнання шлюбу недійсним.
Чи є процедура навернення відлучених священників до церкви? Чи є такі випадки?
Такі випадки були. Процедура проста. Якщо особа хоче повернутися, то вона повинна про це засвідчити – звернутися до єпископа, сказати: «Владико, вибачте, я вчинив негідно, неправильно, за це каюся, хочу повернутися назад, бути знову членом Церкви». Говорячи простою мовою, людина повинна прийти, вибачитися і покаятися.
Варто зауважити, що Василю Ковпаку ніхто не забороняв вчинити дії для того, щоб повернутися до Церкви.
Може пам'ятаєте конкретних священників, які покаялися і повернулися в лоно Церкви?
Відносно нещодавно був такий випадок, але не можу розголошувати прізвище. Загалом наша робота в багатьох моментах є конфіденційною. Цього священника немає у списку на сайті УГКЦ, про який ви згадували.
Трапляються ситуації, коли люди незадоволені священником, який у них на парафії. Чи такі справи розглядає трибунал?
Трибунал, напевно, ні. Церква надає інші засоби і способи діалогу. Єпископ має відповідних помічників, протосинкелів, синкелів, які відповідають за діяльність священнослужителів. Люди можуть до них звернутися на прийом, розповісти про свої проблеми.