«Не може бути вільної Польщі без вільної України» – цю ідею сповідував польський публіцист Єжи Ґедройць, який у часи комуністичної влади Польщі жив в еміграції у Франції та видавав журнал «Культура». Він послідовно виступав за незалежність України, Литви та Білорусі та добросусідські відносини між цими країнами і Польщею.
16 вересня у Львові відбулася 111-та Оссолінська зустріч, присвячена актуальності ідей Ґедройця. Цьогорічна зустріч стала ювілейною – польсько-український цикл лекцій, дискусій і розмов започаткували рівно 20 років тому. Його спільно організовують Національний інститут імені Оссолінських та Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника. Символічно, що перша Оссолінська зустріч також була присвячена Єжи Ґедройцю та його баченню польсько-українських відносин.
Від 2010 року організацією Оссолінських зустрічей займається д-р Вікторія Маліцька, уповноважена Національного інституту імені Оссолінських з питань міжнародної співпраці. Вона організувала 102 зі 111 зустрічей, що відбулися у межах цього польсько-українського циклу.
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google
Цього разу учасники говорили про те, наскільки ідеї Ґедройця залишаються актуальними сьогодні, зокрема в умовах повномасштабної війни Росії проти України та загострення польсько-українських відносин через суперечки довкола спільної історії. Також біля Наукової бібліотеки імені Стефаника відкрили банерну виставку «Союз за свободу. Східна політика “Культури”».
Ґедройць і Україна
Єжи Ґедройць був одним із найвпливовіших польських інтелектуалів ХХ століття. Після Другої світової війни він опинився в еміграції та 1947 року заснував у Франції Літературний інститут, а з 1947-го видавав журнал «Культура», який став важливим інтелектуальним і політичним центром польської еміграції.
Ґедройць вважав, що майбутнє незалежної Польщі безпосередньо повʼязане з незалежністю її східних сусідів. Разом із авторами «Культури» він сформував концепцію, яку згодом назвали УЛБ – Україна, Литва, Білорусь. Її важливою складовою була відмова від польських територіальних претензій на Львів, Вільнюс і Гродно та визнання права українців, литовців і білорусів на власну державність.
Особливе місце в діяльності Ґедройця посідала Україна. На сторінках «Культури» та «Історичних зошитів» публікувалися сотні матеріалів про Україну, зокрема українських авторів. Одним із важливих культурних проєктів стало видання антології української поезії «Розстріляне відродження», примірники якої потрапляли в Україну ще за радянських часів.
Голова Літературного інституту «Kultura» в Мезон-Лафіт Анна Бернгардт нагадала, що наприкінці життя на запитання про мету створення інституту Ґедройць відповів: «Нашою метою було спонукати до роздумів».
За її словами, сьогодні цей принцип особливо важливий – як противага швидким і безрефлексійним реакціям, зокрема в соціальних мережах. У «Культурі» публікували різні, часом протилежні погляди, а дискусія мала вести до пошуку аргументів і спільних позицій.
Серед принципів Ґедройця Анна Бернгардт також назвала необхідність діяти в інтересах держави та суспільства, а не окремих політичних чи конʼюнктурних груп. Говорячи про складну спільну історію Польщі та України, він наполягав на необхідності говорити правду, але робити це так, щоб вона наближала сторони до спільної позиції.
Чому ідеї Ґедройця згадують сьогодні
Почесний голова Українського ПЕН Микола Рябчук зазначив, що останнім часом у Польщі дедалі частіше лунають твердження про втрату актуальності ідей Ґедройця. Водночас, на його думку, важливим залишається сам приклад польського публіциста – його готовність створювати середовище для дискусії та говорити речі, які могли бути незручними для більшості.
«Головне завдання всього публічного інтелектуалізму – говорити те, що більшість не сприймає, сприймає неохоче або з чим не погоджується», – сказав Микола Рябчук.
Литовський історик, голова Форуму діалогу та співпраці імені Єжи Ґедройця Альвідас Нікжентайтіс наголосив, що Ґедройць ще в 1950–1960-х роках виступав за те, щоб поляки відмовилися власного історичного імперського мислення, що залишається важливим завданням і сьогодні.
Анна Бернгардт, відповідаючи на запитання про сучасні виклики у польсько-українських відносинах, наголосила на важливості діалогу: відсувати емоції, шукати аргументи, поважати позицію опонента навіть тоді, коли з нею не погоджуєшся, і шукати те, що може стати спільною позицією.
Голова білоруського ПЕН-клубу Білорусі Тацяна Нядбай, яка змушена жити за межами своєї країни, наголосила, що незалежність та суб’єктність України, Литви та Білорусі не є другорядним питанням, а мають фундаментальне значення для безпеки всього регіону. Ґедройць нині актуальний як приклад людини, яка зуміла змінити сенс еміграції: він не розглядав її виключно як досвід втрати батьківщини, а зумів перетворити її на простір для роботи над майбутнім.
«У культурі ми можемо будувати наші зв’язки безпосередньо між білорусами, українцями, поляками та литовцями. Ми можемо пізнавати свою історію, перекладати книги, спілкуватися один з одним без посередництва Москви та без російської перспективи», – підкреслила письменниця.
Виставка про Ґедройця у Львові
Паралельно з Оссолінською зустріччю біля Наукової бібліотеки імені Стефаника відкрили банерну виставку, присвячену Єжи Ґедройцю та феномену паризької «Культури». Її авторка Анна Ціхоцька пояснила, що журнал для Ґедройця був не лише літературним виданням, а й інструментом впливу на політичну реальність.
За її словами, одна з ключових ідей «Культури» полягала в солідарності народів, які протистояли російському, а тоді радянському, імперіалізму. Саме тому, наголошує вона, питання незалежності, самовизначення, безпеки та імперіалізму, які порушував Ґедройць, не залишилися лише частиною історії.
«Спільна історія має бути простором співпраці, а не суперечок», – зазначила Анна Ціхоцька, говорячи про те, як ідеї Ґедройця можуть бути прочитані сьогодні.
Директор Національного інституту імені Оссолінських Лукаш Камінський своєю чергою закликав, зосереджуючись на складних сторінках спільної польсько-української історії, памʼятати також про те, що обʼєднує обидва суспільства.
Виставка триватиме до 15 листопада (фото ZAXID.NET)
Організатори наголошують, що ювілейна Оссолінська зустріч стала не лише нагодою згадати постать Ґедройця, а й продовжити започаткований 20 років тому польсько-український діалог через дискусію, культуру та спільне осмислення складної історії.
До слова, попри те, що «Культура» вже не виходить як періодичне видання, нещодавно випустили спеціальний литовський номер, який зберігався в архіві. А польські колеги готують спеціальне видання українського номера «Культури», нереалізований з 1989 року. Крім історичних текстів Єжи Гедройця, там буде чимала частина текстів сучасних авторів, роздуми щодо сучасної полеміки між Польщею та Україною.