У Сполучених Штатах активно розпалюється «Юкрейнґейт», який потенційно, за «сприятливих обставин», може набути масштабів «Вотерґейту» чи «Іранґейту», а отже спричинитися до ініціювання процедури імпічменту Дональда Трампа. Водночас він може поставити у доволі скрутне становище чинне українське керівництво, максимально ускладнивши йому контакти з головним стратегічним союзником.
У контексті нового скандалу називаються п’ятеро осіб: президент США Дональд Трамп, президент України Володимир Зеленський, ексвіцепрезидент США Джо Байден, його син Гантер Байден і правник Трампа, ексмер Нью-Йорка Рудольф Джуліані. Але про все за порядком.
Ми ще пам’ятаємо, як наприкінці серпня і без того невеселий настрій українців, котрі прощалися з останніми літніми днями, був затьмарений ще й повідомленням з-за океану: Білий дім призупиняє військову допомогу Україні на суму 250 млн дол., хоча її вже схвалив Конґрес. Працівники адміністрації Трампа на запитання журналістів щодо причини такого кроку відповідали доволі ухильно, декламували якісь казки про «проблеми з міжвідомчою взаємодією» і необхідністю «переконатися, що гроші використовуються в інтересах Сполучених Штатів». Згодом американські акули пера з’ясують, що вказівку саме так відповідати й не надавати жодної додаткової інформації їм дав бос, тобто Дональд Трамп. Зрештою, з’ясують вони не тільки це.
А місяць тому ще превалювала думка, що причину затримки допомоги Україні варто шукати в площині взаємин Вашинґтон-Москва. Намагаючись загравати з Путіним, навіть запрошуючи його назад до «Великої сімки», Трамп нібито був готовий поступитися інтересами України. Американське видання Politico писало 28 серпня: «Така затримка виникла на тлі занепокоєнь підходом Трампа до Росії, коли президент, здавалося, неодноразово применшував військове вторгнення Москви в Україну і підштовхував до відновлення членства Росії в G7. Військова допомога Сполучених Штатів Україні давно вважається випробуванням того, наскільки сильно американський уряд протистоїть діям Москви».
Згодом з’явився лист до президента США групи сенаторів, причому і республіканців, і демократів. Автори послання картали адресата за зволікання зі згаданою допомогою Україні. На думку американських сенаторів, військова допомога США «вже допомогла Україні переламати ситуацію в конфлікті з Росією», але потрібно забезпечити захист територіальної цілісності України в майбутньому. «Допомога дозволила Україні розвинути незалежний військовий потенціал і навички, необхідні для відбиття агресії Кремля, яка не припиняється», – наголошується в листі.
Утім хибна думка про те, що затримка української допомоги пов’язана з намаганням Трампа сподобатися Москві, досить швидко розвіялася. Уже на початку вересня американським репортерам вдалося розкопати, що справжній сенс фінтів американського президента з тими безталанними 250 млн пов'язаний з майбутніми президентськими виборами.
Газета The Washington Post у матеріалі за 6 вересня вперше подає версію, згідно з якою Трамп шантажував Зеленського військовою допомогою для України, вимагаючи від нього сприяння в Україні розвитку розслідування, яке могло б підмочити репутацію Джо Байдена. А останній, слід зазначити, найімовірніше стане конкурентом Трампа на президентських виборах 2020 року від Демократичної партії.
Далі естафету скандалу перейняла газета The New York Times. 9 вересня у ній з'явилася публікація про те, що вже згаданий Рудольф Джуліані збирається 11 вересня відвідати Київ, аби зустрітися з новим українським президентом Володимиром Зеленським. Головними темами його розмови з українським лідером мали стати російське втручання в президентські вибори в США у 2016-му і стосунок сина колишнього віцепрезидента країни Гантера Байдена до української нафтогазової компанії Burisma.
При цьому видання зазначало, що метою таких перемовин мало стати здобуття політичної вигоди для клієнта Джуліані – Дональда Трампа. Зокрема, за інформацією The New York Times, Джуліані хотів підірвати довіру громадськості до результатів розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера щодо можливих зв’язків Трампа з Кремлем і зашкодити репутації Джо Байдена.
Тут уже в гру вступив Конґрес США, де більшість, як відомо, належить Демократичній партії. 9 вересня три комітети Палати представників відкрили розслідування щодо ймовірних спроб американського президента Дональда Трампа і його особистого правника Рудольфа Джуліані чинити тиск на уряд України. Про це йдеться в листі голів комітету зі закордонних справ Еліота Енґеля, комітету з нагляду і реформ Елайджі Каммінґса та спеціального комітету з розвідки Адама Шіффа, надісланому того ж дня держсекретареві Сполучених Штатів Майкові Помпео. Цей тиск, за словами авторів послання, «міг чинитися шляхом шантажу української влади, аби змусити Київ діяти на користь Трампа в його кампанії з переобрання на президентську посаду у 2020 році».
