Уже кілька років поспіль на початку літа українці переживають справжню навалу рудих іспанських слимаків. За цей час садівники та городники придумали чимало народних способів боротьби з цим шкідником, але ж усі вони не особливо ефективні. Як врятуватися від слимаків та інших інвазивних видів шкідників, які ледь не щороку з’являються в Україні? Поговоримо сьогодні про це з Тетяною Данілковою – людиною, яка займається цим професійно, керівницею відділу прогнозування, фітосанітарної діагностики та аналізу ризиків ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області.
Отже, поясніть – чому взагалі ці слимаки так масово розмножуються?
Насамперед слід зазначити, що існуючі наші погодно-кліматичні умови є дуже сприятливими для розмноження слимаків. Зокрема, територія Західної України – це територія, яка знаходиться в зоні високого гідротермічного коефіцієнту, тобто ГТК в нас більш ніж 1,7. Це зона, де є постійна висока вологість повітря. І досить багато в нас річок, озер, які теж сприяють накопиченню і розмноженню слимаків. Тобто зона, де є багато води, – це територія Західної України.
Слимаки в нас були завжди – а оці слимаки з’явилися буквально кілька років тому. Я так розумію, вони завезені якось штучно?
Скажімо так, якщо говорити безпосередньо про існуючого тут (на фото) слимака – це іспанський слимак, який до нас мігрував із Західної Європи. Зокрема безпосередньо вперше було відмічено його на території Закарпатської області. Він був завезений, як припускають учені, із розсадою: яйця ґрунтом – це за одними даними, за іншими даними – із машинами коліс попали яйця.
Це буквально шість років тому, здається, на Закарпатті виявили.
Так-так.
А тепер це вже по всій Україні.
Фактично це з території Східної Польщі до нас потрапило – і фактично він масово розповсюдився по території Львівської, Чернівецької, Івано-Франківської областей.
А в нього тут немає природних якихось ворогів? Тому що інші слимаки так не розмножуються, попри наш вологий клімат.
Так, природні вороги, слід зазначити, в нього відсутні, на жаль, на нашій території.
А чому його птахи не їдять?
Скажімо так, цей слимак під час дотику виділяє велику кількість слизу, який токсичний для птахів і для домашніх тварин, у більшості випадків – за винятком качок і курей, які можуть його поїдати.
Якщо говорити про цікавий досвід європейських та інших країн – то зокрема я зараз хочу наголосити про Австралію, де фермери борються із цим слимаком, який теж був завезений на їхню територію, за допомогою качок і курей. Один фермер, скажімо, має поля 20 гектарів – і каже, що від 20 до 30 особин качок і курей є досить ефективним засобом контролю чисельності цього слимака.
Зрозуміло. А якісь інші ефективні способи, окрім курей і качок? На присадибних ділянках, де люди не тримають птахів, як із цим боротися?
Якщо говорити безпосередньо про присадибні ділянки – то, зокрема, є досвід Великобританії, де між грядками розкладають кропиву, всім відому в нас кропиву. Або висівають інші принадні рослини, зокрема розмарин вони люблять висівати – це Великобританія, Франція, Німеччина. Скандинавські країни теж потерпають. І досить ефективною теж є шавлія. Вони слугують відлякуючими: у своєму складі також мають ефірні олії, і слимак не любить цього запаху – тому він на ці ділянки не йде, якщо говорити про рослини, про біометод.
Якщо говорити про інші біологічні методи, то застосовують і наші фермери на території Львівщини та Західної України такі методи, як опилювання чи опудрювання, тобто застосовують порошкоподібне вапно. Але необхідний єдиний факт – щоби ділянка була суха. Бо якщо буде волога ділянка після дощу, то є високий ризик того, що слимак просто проповзе і цей препарат не подіє. З вапном деколи змішують суперфосфат, який теж подрібнюють і у вигляді порошку застосовують. Або тютюноподібний пил можна теж…
Тютюноподібний – чи власне тютюновий?
Так, тютюновий пил.
А є якісь пропорції?
Є пропорції. Взагалі, за різними даними, 1:2 або 1:1 – одна частина вапна, одна частина тютюну, тютюнового пилу.
І води скільки?
Без води.
Ага, без води, тобто сухим посипати.
Так, потрібно обпилити його по поверхні. Застосовують як на посівах, на присадибних ділянках, так само у сховищах, у погребах. Я знаю, що досить часто туди можуть потрапляти [слимаки]: бо якщо навіть одна особина може потрапити, то інтенсивність розмноження – це до 400 яєць. Вони гермафродити, їм пари не потрібно. І фактично один слимак може знищити нам картоплю в сховищі, яка лежить через зиму.
Чи це тільки зараз період розмноження, чи вони протягом літа так само продовжують розмножуватися?
Протягом літа. Якщо говорити безпосередньо по іспанському слимаку, то він починає розмножуватися при температурі від +18 і вище.
У землі, так?
