У справі імпічменту глави Білого дому поставлено тлусту крапку. Відтак Дональд Трамп увійшов в 244-річну американську історію як третій президент, котрому було оголошено імпічмент, але котрий був виправданий Сенатом і зберіг свою посаду. Першим таким президентом став Ендрю Джонсон 1868 року, а другим – Білл Клінтон 1998 року. Для нас прецедент Трампа цікавий передовсім тим, що звинувачення проти нього пов’язані з Україною.
Ми вже неодноразово писали про «Юкрейнґейт», на основі якого й почав формуватися «імпічментський кейс Трампа». Коротко нагадаємо його суть.
25 липня 2019 року президент Трамп під час телефонної розмови зі своїм українським колегою Володимиром Зеленським зажадав від того ініціювати розслідування діяльності українського газового холдингу Burisma й одного із членів ради директорів компанії – Гантера Байдена. Гантер – сина колишнього віцепрезидента Джо Байдена, котрий на момент розмови вважався головним конкурентом Трампа на президентських виборах 2020 року. Щоправда, нині вже немає жодної впевненості, що саме Байден виграє номінацію у своїй партії. Трамп також просив ініціювати розслідування і проти самого Джо Байдена, його намагання тиснути на українську владу, аби не допустити розслідування у справі Burisma.
Невдовзі після цієї розмови стало відомо, що Дональд Трамп розпорядився заморозити військову допомогу Україні майже на $400 млн. За деякими свідченнями, глава Білого дому зробив це для того, аби Зеленський був поступливішим у питанні дискредитації Байдена. Тож маємо справу з прямим зловживанням владою заради власної вигоди. На цій підставі Демократична партія в Конгресі й ініціювала імпічмент. Демократи наполягали: у розслідуваннях щодо Burisma був зацікавлений особисто Трамп, а не Сполучені Штати як держава.
Україна ж опинилася в дуже неоднозначній ситуації. З одного боку, безглуздо було б сваритися з президентом найпотужнішої держави світу, котра, окрім усього, є нашим головним стратегічним партнером. З іншого – не можна й підігрувати Трампові, оскільки це остаточно розсварило б нас з американськими демократами, котрі володіють більшістю в Палаті представників Конгресу, а до того ж ще мають реальні шанси перемогти у двобої за Білий дім. Хоч останнім часом ці шанси чимраз дрібнішають, але про це згодом.
Хоча не можна стверджувати, що скандал у Вашингтоні не пішов Україні на користь. Адже щойно він розпалився, як Київ отримав згадану військову допомогу в повному обсязі. І тепер уже навряд чи хтось у США наважиться перешкоджати надходженню допомоги Україні, пам’ятаючи, чим це може обернутися.
Ініційовуючи імпічмент, демократи від початку не особливо сподівалися на його результативне завершення. Адже для усунення Трампа з посади президента необхідна підтримка такого рішення двома третинами голосів Сенату, де більшість належить республіканцям. Однак була все ж надія, що будуть схвалені принаймні обвинувачувальні статті. Їх було дві: 1) «про зловживання владою» – у зв'язку з проханням Трампа до Зеленського відкрити розслідування проти одного з головних суперників на майбутніх президентських виборах, Джо Байдена; 2) «про перешкоджання розслідуванню Конгресу» – через спроби завадити наданню свідчень, а також заблокувати доступ до низки запитаних демократами документів. Підстави для надії були, адже кілька сенаторів-республіканців дозволили собі покритикувати президента-однопартійця за його шантаж України.
Зрештою, демократам був потрібен навіть не стільки результат, як сам процес. І вони хотіли б, щоб він тривав якомога довше, аби більше свідків дали неприємні для Трампа свідчення. Проте не так сталося, як гадалося: республіканці в Сенаті проголосували за скорочений варіант процедури, без виклику свідків, аби закінчити його якомога швидше.
