- Що пропонує Росія? Створити консорціум, який би об’єднував Росію, Україну, Європу. Видобуток газу, транзит і споживання. Всі зацікавлені у прибутку… Ідея об’єднання «Газпрому» та «Нафтогазу» не означає, що Росія отримує «Нафтогаз» у свою власність. Створюється монополія на видобуток і постачання. Росія та Україна тільки виграють.
Після цьогорічної зміни влади спостерігається активізація взаємин між Україною та Росією. Про погляд на українсько-російські відносини на регіональному рівні, про стан російської програми допомоги із добровільного переселення співвітчизників, що мешкають за кордоном, та про 9 травня – в інтерв’ю ZAXID.NET розповів Генеральний консул Росії у Львові Євгеній Гузєєв.
– Ви вже майже п’ять років працюєте у Львові. Якою є Ваша думка про місто, наскільки воно змінилося, відколи Ви приїхали до Львова, які події на це впливали?
– У мене склалась позитивна думка про Львів, Галичину, Західну Україну. Передусім я із великою повагою ставлюся до мешканців цього регіону. Я завжди підкреслював і ще раз це роблю, що тут живуть культурні, освічені, працьовиті, віруючі люди. Мені з ними приємно спілкуватися. Мені не робили неприємних закидів. Люди до мене, як представника Російської Федерації, ставляться приязно. У цьому плані не виникло жодного розчарування. Я проходив строкову службу у Львові у 1970-1972 роках. Але спілкування з людьми було мінімальним. Я лише міг милуватися містом. Зараз є можливість активного спілкування з людьми. Я ще раз хочу наголосити: в Галичині, Західній Україні мешкають добрі люди.
Друге, що мене зацікавило у цьому регіоні - це те, що тут історично склалася унікальна політико-ідеологічна ситуація. Для мене, як дипломата, це цікаво. Ситуація складна, напевно, найскладніша серед всіх країн, в яких я працював – Індія, Непал, Італія. Цікаво з’ясовувати цю ситуацію з професійної точки зору.
У мене склалась позитивна думка про Львів, Галичину, Західну Україну. Передусім я із великою повагою ставлюся до мешканців цього регіону. Я завжди підкреслював і ще раз це роблю, що тут живуть культурні, освічені, працьовиті, віруючі люди
На жаль, є низка негативних моментів. Не вдалося розвинути торгово-економічні стосунки через моменти, які не залежали від нас. Це характерно для ситуації в цілій Україні 2009 року. Тут можна відзначити негативний вплив світової економічної кризи і суб’єктивні причини. Але зараз відбувається зростання торгівельно-економічних зв’язків між нашими країнами.
Підсумовуючи, скажу, що мені цікаво все, що відбувається у Західній Україні. Тут проводять багато культурних подій, активне, цікаве, яскраве життя. Мені приносить задоволення перебувати у цій атмосфері.
– Ви відзначили, що в нашому регіоні склалась унікальна політико-ідеологічна ситуація. Чи не могли б Ви конкретизувати?
– Сьогодення цього регіону в політико-ідеологічному аспекті пов’язане з історією. Складною, неоднозначною. Історією, оцінку якій дати надзвичайно складно навіть професійним історикам. Я намагався і намагаюсь, і довший час вивчатиму витоки всіх тих явищ, які ми зараз спостерігаємо. Це національно-визвольний рух другої половини 19 сторіччя, форми, яких він набув після Першої й особливо після Другої світової війни, зародження Організації українських націоналістів, її парламентська і революційна форми боротьби за незалежність Галичини і цілої Західної України від влади держави, у межах якої ці території тоді перебували. Важливо зрозуміти, чому форми боротьби ОУН стали силовими. Чи це було через вплив тих ідей, які панували у світі наприкінці 19 - початку 20 століття, бо я саме так вважаю. Це революційні рухи в Росії, Німеччині, практично всіх країнах Європи. Перша світова війна призвела до вибуху революційних ідей, ідей соціалізму, революційної боротьби, становлення фашизму, гітлеризму, сталінізму, імперіалізму.
