Група львів’ян вже понад місяць займається збором коштів та пошуком автомобілів для потреб військових. Від початку березня волонтери закупили та передали армії 90 автівок і має запитів ще на 67. Проте з часом збирати гроші, як і шукати дешевші автомобілі стає все важче.
Один з організаторів цієї ініціативної групи Святослав Літинський розповів ZAXID.NET, яких автомобілів потребують військові, скільки вони коштують та хто і як їх передає в Україну.
***
Чому ви почали займатися закупівлею автомобілів для фронту?
У нас мобілізувався знайомий, і ми з другом Олександром Музичуком купили їхньому підрозділу два автомобілі. Потім до нас почали звертатися інші люди з такою потребою, й інший мій знайомий Ростислав Коваль каже: «Святославе, тобі то вдається, оголошуй збір і купуй, допомагай людям». Так все і почалося.
Коли назбирав 300 чи 400 тисяч, то закрив збір, бо ті гроші треба було правильно використати. Потім ми почали вирішувати купу проблем. Перша, що мене дуже дивує, – держава від початку війни не відкрила кордон для ввезення автомобілів: потрібна купа документів, затверджувати листи у військовій адміністрації. Друга проблема – за кордоном важко отримати гроші, оскільки на платежі SWIFT є обмеження Нацбанку. Та врешті знайшлися люди і в Польщі, і в Німеччині, які змогли допомогти, тож ми налагодили мережу. Потім ми об’єдналися ще з двома групами, і сумарно з 2 березня вже ввезли 90 автомобілів.
Хто входить до вашої ініціативної групи? Скільки це людей?
Переважно це львів’яни – хтось є в Польщі, хтось у Львові. Активно займаються процесами до 20 людей. Ми не купуємо нічого більше, крім автомобілів, але коли перевозимо їх з-за кордону, то повідомляємо всіх, що можемо щось взяти. Переважно нас просять перевезти якусь гуманітарну допомогу у штаби.
Як ви вирішили проблему з переказом грошей за кордон?
Ми передали свої картки в Польщу, і там люди знімають з них гроші, але теж є обмеження – 1400 злотих на день. OTP банк заблокував уже мої картки, «ПриватБанк» ще дозволяє знімати. Потім за готівку виключно купують автомобілі, оскільки купують вживані авто переважно у приватних осіб.
А якщо «ПриватБанк» заблокує ваші картки теж, що будете робити?
Ще не знаю, але ми передали не тільки мої картки, а й ще двох знайомих.
Як відбувається збір грошей? Хто є вашими благодійниками?
Приблизно 80% – це збори через Facebook. Для мене важливо публікувати детальні звіти пожертв та витрат, і, думаю, люди бачать, що інформація повністю відкрита, тому це викликає в них довіру. Решта 20% – великі жертводавці, наприклад, компанія «Західний Буг», яка дала вже приблизно 700 тис. грн. Кілька приватних благодійників давали по 5 тис. доларів. Є перекази з-за кордону, але наразі це менше 1%.
Який потенціал ще лишився в благодійників? Чи є ще, що жертвувати?
Звичайно, активність дуже знизилася. На початках люди мали більше можливостей, тому вони давали багато, а зараз в них більше витрат.
Варто зазначити, що волонтери завжди з’являються там, де немає нормального керівництва. На жаль, наше суспільство роками вкладало гроші в дороги, а не в армію, хоча було багато закликів до цього. Я сам писав у грудні петицію, щоб дозволили ковідну тисячу віддати на армію, але поки не почалася війна, того не зробили. На жаль, ми тепер затикаємо тепер ці прорахунки, і це сумно.
Кому ви купуєте автомобілі? До вас звертаються з цією потребою чи ви самі шукаєте, кому допомогти?
