Відносини між Юлією Тимошенко і новими антикорупційними органами України ніколи не відзначалися душевною теплотою та щирою взаємністю. А 13 січня 2026 року вони вийшли на принципово інший рівень. В офіс до старожилки української політики завітали детективи НАБУ і провели обшуки. Згодом лідерці «Батьківщини» вручили підозру у пропозиції неправомірної вигоди народним депутатам. Буремна політична кар’єра Тимошенко увійшла в нову фазу. І цього разу фортуна може відвернутися від неї.
Хоча свого часу партія «Батьківщина» підтримала створення антикорупційних інституцій, це був радше вимушений крок, ніж щирий порив. Політична сила Тимошенко завжди обережно і з підозрою ставилася до діяльності НАБУ і САП.
У червні 2023 року бізнесмен Сергій Бєлашов, який очолює фракцію «Батьківщини» в Полтавській обласній раді, став фігурантом справи щодо махінацій із закупівлями газу для потреб «Укрзалізниці». Рятувати однопартійця до Вищого антикорупційного суду прийшла сама Юлія Тимошенко. Очільниця «Батьківщини» вже тоді мала зуб на НАБУ. Вона пообіцяла особисто зустрітися з послами G7 і пройти кожен пункт цієї справи, а також порушити питання про НАБУ на погоджувальній раді.
Згодом відносини між Тимошенко і НАБУ ще більше охололи. А в липні 2025 року стали відверто ворожими, коли лідерка «Батьківщини» виступила з полум'яною промовою, у якій виправдовувала ліквідацію незалежності НАБУ і САП необхідністю «позбутися колонізації України».
«Для мене сьогодні світлий день в цьому парламенті. Тому що перший раз ми переконалися в тому, що колонізація України – це не панацея від всіх наших проблем. Панацея від всіх наших проблем – це чітка конституційно збалансована влада», – заявила Тимошенко 22 липня, коли депутати ухвалювали рішення, яке значно звужувало інституційну самостійність антикорупційних органів.
Але аргументи Тимошенко не зайшли суспільству. Під тиском вулиці і міжнародних партнерів влада дала задню. Однак 31 липня Юлія Тимошенко відмовилася підтримати відновлення незалежності антикорупційних інституцій. Хоча чотири депутати її фракції таки проголосували «за». Крім того, лідерка «Батьківщини» дорікнула НАБУ в тому, що за роки його діяльності жоден корупційний кейс не було доведено до вироку. І звинуватила бюро в тому, що воно перебуває в зовнішньому управлінні.
Головною політичною подією 13 січня були кадрові питання у вищих ешелонах влади. Парламент підтримав звільнення Василя Малюка з посади голови СБУ. А також відправив у відставку міністра оборони Дениса Шмигаля та першого віцепрем’єр-міністра, міністра цифрової трансформації України Михайла Федорова. Однак коли справа дійшла до голосування за призначення нових міністрів оборони й енергетики, необхідні голоси в залі дивним чином зникли. Холодний зимовий день добігав до кінця, аж раптом в інформаційному просторі України вибухнула новина про обшуки в офісі однієї з парламентських фракцій. Згодом з’ясувалося, що антикорупційні органи начебто розкрили схему купівлі народних депутатів, організовану Юлією Тимошенко. З оприлюднених записів розмов можна почути, як нардепам обіцяють щомісячні виплати в розмірі 10 тисяч доларів за правильні голосування. Також відома політикиня виношувала плани «грохнути більшість», очевидно сподіваючись посилити свій вплив на політичні процеси в країні.
Обшуки в офісі «Батьківщини» відкрили новий етап відносин між Тимошенко і НАБУ. Він може виявитися значно драматичнішим і коштувати політичного майбутнього лідерці «Батьківщини». У народі вже жартують, що гасло «Юлі – волю» скоро знову стане актуальним.
Очільниця «Батьківщини» після вручення підозри не розгубилася. Тимошенко в типовому для себе стилі вирішила, що найкращий захист – це напад. Тому кинулася в кавалерійську атаку на антикорупціонерів. 14 січня з трибуни парламенту політикиня назвала обшуки в офісі політичним тиском, а проведені слідчі дії – незаконними. Крім того, для більшої переконливості, вона вдалася до порівняння дій детективів НАБУ з діями «штурмовиків Януковича під час Революції гідності».
У дописі на сторінці Facebook Юлія Тимошенко написала, що оприлюднені аудіозаписи не мають до неї жодного стосунку. А також, що вона відкидає всі звинувачення і доведе їх безпідставність у судовому порядку. Звісно, Тимошенко має право стверджувати, що вона не згрішила. І навіть заявляти про політичні утиски. Але є підстави сумніватися, що їй вдасться знайти широке співчуття в суспільстві, яке цього разу може не повірити у щирість політикині.
Насправді нехороша традиція платити народним депутатам додаткові корупційні зарплати в конверті виникла в українському парламенті ще за часів другого терміну Леоніда Кучми. Дуже довго вона вважалася нормою, з якою немає сенсу боротися. Лише нещодавно НАБУ почало виводити на чисту воду отримувачів таких виплат. Значно гірша справа з пошуком джерел фінансування подібних корупційних схем. Напевно, Тимошенко потрапила під гарячу руку детективів, бо вирішила, що старі методи досі безвідмовно працюють. Хоча її, як досвідченого політика, мала б насторожити нещодавня історія з депутатом від «Слуг народу» Юрієм Кисілем.
Зрештою, варто відзначити ще одне. НАБУ і САП справді демонструють чималу медійну активність у виявленні корупційних схем. Але не варто надміру переоцінювати й ідеалізувати їхню роботу. Багато фігурантів корупційних справ дійсно так і не отримали реальних вироків. Хтось втік за кордон. А хтось дивним чином уже тривалий час уникає вручення підозри. Опосередковано це може свідчити про неформальні домовленості або впливи на вищому рівні.
Також слід зауважити: гучні справи НАБУ, за цікавим збігом обставин, нерідко збігаються в часі з іншими важливими подіями зовнішньої та внутрішньої політики. Обшуки в партії «Батьківщина» відбулися якраз після провалу голосування за призначення нових міністрів 13 січня. Фракція Тимошенко не дала жодного голосу за переведення Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики, хоча зазвичай підтримувала основні пропозиції влади.
Те, що НАБУ викриває корупцію в законодавчому органі країни, безперечно, добре. Але не хотілося б, щоб бюро перетворилося на інструмент політичного впливу. Коли одні справи отримують зелене світло, а інші, часто більш серйозні, ставляться на паузу, ігноруються чи безслідно зникають.