Для мене Правий сектор - це дещо дуже особисте. Торік в АТО я познайомився з безліччю цих людей. Усі, з ким я познайомився - вони без винятку чудові, сміливі й патріотичні. Хоча я завжди знав, в тому числі і від членів ПС, що в організації є абсолютно різні люди, далеко не такі щирі. Тому я хочу дещо сказати з приводу відставки Яроша.
Після відходу Яроша в Правом секторі - ті, хто себе тепер вважає керівництвом цієї організації - говорять, не називаючи імен, що хтось намагався перетворити ПС в "інструмент досягнення власних інтересів". По суті ці хлопці самі влаштували переворот, поставивши Яроша перед фактом: ти, провідник, англійська королева. А ми, круті хлопці, які не знімають камуфляж в тилу, будемо все вирішувати. І тепер, нарешті, замутимо криваву революцію, щоб, нарешті, обрушити "бандитський режим" в Україні. Ну а потім? А що потім? Миттєва або повзуча російська окупація? Правильний націоналіст в ідеалі повинен героїчно загинути ще до цієї стадії, залишивши після себе вільну руїну.
Правий сектор - це зовсім різні люди з точки зору поглядів на те, як усе має бути. Я добре знайомий з цим рухом. Єдине, що їх об'єднувало - фігура Яроша, який знаходив правильні слова для всіх. Якщо Ярош дійсно піде - він написав заяву, яку має затвердити з'їзд - тоді цих людей більше нікому буде склеювати. І рано чи пізно організація знову стане одним з багатьох націоналістичних рухів без будь-яких перспектив.
Правий сектор говорить про нову революцію як панацею. Насправді найголовніша революція повинна була відбутися в націоналістичному русі. Вона й не припинялася з появою ПС. Вона тривала, поки була можливість виникнення сили, яка могла б не тільки боротися, але і будувати. Але разом з відходом Яроша ця революція закінчиться. І повернеться типовий для українського націоналістичного ландшафту бардак в стилі Махно. Саме імперативне насадження власних поглядів відносно оточуючих і є перетворенням організації в "інструмент досягнення власних інтересів". І саме це зараз і відбувається. І особисто для мене все це сумна історія.