Перші 15 автомобілів ми передали у 80 окрему десантно-штурмову бригаду. Потім ми налагодили більш-менш процес, і до нас почали звертатися інші військові частини по допомогу з усієї України. Зараз маємо ще 67 активних запитів, які ми намагаємося пріоритезувати. Якщо маємо гроші, то стараємося передати авто безкоштовно. Але часто грошей не вистачає, і тоді пріоритет надається тим частинам, які можуть хоча б частково оплатити автомобіль. Тоді ми закриваємо решту суми зі збору – а далі процес у нас вже налагоджений: є водії, які можуть виїжджати за кордон і купувати автомобілі, і ми вже знаємо, як правильно оформлювати листи від військових. Передаємо автомобілі переважно у Львові.
67 автомобілів – це скільки в грошах?
Щоб закрити ці потреби, потрібно 8 млн грн.
Які саме автомобілі ви купуєте? Скільки вони коштують?
Переважно армія просить дизельні автомобілі – це повнопривідний звичайний джип, а частіше – пікап, бо в ньому можна ще щось перевозити або поставити в кузові кулемет, наприклад. Ціна джипа – 4-5 тис. доларів, пікап – від 5 до 7 тис. доларів.
Де і хто шукає ці автомобілі?
Є знайомі в Польщі, які шукають оголошення, їдуть і оглядають автомобілі, купують, якщо ті в нормальному стані. У Німеччині ми знайшли знайомих з Литви, які вже автомобілів 4 привезли. Якщо немає знайомих, то знайомимося з людьми, які готові на волонтерських засадах таким займатися.
Скільки часу займає цей процес – від купівлі до передачі військовим?
Приблизно тиждень або й більше. Спершу треба зняти гроші, потім оглянути автомобіль і купити його, отримати лист від військових, перевезти через кордон, підремонтувати, а потім вже передати. За день-два ми отримуємо акт, що військові отримали автомобіль.
Яка взагалі є потреба фронту в автомобілях?
Я читав статтю на «УП», де говорилося, що в Україні знищено півмільйона автомобілів під час війни. Це неймовірна цифра. А військові, хто б не звертався, всі говорять постійно, що їм потрібні автомобілі, які б їздили. Тому, як я розумію, є потреба в десятках тисяч автомобілів.
Волонтери, які займаються закупівлею касок, бронежилетів та інших мілітарних речей, говорять, що їх вже важко знайти в Європі. Яка ситуація з автомобілями?
У Польщі фактично з дешевшого сегменту все викуплено. Якщо перші автомобілі в хорошому стані ми купляли за 16 тис. злотих, то тепер це 22 тисячі, тобто йдуть автомобілі іншої категорії. Намагаємося в інших країнах шукати, наприклад, у Франції чи Литві, з Великої Британії один автовоз уже в дорозі.
Ви встигаєте поза волонтерством займатися ще чимось? Маєте рецепти, як відволіктися, коли охоплює відчай?
Я ще викладаю в ЛНУ ім. І. Франка, і вважаю, що це дуже важливо, адже створює для студентів стабільність та впевненість. По іншій роботі підстраховують колеги, тому тим я майже не займаюся.
Коли бувають моменти відчаю – перестаю читати новини, а натомість роблю те, що можу. І тоді набагато легше все сприймати, бо ти бачиш результат – домовився про черговий автомобіль, купив його, передав. Десь я читав про критичні ситуації, про концтабір, що там першими помирали ті, хто думав, що то закінчиться за тиждень; другими – ті, хто думав, що то не закінчиться ніколи; а найдовше жили ті, хто просто робив те, що мав. І от ми просто робимо те, що можемо.
***
Реквізити для допомоги:
Paypal: lityk@yahoo.com
Картка ПриватБанк: 4731 1856 0729 5240 (Літинський С.В.) або 4149 4991 3935 2742 (Борійчук О.І.)
Для переказів з-за кордону на польський рахунок:
SWIFT/BIC: WBKPPLPP
Bogdan Skaskiv
@katyaakva телеграм
PL 31 1090 2590 0000 0001 4986 3372 (eur)
PL 51 1090 2590 0000 0001 4986 3400 (usd)
PL 42 1090 2590 0000 0001 4985 2019 (pln)