Так. У нас зараз фактично достатньо цих температур, що є сприятливим.
Ну так, зараз особливо жарко. А спека на них не діє?
Спека діє. Вони люблять вологий помірний чи теплий клімат. Якщо говорити про спеку, то в спеку вони ховаються під якимись рослинами, під укриттями. Тому одним зі способів контролю чисельності є розкладання таких принадних коритець, тобто принадних пасток. Роблять відерце, в яке наливають пиво (або пиво змішують із дріжджами), вкопують на рівні землі – слимаки заповзають, їх ввечері виловлюють і знищують.
Вони просто падають у відерця?
Так.
Один з таких дуже популярних способів – це сіль, посолити, бо вони якось розчиняються від солі.
Якщо говорити про сіль… Коли сіль чи оці порошкоподібні речовини, про які я говорила, потрапляють на поверхню слимака, він виділяє дуже багато слизу. А виділення слизу провокує виснаження організму – і слимак помирає.
Тобто йдеться про будь-який пил – не обов’язково, щоби це сіль була?
Це сіль або вапно з суперфосфатом і тютюновий пил, про який я говорила вже – тобто оці сполуки.
Бо я думав, що сіль їх просто пече…
Сіль сполука – це натрій хлор. Хлор – ми знаємо, що це галоген, а галогени токсичні, розумієте? Тобто принцип дії, чому від солі помирають.
Тобто сіль можна застосовувати? Бо є різні думки: з одного боку кажуть, що ніби можна; з іншого боку – що це засолює землю, випалює рослинність і це погано.
Так, я б не радила застосовувати сіль безпосередньо на ділянках. Дійсно, сіль є токсичною для ґрунту, тому якщо сіль попадає на поверхню ґрунту – рослини далі не будуть там рости. Необхідно змінювати цей шар ґрунту глибиною до 15-20 сантиметрів.
Змінювати чи просто перекопати?
Ні, перекопування нічого не дасть, бо сіль буде зберігатися в ґрунті.
Яким чином сіль застосовувати? Скажемо так: солять слимаків тільки у приміщеннях – тобто де можна посипати і потім прибрати. Якщо говорити про відкриті ділянки, де росте рослинність, то сіль застосовувати не можна. Збирають вручну – але за допомогою рукавичок, бо цей слиз є токсичним і можна отримати опіки.
Опік від слимака?
Так, від слизу слимака – особливо, якщо людина схильна до алергій, то це є досить таки небезпечно. Якщо говорити про сіль, то роблять міцний сольовий розчин – збирають у відро і кладуть у це відро з сіллю.
Потім що з цим? Вони там розчиняються…
Так, вони там розчиняються – і тоді утилізують.
Поки що все, що ми говоримо, – це такі способи «зроби сам», що називається, порятуй свій город. А можна купити в магазинах якийсь засіб? Щоби не змішувати – бо це десь треба знайти трошки вапна, трошки тютюну, змішати…
Ну, є хімічні препарати.
Які? Якісь є назви?
Скажімо так, я не буду говорити торгові назви.
Чому? Скажіть.
Щоби не було, що я там прихильник тої фірми або іншої. Але це препарати на основі метадельгіду.
Якщо говорити про метадельгід, він є досить токсичною сполукою, яка, по-перше, забруднює довкілля. А по-друге, якщо ці принади розкласти в неправильних місцях – можуть мати доступ діти, не дай боже, або кури. Воно досить токсичне і летально може діяти на організм живої істоти.
І домашні тварини, так?
Так. Їх потрібно ховати, ці принади (вони у вигляді гранул) у якісь потаємні місця. Оскільки слимаки в нас люблять укриття – поклали гранули і заховали зверху шифером, наприклад, приклали, або рослинами (бур’яни видаляють із ділянок – то прикрити бур’янами). І ми знаємо, що отам у нас гранули знаходяться – потім перевірили через декілька годин.
А слимаки туди сповзаються чи вони просто будуть собі їсти те, що їм подобається?
Ні-ні, вони будуть сповзатися, бо на гранулах теж застосовують спеціальний атрактант, тобто приваблюючу сполуку – і слимаки будуть просто сповзатися в місця, де є оці укриття, і тим самим вони будуть знаходити принади.
Ви не хочете називати торгові марки – окей. Але як мені прийти в садовий центр і запитати, що мені потрібно – як пояснити? Чи вони знають? Якщо я скажу «від слимаків» – вони знають, що дати?
Скажімо так – всі працівники, які займаються торгівлею пестицидами агрохімікатами (зокрема препарати проти молюсків мають назву молюскоциди), вони повинні пройти спеціальне навчання з безпечного застосування цих препаратів, цих засобів захисту рослин. Це навчання проводить наша служба – Держпродспоживслужба, щороку проводить. Після цього навчання ми видаємо відповідне посвідчення – допуск про те, що людина навчена і кваліфіковано може дати поради щодо застосування тих чи інших препаратів проти бур’янів, шкідників, проти збудників хвороб. Якщо ви приходите в магазин, то кажете: «Мені потрібен препарат проти молюсків». Препаратів реєстрації не так багато.
