"На моє переконання, НАТО зацікавлене в Україні не менше, ніж Україна в НАТО. Дискусії, які точаться всередині організації, для нас зрозумілі: головне занепокоєння спричиняє негативна реакція Росії на євроатлантичні прагнення України. З цього приводу зазначу, що Альянс завжди наголошував на політиці "відкритих дверей", - наголосив Президент України Віктор Ющенко у статті опублікованій у виданні "The International Herald Tribune". Про це ZAXID.NET повідомили в прес-службі Президента.
"Невдоволення третіх країн не може бути вказівкою для Альянсу відмовитися від декларованих принципів. Позиція Російської Федерації щодо розширення НАТО відома давно і виникла не сьогодні.
Ми пам'ятаємо про "першу" і "другу" хвилі розширення НАТО у 1999-му і 2004-му роках. Тоді також звучали розмови на підвищених тонах і заклики "не втручатися у сферу російських інтересів". Але вони не зашкодили Альянсові поповнитися новими членами.
Нас не стільки турбують спроби Росії контролювати співпрацю Альянсу з Україною, скільки політика подвійних стандартів у безпекових підходах нашого північного сусіда. Особливо риторика загострюється, коли мова заходить про право суверенної України самостійно визначати власну безпекову політику. Ми ж постійно переконуємо наших російських партнерів змінити свою категоричну позицію з урахуванням сучасних реалій. Не секрет, що сьогодні Росія отримує набагато більше практичної віддачі від співпраці з НАТО, ніж Україна. І до того ж, декларує зацікавлення у подальшому поглибленні співробітництва.
Отже, не треба і не варто блокувати природні і вже незупинні процеси. Давайте домовлятися і розвивати вигідний, відкритий та відвертий діалог із безпекових питань.
Сьогодні НАТО шукає шляхи адаптації до нових реалій і умов. Саме їм буде присвячена розробка нової стратегічної концепції Альянсу. Ми вітаємо такі зусилля і водночас переконані: новостворена стратегія має передбачити усі майбутні реалії, а серед них - членство України в НАТО і розвиток взаємодії з Росією", - йдеться у статті.
Ми продовжуємо активні дипломатичні консультації з усіма нашими партнерами в Альянсі і бачимо, що деякі держави-члени НАТО ще мають сумніви щодо доцільності членства України в Альянсі, і навіть щодо отримання ПДЧ.
Хотів би порадити не формувати думку про Україну на основі стереотипів минулого, а тим більше під впливом зовнішнього тиску.
Розвіяти сумніви дуже просто: достатньо порівняти Україну 15-літньої давності і сьогоднішню, і дати справедливу оцінку нашому поступу і нашій двосторонній співпраці з НАТО.
Протягом тривалого часу ми практично діємо в рамках ПДЧ. Україна повністю виконує щорічні Цільові плани співробітництва. Більшість базових критеріїв реформування і наближення до стандартів НАТО виконано, і Збройні Сили України готові до повноцінної інтеграції в об'єднану систему Альянсу. Це, як свідчить практика, важить більше, ніж формальна наявність чи відсутність ПДЧ.
Не хотілося, щоб нинішні внутрішньополітичні колізії в Україні були використані як привід. Демократія - це завжди складний політичний процес. Суспільний консенсус виникає як результат поінформованості людей і свідомого вибору. Ці процеси тривають. Загальнодержавний консенсус, водночас, відображений в законодавстві. Українське законодавство, ухвалене спільно і владою, і опозицією, ставить за мету членство в НАТО.
ПДЧ - це лише одна із сходинок. Її можна включити у свій шлях, а можна й оминути. Адже це не рішення про членство в Альянсі. Таке рішення буде прийматися тоді, коли будуть готові і Україна, і НАТО.