Проект є унікальним поєднанням ігрового та документального кіно. Лінклейтер розпочав зйомки фільму ще влітку 2002 року в себе вдома в Остіні, штат Техас.
Режисер щорічно знімав чотирьох акторів - хлопчика на ім'я Еллан Колтрейн, свою доньку Лореляй Лінклейтер та Ітана Гоука і Патрицію Аркетт, акторів, із яким режисера пов’язує давня дружба.
Знімав 12 років, від шестиріччя Мейсона (так звуть головного героя) до його вісімнадцятиріччя. Проект розвивався як низка імпровізацій, персонажі змінювалися та дорослішали перед камерою.
По суті стрічка зафільмувала процес дорослішання таким як він є: із радощами та розчаруваннями.
Мало того, що дванадцять років прохдять на екрані без допомоги гримера. Мейсон ще й обрав професію фотографа, так що моменти його життя фіксує не лише камера Лінклейтера, а й об’єктив його власного фотоапарату.
Утім, нічого сенсаційного ми не побачимо: жодних катаклізмів не відбудеться. Проте повсякденність, звичайні події, які переживає майже кожен, зачаровують.
Відразу після прем’єри фільму на цьогорічному Берлінському кінофестивалю критики оголосили фільм найкращим. Проте йому довелося обмежитися лише призом за режисуру.
Лінклетер відомий глядачам по ще одному амбітному проекту: трилогії «Перед світанком» (1995), «Перед заходом сонця» (2004) і «Перед опівніччю» (2013), де він разом з постійною парою акторів і співавторами сценарію, Ітаном Гоуком і Жюлі Дельпи, стежив за розвитком стосунків чоловіка і жінки протягом вісімнадцяти років. Три фільми поспіль справляють враження не менше сильне, але глядачі знайомилися з ними поступово - до кожного наступного встигало вирости нове покоління. «Юність» дозволяє оцінити і обдарування, і відвагу Лінклейтера відразу, за неповні три години.