Джуліані, варто зазначити, з огляду на надмірну увагу до вказаної справи, вирішив, що наразі ліпше відмовитися від поїздки до Києва. Так що зустрітися зі своїм другом Віталієм Кличком йому знову не вдалося.
Остаточним підсумком журналістських розслідувань «Юкрейнґейту» можна вважати статтю в газеті The Wall Street Journal від 21 вересня. У ній вже названо конкретну дату: 25 липня. Саме цього дня відбулася телефонна розмова Зеленського з Трампом. Глава Білого дому, за версією видання, вісім разів під час розмови закликав свого візаві активізувати розслідування проти української нафтогазової компанії Burisma, погрожуючи позбавити Україну військової допомоги США на суму 250 млн дол.
Але відволічемося на мить від Трампа і його ймовірної спроби шантажувати Зеленського. Звернімо увагу на обох Байденів та фірму Burisma. А Burisma – це така собі зненацька найбільша приватна газовидобувна компанія України. Вона контролює третину видобутку газу в країні. А от хто ж контролює її? Пам’ятаєте ще такого собі Миколу Злочевського. Уже забули? Ну, як же, він був міністром екології та природних ресурсів України в уряді славнозвісного Миколи Азарова. Так, його фірма, попри різноманітні санкції, і нині діє й процвітає.
Отож, 2014 року, коли на сході України палало нищівною загравою вогнище війни, Джо Байден влаштував до цієї аж ніяк не бідної фірми на посаду члена ради директорів свого синочка Гантера. Злочевського ж якимось дивом оминули всі санкції, яких зазнали його колишні колеги.
Тепер пригадаймо, які асоціації в нас викликають спроби пов’язати Джо Байдена з Україною. Ну, передовсім як він свого часу красиво виступив з трибуни Верховної Ради. Просто віртуозно, усі йому довго плескали. А ще Байдена пов’язують з відставкою Віктора Шокіна з посади генерального прокурора. Саме тодішній віцепрезидент США доклав чимало зусиль, аби ця відставка таки реалізувалася.
Ми й за це плескали Байдену, бо, визнаймо, аж ніяк не симпатизували Шокіну. Але тепер на його відставку можна поглянути з нового ракурсу. Навесні 2016 року Шокін вирішив активізувати розслідування проти компанії Burisma. Тож раніше чи пізніше в процесі розслідування виплило б ім’я Гантера Байдена. Саме тоді Джо Байден і почав тиснути на керівництво України з вимогою відставки Шокіна. Збіг? Сумнівно.
Тепер повернімося до Трампа і Джуліані. То чи справді американський президент дозволив собі шантаж свого українського колеги? Сам Трамп божиться, що нічого такого не було. Конґрес США йому не вірить і вимагає оприлюднити стенограму запису перемовин зі Зеленським.
А тут ще балакучий Джуліані навмисно чи ненавмисно видав свого патрона, бо вважає, що такий тиск на лідера іншої держави – це звична справа. «Реальність така, що президент США має повне право сказати іншому лідеру (Зеленському, – Zaxid.net): “Спершу ви наведіть у себе порядок, і тільки потім ми вам відвалимо купу грошей”. У тому, що Трамп попросив іноземний уряд розслідувати велике правопорушення, вчинене колишнім віцепрезидентом, немає нічого такого», – заявив Джуліані в коментарі для телеканалу CNN.
І цим правник Трампа не обмежився. На своїй сторінці у Twitter’і Джуліані висловився ще відвертіше: «Президент, який каже новообраному колезі з країни, сумно відомої своєю корупцією (з України, – Zaxid.net), що йому краще гарненько все розслідувати, просто робить свою роботу. Зайнявся б цим свого часу Обама, родина Байдена не отримала б мільйони від України і мільярди від Китаю – за потурання продажних ЗМІ».
Отже, у Конґресі розпочалося розслідування цього «Юкрейнґейту», яке може вилитися в імпічмент для Трампа. Нам же цікава ситуація з нашим Зеленським. Що відповів він на вимогу Трампа: прогнувся чи відмовив? Взагалі у цій справі нашому державному керівництву не позаздриш, потрапило воно у кепську ситуацію. Підіграєш Трампові – наразишся на гнів Демократичної партії і самого Джо Байдена. А демократи, як уже було сказано, нині володіють більшістю в Палаті представників Конґресу. У Байдена ж є досить високі шанси виграти президентські вибори наступного року.
Відмовити Трампові – значить відвернути від себе прихильність найвпливовішої особи світу. Та ще й у момент, коли активно вирішується доля Донбасу. А Трамп ще принаймні рік буде главою Білого дому, а може й довше, шанси в нього виграти вибори все ще досить великі. Тож потрапив Київ у класичний цуґцванґ.
Ми ж плекаємо надії, що Зеленський таки не піддався на шантаж. Щонайменше схитрив, віджартувався у властивій йому манері й уник прямої відповіді Трампові. Принаймні до такого висновку схиляє той факт, що американський президент таки затримав військову допомогу Україні майже на два місяці. І блокував її до того часу, поки скандал не набув загрозливих для Трампа масштабів.