З ким боротимуться «Українські шерифи»

Американська кіноакадемія назвала іноземні стрічки, які змагатимуться за оскарівську номінацію

22:49, 12 жовтня 2016

Американська академія кінематографічних мистецтв і наук 11 жовтня 2016 року опублікувала перелік стрічок, які змагатимуться за «Оскар» у номінації «фільм іноземною мовою».

Цього року у номінації змагатиметься рекордна кількість країн. Адже Оскарівські комітети висунули на розгляд Американської кіноакадемії 85 фільмів. Дебютантом цього року став Ємен.

Серед 85-ти фільмів – українська документальна картина «Українські шерифи» режисера Романа Бондарчука.

Фільм, створений у копродукції України, Німеччини та Латвії, розповідає про процеси самоорганізації у селі Стара Збур’ївка на Херсонщині, йдучи шляхами двох «шерифів», обраних громадою для підтримання правопорядку.

«Пісня пісень»

Світова прем’єра фільму відбулася на престижному Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі IDFA, де стрічка отримала Спеціальний приз журі у головному конкурсі.

Український Оскарівський комітет обрав «Українських шерифів» Романа Бондарчука претендентом на премію «Оскар» від України на своєму засіданні 9 вересня 2016 року. На висунення претендували також ігрові фільми «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка та «Пісня пісень» Єви Нейман.

«Гніздо горлиці»

Цього року номінація «фільм іноземною мовою» відзначає 60-річний ювілей. Нагадаємо, згідно із регламентом Американської кіноакадемії журі з довгого списку (85 фільмів) сформує короткий список (шорт-ліст), до якого увійде 9 фільмів. Після цього буде сформовано остаточну п'ятірку номінантів, яких разом з іншими категоріями назвуть 24 січня 2017 року. З них уже обиратимуть переможця в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». 89-та церемонія вручення «Оскарів» відбудеться 26 лютого 2017 року.

Серед 85-ти претендентів є і титуловані та добре відомі режисери, є і «темні конячки». Передбачити те, кому віддасть перевагу кіноакадемія, неможливо.

Проте ZAXID.NET вирішив обрати найвідоміших та найсерйозніших конкурентів українського фільму. Більшість із них брали участь та перемагали на найбільших кінофестивалях світу.

Фільм Даніса Тановіча «Смерть у Сараєво» представила Боснія та Герцеговина. Тановіч уже має «Оскара» у цій номінації: його «Нічия земля» перемогла свого часу непереможну «Амелі».

«Смерть у Сараєво»

«Смерть у Сараєво» цього року отримала приз ФІПРЕССІ та Гран-прі Берлінського кінофестивалю. Дія картини відбувається в фешенебельному готелі «Європа» через сто років після вбивства у Сараєво ерцгерцога Франца Фердинанда. Сюди має приїхати делегація дипломатів з європейських країн, але персонал готелю зайнятий своїми проблемами: вони не отримують зарплату і готуються до страйку.

Фільм досліджує насамперед ті зміни, що відбулися у світі за останнє сторіччя та вплив вбивства Франца Фердинанда на розвиток суспільства.

Румунія, багата цього року на шедеври вибрала фільм Крісті Пую «Сьєраневада». У картині фактично ми проживаєм три години разом із героями. Реальний та екранний час збігаються. Затиснені стінами та купою барахла, члени родини обговорюють все, що завгодно: теракт у «Шарлі Ебдо», зовнішню політику, родинні справи тощо.

«Сьєраневада»

Герої ніби загнані у лабіринт, з якого не можуть вибратися. Вони до певної міри нагадують героїв «Скромної принадливості буржуазії»: весь час намагаються сісти за стіл, проте очікування розтягується на довгих три години. 

Пую поєднує певну театральність побудови мізансцени та фільмування суперсучасною камерою. А то відчуття задухи та нескінченного блукання лабіринтом ще раз демонструє, чому нове румунське кіно називають видатним.

Ще одного каннського фаворита, який так само розповідає про сімейні стосунки, висунула на «Оскар» Німеччина. До речі, «Тоні Ердман» Марен Аде відкриватиме фестиваль «Нове німецьке кіно».

«Тоні Ердман»

Непрості стосунки батька та доньки в іронічній та тонкій картині у Каннах так захопили кінокритиків, що вона присудили фільму приз ФІПРЕССІ.

Канада висунула картину 26-річного Ксав’є Долана «Це усього лише кінець світу». У цій категорії фільм опинився через те, що знятий французькою мовою. Фільм є володарем Гран-прі Каннського кінофестивалю.

Завдяки режисерові камерна родинна драма стає практично античною трагедією. Герої, як в античній драмі, зберігають єдність часу, місця та дії. Проте викривальні монологи, старі та нові образи насичують замкнений простір фільму не аби якою динамікою.

«Це усього лише кінець світу»

Попри те, що режисер все ще залишає сюжети свої фільмів у площині на з'ясування стосунків між родичами, він весь час шукає нову мову. І знаходить, залишаючись при цьому у не тісних для нього рамках класичного кіно. Картина має скоро вийти і в український прокат. Реліз заплановано на 27 жовтня.

Фільм презентує Канаду попри те, що усі ролі Долан віддав французьким акторам: Наталі Бай, Гаспару Ульєлю, Маріон Котіяр... Проте Франція висунула на «Оскар» фільм голландського режисера Пола Верхувена. До речі, «Вона» із неперевершеною Ізабель Юппер як раз йде в українському кінопрокаті.