– Колись, 2007 року, пишучи про Львів для ZAXID.NET, Ви зазначили, що львів'яни - особлива нація, з рисами, властивими українцям, євреям, полякам, росіянам.
– Львів, як жодне інше місто України, є полікультурним та поліетнічним. Ніде немає такої суміші етнічних груп, як у Львові. Я не можу навести жодного іншого прикладу. Тут виробилась своєрідна культура. Я це зрозумів, читаючи книжки Юрія Винничука та інших письменників. Зараз культура стала ще більш змішаною і неоднозначною. Величезний вплив культури австрійської, польської, єврейської, української, радянської. До того ж, ніхто не забуває, що витоки йдуть від Галицької Русі.
Крім того, хочу зауважити, що це місто із великою музичною культурою. Я часто буваю у філармонії й Оперному театрі, бачу там велику кількість студентів. Це означає, що Львів породжує величезну кількість талантів, тут потужна музична школа – і у тому також багатство міста.
– Оцініть рівень співпраці з місцевою владою, зокрема щодо вирішення конфліктних питань. Таких, як розгляд питання пам’ятників комуністичного режиму на сесії ЛОР, крадіжок з монументу на Пагорбі слави, Російського культурного центру.
- У мене завжди були хороші стосунки на офіційному і особистому рівні із владою міста та області. Я з великою повагою ставлюся до Петра Олійника, Миколи Кмітя. У мене добрі стосунки із головою Львівської обласної ради Мирославом Сеником, незважаючи на те, що наші погляди на історичні події, ідеологічні питання не збігаються. У мене хороші стосунки з мером міста Андрієм Садовим. Часто у бесідах з цими поважними людьми ми продумували, що можемо корисного зробити для розвитку наших відносин. Я завжди відзначав, що керівництво міста і області закликало до активізації стосунків, зокрема у частині залучення інвестицій, створення спільних підприємств, це було на першому місці, і це правильно.
Львів породжує величезну кількість талантів, тут потужна музична школа – і у тому також багатство міста
В окремі моменти було важко працювати, коли йшлося про такі питання, як пам’ятники радянським воїнам. Бували непорозуміння. Я чітко розумію, що ці злочини скоюють вандали. Правда, не можу зрозуміти, чому їх так багато у Львові, але це правда. Моєю головною проблемою було донести до керівництва області і міста потребу вжиття таких заходів, як патрулювання, освітлення пам’ятників воїнам. За останні роки жодних заходів не було вжито, це я кажу відверто керівництву. Для мене є дивним, коли біля одного пам’ятника постійно чергують патрулі і при цьому все добре освітлено, а на головному пам’ятнику Львова, де поховані солдати, які віддали своє життя за Україну, немає освітлення, постів міліції. І лише коли черговий вандал скоює черговий злочин, тоді вживають якісь дії.
Щодо ініціативи Львівської обласної ради 2009 року, то мене порадувало, що пропозицію групи депутатів радикальних сил відхилили депутати ЛОР, Стрийської міської ради. Суспільство досягнуло такого рівня демократії, коли члени облради дали відсіч тим, хто міг спровокувати величезний скандал, який би вийшов на рівень Європи і світу. Демократичні сили в середині обласної ради перемогли.
– Генеральне консульство Росії у Львові часто пікетують. Ви зустрічалися із представниками цих сил, обговорювали проблемні питання?
- Я, як дипломат, спілкуюсь із представниками всіх політичних сил, всіх громадських організацій. Для дипломата важливо знати об’єктивну інформацію про настрої у суспільстві, щоб рекомендувати, у разі потреби, своєму уряду, які заходи застосувати. Тому я спілкуюсь і з представниками тих політичних сил, з якими я не згоден, як представник своєї держави, і не поділяю їх політичні погляди. Намагаюсь зрозуміти їх, які вони претензії мають до Росії, що ми можемо разом зробити, щоб зняти напругу. Я завжди готовий до діалогу. Спілкуюся із представниками всіх організацій, які нас пікетують. В основному – це бандерівські організації. У деяких моментах ми знаходимо точки дотику, в інших – ні.
