- Є артисти-конформісти, які звикли підспівувати владі, щоб отримати свій шматок якогось добра, якогось віртуального хліба. А є люди принципові, які стоять на своїй правді. І принаймні не підіграють, не підмахують нікому, не виляють стегнами на корпоративах, а співають те, що в них на душі болить. Так от, ці артисти мені ближчі до серця.
Юрій Шевчук – не просто фронтмен культового російського рок-гурту ДДТ. Він вважає себе художником-опозиціонером і не боїться відкрито критикувати владу у прямих ефірах, ставити відверті запитання найвищим посадовцям і після цього продовжує активно творити і тішити шанувальників, будучи «вирізаним з телевізора». Днями ДДТ дав черговий концерт у Львові. ZAXID.NET вдалося поспілкуватися з Юрієм Юліановичем.
Отож, про мистецтво і політику, музику і вибори, несатанинські казки «Короля і Шута» та авторське право в Інтернеті читайте в ексклюзивному інтерв’ю з Юрієм Шевчуком.
- Це один з небагатьох Ваших концертів у Львові за останні роки. Чому саме зараз вирішили їхати до Львова?
- Нас запросили. І, напевно, за нами скучили у Львові.
- А Ви скучили за Львовом?
- Львів – прекрасне місто, якщо говорити про архітектуру, культуру, історію. Ми з радістю приїжджаємо у славне місто Львів.
- Минулого року деякі політики протестували проти концерту у Львові гурту «Король і Шут», називали його сатанинським. Вас це не відлякало?
- Ні, я про це не знав. А чому їх вважають сатаністами – гурт «Король і Шут»? Казки братів Грімм також треба тоді вважати сатанинськими. «Король і Шут» – це ж казкарі, співають страшні дитячі казки. Нічого сатанинського там я не бачу.
- У вас тур Україною. З часу останнього приїзду, чи змінилось тут щось, на Вашу думку?
- В Україні ми проїхали десять міст. Весь світ змінюється. Вся земна куля наша. Відбуваються великі зміни, глобальні двіжухи, як каже молодь. Україна теж змінюється. Мені здається, Україна перебуває в очікуванні світлого майбутнього. (Сміється)
- Чи присутні Ви у соцмережах, де можна знайти кілька «Ваших» сторінок?
- У мене є своя сторінка Вконтакте. Також у нас є свій сайт. Інтернет – це велика річ, це нове інформаційне поле, в якому росте нове людство. В Інтернеті багато бруду, але й багато світла. В Інтернеті є все. Це як таке дзеркало світу, я б сказав. З іншого боку, особистість в Інтернеті змінює форми. Якась звичайна людина, яка б ніколи 20 років тому не випустила жодної книги, сьогодні спокійно пише в блозі про все, що думає. Її читають десятки, сотні, декого – мільйони. Це дуже цікаве явище… Ставлення моє до Інтернету – цивілізаційне.
- А як ставитесь до Інтернету в контексті захисту авторських прав? Наприклад, в Україні нещодавно розгорівся скандал щодо одного з файлообмінників, який хотіли закрити. Як ставитесь до безкоштовних ресурсів для завантаження музики, фільмів?
- До цих ресурсів ніяк не ставлюсь. Але хочу вам сказати, знову ж таки, що в Інтернеті є плюси та мінуси, ламання старого. І музиканти, фактично, всі втратили права на інтелектуальну власність, тому що все «скачується». Ми свій новий альбом «Інакше» розмістили в Google для безкоштовного прослуховування. Ми розуміємо, що люди все одно будуть завантажувати, будуть слухати. І краще, нехай вони слухають у хорошій якості.
Загалом, що стосується безкоштовного завантаження, то це, напевно, для кожної людини така собі перевірка на «вошивість». Якщо людина має якусь етику, мораль, повагу до того чи іншого музиканта, то піде і купить альбом. А якщо в неї всього цього немає, вона безкоштовно його завантажить, буде при цьому злодюжкою і сама це розумітиме. Інтернет сам виясняє, хто з нас хто.
- Чи можна говорити, що люди культури відновлюють свій вплив на формування громадської думки?
- Чому відновлюють? Творчі люди всю історію людства впливали на якісь процеси, адже вони такі ж громадяни своєї країни, як і люди не творчі. Хоча я не вірю, що є нетворчі люди. Кожна людина – образ і подоба, творець і деміург. І не важливо, слюсар це, столяр чи музикант. У кожній професії є творчість. Люди творчі, звісно, мають право заявляти про свої громадянські права, про свою думку. Завдяки Інтернету – також. Це дуже цікавий світ.
- Артисти в Росії останнім часом активніше почали декларувати свої політичні погляди. Ви й раніше не боялись цього робити. Чи не було у Вас через це проблем з гастролями, звукозаписувальними компаніями, з владою врешті?
- Нас вирізали з телевізора. Але це ніяк не вплинуло на нашу творчість. Нас свого часу також вирізали при тій та іншій владі. Взагалі, художнику благородно бути в опозиції до влади. До влади взагалі треба ставитися обережно і вибагливо. Має бути контроль громадянського суспільства над владою. А в громадянське суспільство, повторю, входять і художники. Тому це все – нормальне явище.
- Колеги з рок-цеху поділяють Ваші погляди?
- Деякі так, деякі – ні. Дехто вважає зовсім щиро, що музикант має грати, писати пісні і не лізти ні в яку політику – туди, де він не розуміється. Таких теж багато. І кожен має право на те, що зліва, і на те, що справа, як писав один музикант…
- Чи влада в Росії перетягнула багатьох артистів на свій бік для агітації, рекламних турів до президентських виборів? Скільки на цьому можна заробити?
- В Україні також були вибори, і повні потяги їздили то за одного кандидата, то за іншого. І маса артистів виступала… Всюди одній й ті ж приблизно правила гри. Хіба що політика у нас ще не оформлена, ні в Україні, ні в Росії, вона тільки стає політикою. Ми ще в цьому розумінні малі дітки, і іноді чинимо варварства замість цивілізованої політичної боротьби. Але ми до цього йдемо – і Україна, і Росія. Врешті-решт, у нас це також буде.
Є артисти-конформісти, які звикли підспівувати владі, щоб отримати свій шматок якогось добра, якогось віртуального хліба. А є люди принципові, які стоять на своїй правді. І принаймні не підіграють, не підмахують нікому, не виляють стегнами на корпоративах, а співають те, що у них на душі болить. Так от, ці артисти мені ближчі до серця.
- Яку концепцію голосування на президентських виборах підтримували: порвати чи зіпсувати бюлетень, чи все ж проголосувати за когось?
- Від виборів дуже багато залежить – майбутнє Росії, і України також. Рвати не треба – цей бюлетень тоді буде зарахований на користь влади. Треба було голосувати за того кандидата, вибрати якось того, хто менше зла принесе батьківщині. (Сміється)
- Два роки тому на зустрічі з Путіним Ви запитали його про свободу слова. Чи є якісь зрушення у цьому напрямі в Росії?
- За останні два місяці, так, свободи слова стало більше. Але ви зрозумійте одне, ви це прекрасно знаєте, жодна влада в історії цивілізації нічого не давала громадянам своєї країни просто так. Будь-які свободи треба вибивати, як зі старих килимів, пропахлих нафталіном. Тому і свободу треба вибивати у влади, чим ми зараз в Росії і займаємось.