«Вона»

«Вона» Пола Верхувена є міцним коктейлем із трилера, комедії, психологічної драми, детектива. Проте його основним складником є акторська гра Ізабель Юппер, яка у своїй віртуозності досягає просто неймовірних висот. 

Цікаво, що голландець Верхувен у цьому фільмі дебютує у французькому кіно. Проте картина виходить стовідсотково французькою (недарма саме Франція делегувала її на здобуття «Оскара»). Деякі сцени та й уся сюжетна канва загалом шокують не менше, ніж свого часу «Основний інстинкт». Проте знятий фільм ніби у приглушених тонах, із суто французкою елегантністю. 

Фільм також брав участь у Каннському кінофестивалі. Як і «Неруда» Пабло Ларрейна, яке представляє на перегонах Чілі. До останнього моменту очікувалося, що «Неруда» потрапить до основного конкурсу фестивалю, куди сорокарічного Ларрейна ще жодного разу не запрошували, проте він взяв участь у «Двотижневику режисерів».

«Неруда»

У 1948 році чилійський поет Неруда оголошений поза законом і повинен ховатися. Це не фільм-портрет, але невелика комічна поема на тему втечі і погоні. Ларрейн розповідає свою історію, стилізуючи зображення під старе кіно. 

Цей трюк спрацював у нього в «Ні». Працює він і тут. А реальна історія стає особистим міфом Неруди у гіпертрофованому світі. У фільмі зіграв мексиканський актор Гаель Гарсіа Берналь. Саме він виконав головну роль і у фільмі «Ні», з яким Ларрейн уже претендував на «Оскар».

До лонг-ліста потрапив фільм «Найщасливіший день в житті Оллі Маакі» Юхо Куосманена, який переміг в програмі «Особливий погляд» у Каннах.

«Найщасливіший день в житті Оллі Маакі»

Чорно-біла історія боксера, яка відбувається у 60-х роках XX століття представляє Фінляндію.

Асгар Фархаді, який має «Оскар» за «Розлучення Надера та Сімін», представлятиме Іран із новою роботою «Комівояжер». На молоду жінку у власній квартирі нападає невідомий. Чоловік веде власне розслідування. Але фільм – не детектив. В одній сімейній драмі, як у краплині води, відбивається уся ситуація в країні, в суспільстві тощо. За не надто вигадливою сюжетною лінією в обох картинах постають нашарування культур та сенсів.

«Комівояжер»

Цікаво, що фільм включили у конкурс Каннського кінофестивалю буквально напередодні його початку. І фільм того вартує. 

Італія зробила ставку на переможця Берлінале, картину Джанфранко Росі «Море у вогні». Фільм розповідає про 12-річного хлопчика Самуеле, який живе на острові у Середземному морі. Його дім не такий, як усі інші острови. Роками він був притулком для людей, що намагалися перебратися з Африки у надто маленьких та старезних човнах.

«Море у вогні»

Острів Лампедуза перетворився на символ переселення біженців до Європи, їх надій, втрат та доль тисяч емігрантів. 

Фільм Бріянте Мендоса представляє Філіппіни. «Ma' Rosa» - ще одна локальна історія про буденність зла набуває у його кіно філософської глобальності. Сам він все спростовує і говорить, що знімає кіно про любов та жертовність.

Універсальне кіно від самородка (Мендоса почав знімати у 44 роки) не стає із роками пласкішим, теми не вичерпуються, а кінематографічна мова набуває якоїсь абсолютної досконалості. 

«Ma' Rosa»

Героїня фільму Педро Альмодовара «Джульєтта» намагається знайти зниклу багато років тому доньку. Вона їде до Мадрида, де в її пам’яті спливають молодість, кохання та пережита трагедія...

Після повного провалу картини «Я дуже збуджений» шанувальники режисера сподівались на його тріумфальне повернення. Так, «Джульєтта» - гідний фільм, із притаманними Альмодовару стилістичними смаколиками та колористичною довершеністю. І, звичайно, фільм володаря двох «Оскарів» представляє Іспанію.

«Джульєтта»

Польща прийняла очікуване рішення та висунула на «Оскар» картину класика Анджея Вайди «Післяобрази». Анджей Вайда сказав в одному з інтерв’ю: «Цей фільм постав не з гніву, а радше з довгого досвіду». 

Героєм є художник, який виступив проти доктрини соцреалізму, Владислав Стшемінський (1893-1952), піонер авангарду в Польщі 20-30 років ХХ століття, теоретик мистецтва. Головну роль в «Післяобразах» грає Боґуслав Лінда.

«Післяобрази»

На жаль, Анджей Вайда пішов з життя 10 жовтня.

Щодо Росії, то її рішення логічним не виглядає. Вона виставила у цьому змаганні фільм Андрія Кончаловського «Рай».

Нелогічність цього рішення полягає в тому, що коли вирішувалась доля попереднього фільму режисера, він попросив Оскарівський комітет не розглядати «Білі Ночі листоноші Олексія Тряпіцина» у якості кандидата від Росії.

Кончаловський наголосив, що не хоче боротися за «Оскар» через те, що неодноразово критикував «голлівудизацію російського ринку та згубний вплив американського кіно на формування смаків глядачів». Другою причиною він назвав те, що вважає «Оскар» переоціненою нагородою. 

«Рай»

Нагадаємо також, що фільм, події якого відбуваються в окупованій німцями Франції, знімали в окупованому росіянами Криму. 

Лонг-ліст «Оскара» традиційно являє собою сметанку світового кіно. Але які б хороші, несподівані та дивовижні фільми не висували б інші країни, вболіватимемо ми за «Українських шерифів».