- У ЗМІ після Вашого візиту до Волинської області на початку 2009 року були повідомлення щодо Вашої оцінки встановлення пам’ятника Степану Бандері у Луцьку…
- Кожен дипломат має право відвідувати міста свого консульського округу і моє відрядження жодного стосунку не мало до пам’ятника Степанові Бандері. Моя оцінка цієї постаті повністю збігається із офіційною позицією Російської Федерації, яка відома, тому не бачу сенсу далі зупинятись на цьому питанні.
- Практично на кожній сесії обласної, міської ради є питання, які стосуються відносин між Росією та Україною. Ви стежите за перебігом сесій?
- Ми стежимо за тим, що відбувається на сесіях обласної і міської ради. Ми знаємо, які питання обговорюють, і готові на них відповідати. Але нас не запрошують на сесії, і це прикро, а я би із задоволенням прийшов, щоб висловити нашу позицію. Хоча треба віддати належне голові ЛОР. Із Мирославом Петровичем Сеником спілкуюсь доволі часто і проговорюємо ті чи ті питання, моя позиція для нього зрозуміла. Вона не завжди збігалася з його позицією, проте відносини у нас нормальні.
– Як Ви відзначатимете 9 травня цього року? У Львові неоднозначне ставлення до цього свята.
– Я візьму участь у всіх заходах з нагоди відзначення цього свята. Це надзвичайно важлива подія. Вітаю всіх мешканців Західної України з цим святом. Це наша спільна перемога над гітлеризмом.
Щодо неоднозначного ставлення зазначу, що тут в Західній Україні був складний історичний процес. Це питання істориків висвітлити правду.
– Зі зміною влади в Україні посилалося співпраця між Україною та Росією. Ви можете констатувати, що на місцевому рівні збільшилось надходження інвестицій?
- В останні місяці посилилися стосунки між нашими країнами у всіх напрямах. Спад багато у чому пояснюється політичною ситуацією, хоча велику роль відіграла і криза. Зараз ми намагаємося відновити відносини і основний натиск робимо на співробітництво у галузі космонавтики, авіабудівництва, машинобудування, атомної енергетики та інші галузі. Кооперація сприяла б нарощуванню економічного потенціалу наших країн.
- Значна частина українського суспільства, говорячи про співробітництво у цих галузях, вживає словосполучення «здати національні інтереси».
- Я із подивом слухаю, що це здача національних інтересів, що це не вигідно Україні. Але вибачте, для чого тоді в Україні проводять Міжнародні економічні форуми і закликають нас вкладати інвестиції, будувати підприємства. Я це постійно чув від всіх керівників областей. Тоді це було нормально, а зараз – погано. Це нонсенс. Завжди добре розвивати економічні відносини. Економіка поза політикою, разом треба покращувати рівень життя населення. Немає нічого поганого у тому, що Росія збудує два атомні блоки на Хмельницькій АС, це лише плюс Україні, яка зможе нарощувати виробництво електроенергії і отримувати гроші. Що поганого у спільному освоєнні космосу, наших пропозиціях у газовій сфері?
Ми стали партнерами США, у нас чудові відносини з Європою. У нас, слава Богу, налагодились нормальні відносини з Польщею
Україна уклала угоду з ЄС зі створення наднаціонального органу, який би управляв газотранспортною системою. Тут українська сторона пішла на це утворення, тобто передає суверенітет України на ГТС цьому органу. І тоді це ні у кого не викликало заперечень, окрім Росії, бо без нас вирішували спільні проблеми. Далі Україна підписала договір про модернізацію ГТС із США. Це викликало якісь обурення? Майже ні в кого. Що пропонує Росія? Створити консорціум, який би об’єднував Росію, Україну, Європу. Видобуток газу, транзит і споживання. Всі зацікавлені у прибутку. Зараз треба модернізувати ГТС, інакше будуть техногенні катастрофи, і ми не зможемо здійснювати поставки. Всі програють. Ідея об’єднання «Газпрому» та «Нафтогазу» не означає, що Росія отримує «Нафтогаз» у свою власність. Створюється монополія на видобуток і постачання. Росія та Україна тільки виграють.
