Письменника, знаного байкаря та автора тексту всесвітньо відомого романсу «Очі чорнії» Євгена Гребінку називають «хрещеним батьком» Тараса Шевченка. Він цінував його талант та був серед тих, хто викупив Шевченка з кріпацтва.
ZAXID.NET розповідає цікаві факти про життя, творчість та кохання Євгена Гребінки.
***
Євген Гребінка народився 2 лютого 1812 року на хуторі Убіжище на Полтавщині (зараз село Мар’янівка) у родині відставного офіцера. Мати майбутнього письменника походила з роду Чайковських і мала спільні родинні корені із композитором Пьотром Чайковським.
Початкову освіту Євген здобув вдома, а із 13 років навчався у Ніжинській гімназії вищих наук, де й почав писати свої перші вірші. У 15 років хлопець написав драматичний твір для самодіяльного театру. 1831 року на сторінках «Украинского альманаха» надрукували його перший російськомовний вірш, підписаний псевдонімом «Е. Гребенкин».
Євген Гребінка писав українською та російською мовами, навчаючись у гімназії працював над українським перекладом поеми Олександра Пушкіна «Полтава», із товаришами видавав рукописні журнали. Після навчання у гімназії Євген мав коротку службу в резервах 8-го Малоросійського козачого полку.
У 1834 році Гребінка переїхав до Санкт-Петербурга, де викладав російську словесність у військових училищах. У листах батькам Євген писав: «Тіло моє було в столиці, а душа далеко − в рідному степу, під солом'яною покрівлею маленького будиночка».
Євгена Гребінку називають хрещеним батьком Тараса Шевченка, і не дарма. Художник Іван Сошенко познайомив Гребінку із Шевченком, і між ними зав’язалась дружба. Гребінка матеріально підтримував товариша, допомагав із самоосвітою, показував друковану літературу, яка вплинула на формування Шевченка, та познайомив його з представниками інтелектуальної еліти. Гребінку можна вважати наставником Тараса Шевченка, який значно вплинув на його життя.
«Не можна переоцінити значення зустрічі молодого Шевченка з Гребінкою. Саме від Гребінки Шевченко вперше дізнався, що українська народна пісня, яка була улюбленою невідступною товаришкою його життя, є у великій пошані у літераторів: вони записують її, друкують і вивчають так, як твори поетів», – вважав сходознавець та науковець Омелян Пріцак.
Саме завдяки Євгену Гребінці вийшло перше видання «Кобзаря», і Гребінка був серед тих, хто викупив Шевченка з кріпацтва.
Перебуваючи у Петербурзі Гребінці доводилось багато писати російською мовою, але він не забував про українську. Євген Гребінка збирав твори українською мовою для додатків до журналу «Отечественные записки», а коли видавець відмовився публікували додатки українською, то Гребінка уклав окремий альманах – «Ластівка». На сторінках «Ластівки» друкували твори Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ'яненка, Левка Боровиковського, Наталії Забіли.
У житті Євгена Гребінки були дві знакові жінки. Перше його кохання – Мар’яна, сестра Миколи Новицького, однокласника з гімназії. Перед від’їздом до Петербурга пара обмінялась обручками та заприсяглась чекати одне одного. Євген з Мар’яною листувались кілька років, але дівчина так і не дочекалась на його повернення, прийнявши пропозицію одружитись від іншого чоловіка. Для Гребінки це стало ударом, який він переніс непросто.
Цифрові технології давно стали невіддільною частиною нашого життя. Вони всюди: на роботі, вдома та у навчанні. Унікальні можливості для здобуття освіти з їхньою допомогою пропонує і дистанційна школа «Оптіма». Завдяки інноваційним підходам та висококваліфікованим педагогам навчання стає цікавим та результативним, а учні мають змогу опановувати знання у власному темпі.
Згодом письменник одружився із землячкою з Полтавщини Марією Ростенберг. Євген Гребінка писав про Марію так: «Брате, взнай, так, знаєш, стороною – чи не оддали б за мене панночку з чудесними очима? А то оженюся з кацапкою – і прощай, Малоросія!».
Досі виникають суперечки щодо того, якій із дівчат Євген Гребінка присвятив один зі своїх найвідоміших віршів – «Очи чёрные» («Очі чорнії»). Його письменник написав російською мовою під час відвідин Полтавщини, а саме села Рудка. Згодом у цьому селі Євген Гребінка власним коштом відкрив парафіяльне училище для дітей бідних селян.
Лише у 1998 році поет і перекладач Юрій Татаренко вперше опублікував переклад канонічного тексту романсу українською мовою. Українською мовою «Очі чорнії» вперше виконав співак і композитор-гітарист Ігор Якубовський.
Очі чорнії. Аж палаючі!
Очі пристрасні та жадаючі!
Як люблю я вас!
Як боюся вас!
Певно, стрів я вас у недобрий час.
Темний погляд ваш – як морська глибінь,
По душі моїй в нім жалоби тінь.
Бачу пломінь я переможний в нім:
Серце спалено у вогні страшнім.
Та жену журбу і печаль свою.
На мою судьбу я не ремствую
Найдорожче все, що Господь дав нам,
Я пожертвував огняним очам.
Особливе місце в художньому доробку Гребінки українською мовою посідають байки. Славу йому як байкареві принесли «Малороссийские приказки», що зʼявились окремими виданнями у Петербурзі в 1834 і 1836 роках.
«Гребінка підніс українську байку до нового, вищого рівня, що мало велике значення для розвитку української літературної мови та літератури на шляхах до реалізму і народності, зайняв як байкопис перше місце в нашому письменстві», – писав Іван Франко.
Євген Гребінка прожив всього 36 років. Він помер 15 грудня 1848 року від туберкульозу у Санкт-Петербурзі. Письменник не хотів, щоб його поховали у Росії, про що просив перед смертю. Є згадка, що перед смертю Гребінка сказав матері, яка приїхала його провідати: «Добре було б лежати в Убєжищі, на Україні. Візьміть мене додому. Хай мені заспіває жайворонок степовий у рідному краю…».
Кількома роками раніше, Євген Гребінка писав у одному з листів: «Я теперь едва поднялся на ноги и сегодня же уезжаю в Малороссию, чтобы не умереть между кацапами...».
Тіло Євгена Гребінки перевезли в Убіжище на Полтавщині (зараз село Мар’янівка), де й поховали 13 січня 1849 року в сімейному склепі. На честь письменника назвали місто й станцію у Полтавській області. Українською мовою усі твори Євгена Гребінки вперше опублікували у 1878 році.
При підготовці матеріалу використано дані Вікіпедії, Українського інституту нацпам’яті, «Суспільного», «Освіторії» та Gazeta.ua.