В Україні – майже 7 тисяч законних і близько 35 тисяч незаконних сміттєзвалищ. Відходами завалено вже 7% території нашої держави, це завбільшки з Данію. Ситуація щороку погіршується. Сміття б зменшувалося, якби почали будувати заводи: сміттєспалювальні та сміттєпереробні.
На сьогодні в країні є чотири сміттєспалювальні заводи: у Києві, Дніпропетровську, Харкові та окупованому Севастополі. Але працює лише столичний завод «Енергія». А ще є єдиний сміттєпереробний завод у Рівному, але й він частково не працює.
Чотири кілометри від Рівного поруч із сміттєзвалищем є невеличкий ангар – рятівна паличка Рівного. Завдяки сучасній техніці тут можна переробляти 80% усього непотребу міста. Усе це обійшлося у 7 млн євро, ще в червні 2013 року. Проте пропрацював завод лише півроку.
«На сьогодні, згідно із законодавством, яке є, переробка твердих побутових відходів віднесена до галузі діяльності, яка є на суміжному ринку, тобто це підпадає під дію антимонопольного комітету згідно з одним законом, і передбачено, що комісія ЖКГ згідно з прямими нормами закону має встановлювати тарифи», – зазначив колишній директор заводу Святослав Євтушенко.
Та є один нонсенс. Тарифи комісія ЖКГ встановлює лише тим, кого вона ліцензує, а за законом ліцензування сміттєпереробних заводів в нас взагалі не передбачено. Прийняли його ще за Януковича. Втім, за чотири роки нової влади лише у квітні 2014-го тодішній очільник Мінрегіонбуду Володимир Гройсман попросив вияснити ситуацію.
«Говорилося, що дійсно є така проблема, що це треба внести або в ліцензування, щоб НКРЕ могла визначати тариф, або скасувати цей закон 2012 року, для того щоб могли працювати підприємства», – розповів експерт з питань ЖКГ Сергій Кінах.
Та далі розмов справа не пішла. І недивно, адже спершу потрібно на державному рівні розробити програму, за якою місцеве населення навчиться сортувати сміття. Така система дозволить сміттєпереробним заводам працювати не в збиток собі, витрачаючи кошти на доосушення непотребу, а також зменшити тариф.
«Була система, яку запровадив Укрекоресурс, це збір екологічного податку, який мав близько 300-400 млн грн, які потім мали б розприділити на будівництво сміттєпереробних заводів і закриття сміттєзвалищ в Україні. Але, на жаль, через те, що це було державне підприємство, воно перетворилося на корупційну схему і гроші розікрали», – зазначив народний депутат Сергій Кіраль.
Та сміттєпереробний завод у Рівному все ж працює – у правовому полі. Сортує сміття собі у збиток. Папір, метал, пластик та скло сортується. Щось продають на вторинну переробку. Інше тут у тюках зберігають як альтернативне паливо. Теоретично такий міні-завод може переробити в день 100-120 тонн сміття.
«Також ми могли б брати і з інших сортувальних станцій ті рештки, які неможливо продати, але можна спалити 100 тонн в добу. Це для того, аби на ньому могла працювати одна піч на нашому здолбунівському цементному заводі, а таких печей є чотири», – розповів директор сміттєпереробного заводу м. Рівне Микола Горбачук.
У перспективі тут планували збудувати ще одну лінію. Така потужність давала б альтернативне паливо і для печей ТЕЦ. Втім іноземні інвестори вже не поспішають вкладати кошти. Та мерію Рівного влаштуває навіть те, що сортувальний цех зменшує кількість рівненських відходів, які захоронюють на сміттєзвалищі.
«Ми на третину менше вивозимо на сміттєзвалище. Але головне, що морфологія того сміття змінилася. Одна справа викидати там пляшку і папір (це і шкода, і сміттєнебезпечно), а інша – викидати органічні речовини», – зазначив міський голова Рівного Володимир Хомко.
Також у мерії запевняють, що вже скоро на цьому сміттєзвалищі розпочнуть дегазацію.