– Все, про що Ви говорите, плюс питання Чорноморського флоту у Криму, представники націонал-патріотичних сил називають частиною плану із ліквідації держави Україна.
- Це не відповідає дійсності. Росія вважає Україну незалежною державою, визнає її територіальну цілісність. Ми пропонуємо оновити економічне співробітництво, яке зійшло на нуль через кроки певних політичних сил. Україна хоче співпрацювати з ЄС, і ніхто не каже про поглинання. До чого тут фантазії? ЧФ Росії у Криму – це оренда української бази на перебування частини ЧФ. Вибори в Україні покажуть, що з цього приводу думає населення. Давайте почекаємо наступних виборів. Люди розуміють, що є моменти, які відповідають інтересам розвитку країни. Йдеться про добросусідські відносини з сусідами, без втягування України у якісь блоки, бо це одразу змінює геополітичну ситуацію в Європі, створює напруження на кордонах. Україна відіграє важливу роль як позаблокова країна. Зараз змінюється геополітична система світу. НАТО відходить у небуття як породження Холодної війни. Проблеми тероризму, ядерної безпеки, екології вирішують не військовим шляхом, а лише спільними зусиллями держав. Є ООН, ОБСЄ, Рада Європи, і вони мають вирішувати ці питання. Для цього нам потрібна нормальна система колективної безпеки в Європі, Євроатлантиці, те що ми пропонуємо. Це чітка концепція без військових блоків, коли держави будуватимуть політику на основі міжнародних організацій, в яких брали би участь всі, а не половина там, половина тут. Ми стали партнерами США, у нас чудові відносини з Європою. У нас, слава Богу, налагодились нормальні відносини з Польщею. Зараз ми це відчуваємо. То для чого нам блоки?
- Розкажіть про стан програми допомоги із добровільного переселення співвітчизників, що мешкають за кордоном.
- Програма надання допомоги із добровільного переселення співвітчизників, що мешкають за кордоном, успішно триває. Ми її не афішуємо, бо це добровільна справа. Людям надаємо інформацію про умови життя, зокрема про клімат, житло. Пропонуємо поїхати ознайомитися із ситуацією на місці. Ситуація наступна: половина з тих людей, які подали заявки, не захотіли переїжджати, інші успішно працюють, живуть в Росії. Але тут нічого незвичного немає. І в Україні є програма щодо повернення українців з Росії. Активну міграційну політику в Україні проводять Канада, США. Тож ми діємо в межах міжнародного права.
Наприкінці нашої розмови хочу ще раз всіх привітати із святом Перемоги.
Довідка ZAXID.NET
Євгеній Гузєєв народився 20 жовтня 1951 р. в м. Макіївка Донецької області (Україна) у родині робітників. Після закінчення школи служив у лавах Радянської армії рядовим, єфрейтором і молодшим сержантом. Службу проходив у м. Львові. Закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин 1978 р., Дипломатичну академію Міністерства закордонних справ Росії 1992 року. Кар'єрний дипломат. Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу. Вільно володіє українською, англійською, італійською та мовою хінді. З 1978 р. працює в системі МЗС СРСР / Росії: у посольстві в Непалі та генеральних консульствах у Мадрасі (Індія) та Мілані (Італія) і центральному апараті на посадах від референта до заступника директора департаменту. З лютого 2002 р. по квітень 2005р. - Представник Російської Федерації в Керівному комітеті Ради Європи з місцевої і регіональної демократії; керівник секретаріату делегації Російської Федерації у Конгресі місцевих і регіональних влад Європи. З липня 2005 р. - Генеральний консул Російської Федерації у Львові (Україна). Цікавиться історією, релігією, спортом. Колекціонує предмети народного побуту.