День голосування настав 5 лютого. Як уже було сказано, все ж існував шанс, що принаймні одне звинувачення проти Трампа Сенат підтримає. Наприклад, за кілька годин до голосування авторитетний сенатор-республіканець від штату Юта Мітт Ромні (так, той самий, котрий змагався за президентство з Бараком Обамою 2012 року) попередив, що підтримає звинувачення проти Трампа в першому пункті. «Звинувачення в поданні до імпічменту вкрай серйозні. Як сенатор-присяжний, я склав присягу Богові чинити неупереджене правосуддя. Я щиро релігійна людина. Я вважаю дану Господу присягу неймовірно важливою. З самого початку я знав, що рішення про долю президента – лідера моєї партії – буде найскладнішим в моєму житті. Я не помилявся. Президент винен в огидному зловживанні довірою народу», – заявив він.
Однак попри авторитет Ромні ніхто з республіканців не пішов за його прикладом. Вони сприйняли (чи радше зробили вигляд, що сприйняли) за чисту монету заяву Трампа: «Як президент США я мав і маю право, навіть обов’язок, розслідувати корупцію. І це має передбачати заклики до інших країн допомагати нам». Так американський лідер виправдовував своє прохання до Зеленського розпочати розслідування проти Байдена.
Однопартійці Трампа в Сенаті озброїлися такою аргументацією: президент діяв в інтересах боротьби з корупцією в Україні, а от поведінка обох Байденів в Україні викликала обґрунтовані підозри. Зрештою, імпічмент можна оголосити лише за злочини, а прохання про розслідування, коли заздалегідь невідомі його результати, не можна вважати злочином. І, звісно, всі прихильники Трампа в Сенаті стверджували, що вся ця колотнеча навколо імпічменту – це спроба демократів дискредитувати президента і його партію, аби не дати йому переобратися у 2020 році.
Не вплинули на думку сенаторів-республіканців навіть одкровення колишнього радника Трампа з національної безпеки Джона Болтона. Напередодні в пресу потрапили цитати з його майбутньої книги. У ній недвозначно мовиться, що Дональд Трамп заявляв, що не дозволить поставку до України військової допомоги, допоки Київ не оголосить про проведення розслідувань проти Байдена. Це дало зайві підстави стверджувати, що президент США таки пов'язував заморозку допомоги Україні з початком розслідувань.
Результат голосування в Сенаті майже не здивував. Щодо першого пункту звинувачення рахунок виявився 48:52 на користь Трампа, щодо другого – 47:53. Тобто за звинуваченням про перешкоджання роботі Конгресу навіть Ромні проголосував уже за невинуватість Трампа.
Так питання імпічменту було закрито. Президент вийшов не просто сухим з води, а переможцем. Його позиції напередодні виборів значно посилилися. Остання соціологія свідчить про зростання рейтингу Трампа. Так, згідно з результатами останніх опитувань громадської думки, проведеними Інститутом Ґеллапа, популярність чинного американського президента досягла історичного максимуму – 49%. А ще сильніше зросла популярність Трампа серед членів Республіканської партії – до 94%.
Тим часом у лавах Демократичної партії відчувається певний сумбур і невизначеність. Перші праймеріз продемонстрували відсутність однозначного конкурента для двобою з Трампом. Зрозуміло, за ті дев’ять місяців, що лишилися до виборів, ситуація ще може радикально помінятися, але поки що чинний президент – явно на коні.
Чи піде Україні на користь ця перемога Трампа? Безумовно. Передовсім позитивом у цій справі є те, що найпотужніший стратегічний партнер – Сполучені Штати – вийшов з процедури імпічменту, впродовж якого президент був обмеженим у своїх діях. Ця обмеженість Трампа нам була зовсім не потрібною у час жорсткого протистояння з Росією.
Київ упродовж республікансько-демократичного герцю зумів витримати нейтральну позицію, хоч це й було дуже непросто. Тож жодна з двох основних політичних сил Сполучених Штатів не повинна мати якихось образ чи претензій до України.
Окрім того, доведення справи до імпічменту продемонструвало, що шантажування України є дуже небезпечною справою для самого шантажиста. Водночас, враховуючи, що імпічмент – це фактично судовий процес, де сенатори виступають як присяжні, і що в США діє прецедентне право, президент, згідно з позитивним для себе рішенням, отримав право у подальшому тиснути на інші країни, аби ті реально боролися з корупцією. Для України такий тиск точно не стане зайвим.