У принципі проти молюсків? Чи можна казати «проти слимаків»?
Можете казати проти слимаків, бо слимаки і молюски – це одна група препаратів. Вам запропонують – «є от такий найкращий». У нас в реєстрації є препарати німецького походження, польського й українського.
Вони вже зареєстровані в Україні?
Так, є спеціальне видання, яке називається «Перелік пестицидів агрохімікатів, які дозволені до використання в Україні». І вам, відповідно, продавець радить, що оцей препарат – найкращий.
І ці продавці зобов’язані пояснити всі небезпеки того, що ви казали – не дай боже, діти чи домашні тварини можуть…
Так. Тобто якщо ви запитуєте – вони пояснюють. Але зрозумійте, якщо стоїть черга…
Але ж там є якась інструкція, напевно, як до медичних препаратів?
Є інструкція – звичайно, є інструкція. Кожен препарат зобов’язаний мати інструкцію, яка написана українською мовою – це вимоги закону.
Оцей рудий слимак – це інвазивний вид, він завезений чи якось потрапив до нас.
Штучно занесений на нашу територію.
Такого в нас достатньо багато: от зараз ще самшитова вогнівка є, самшит обгризає. Є способи?
Хочу зазначити: як по слимаках, так само і з самшитовою вогнівкою необхідний комплексний підхід. Тобто якщо один господар, одна людина бореться – це малоефективно або це тимчасовий захід. Необхідно боротися всією громадою. Зараз створили ОТГ – тобто звертатися до голів ОТГ, і вони організовують місцеве населення для боротьби. Скажімо так, у цьому селі ми сьогодні боремося з самшитовою вогнівкою – тобто масово проводять захисні заходи.
Цікаво. А є якісь приклади на Львівщині, щоби голови ОТГ організовували?
Поки що немає. Але раніше в нас проти таких шкідників була навіть ціла державна програма по боротьбі з особливо небезпечними шкідливими об’єктами. Зараз уже років 10-13 вона не працює, але раніше організовувались, закуповувалися препарати, наймалась команда, яка навчена, яка вміє правильно обприскати біологічними препаратами, які дозволені в межах населеного пункту. І проводили обробки.
Бо в нас не особливо… Навіть оцей борщівник Сосновського не можуть побороти, хоча це ніби загальновідоме зло. І є ж програми – але не виконується, так?
Зараз повернемося ще до заходів боротьби з самшитовою вогнівкою. Якщо говорити саме по цьому шкіднику, то необхідно передусім вивчити детально її біологію. Тобто зимує гусінь другого-третього віку, вона починає виплоджуватись і виходити з місць зимівлі наприкінці квітня – на початку травня. І це перший час, коли потрібно проводити обробки.
Обробки проводять як хімічними, так і біологічними препаратами. З хімічних препаратів у нас є ефективними авермектини, потім неонікотиноїди – теж продавці знають, що це за препарати, на основі яких роблять різні інсектициди. Потім синтетичні піретроїди в нас досить популярні, вони є в нас в продажі.
З біологічних слід зазначити, що є досить дієвий українського виробництва препарат на основі афілоферальних грибів. Тобто при виробництві цього препарату застосовувалося таке явище, як гіперпаразитизм: препарат потрапляє на гусінь, спори його (це грибок) проростають – і фактично зсередини відбувається муміфікація гусені.
А рослинам це не шкодить?
Не шкодить. Він безпечний для довкілля, безпечний для людей, домашніх тварин.
А потім цей грибок не розповсюджується сам по собі вже?
Ні, ні. Гусінь муміфікується – і він помирає разом із гусінню.
Якимось чином взагалі протистояти цьому можна – завезенню, проникненню чужих видів, які не мають тут природніх шкідників? Чи ні? Ми знаємо приклад Нової Зеландії, де дуже ретельно до цього ставляться, але це острів. У нашому випадку це взагалі можливо?
Теоретично можливо. Але якщо говорити безпосередньо про самшитову вогнівку, то це метелик. Метелики можуть біологічно долати до 5 кілометрів у день, тобто пролітати. Якщо на кордоні служба буде контролювати – зрозуміло, що будуть контролювати. Але є біологічний напрямок – тобто ніхто не буде метелика через кордон ловити, вибачте на слові.
Я розумію. Бо такі види щороку з’являються – глобальне потепління, ще щось…
Є біологічний ризик – і нам його потрібно враховувати. Європа досить серйозно ставиться до цих інвазивних видів – але рудий слимак у них за три роки поширився на пів Європи, на нашу територію через сім років дійшов. Якщо говорити про самшитову вогнівку – це взагалі метелик із Південно-Східної Азії. Батьківщиною є Японія, Корея, Китай, Індія. Він теж прибув із вантажем. Яйцекладки – це єдина стадія, яку дуже важко нам контролювати. Він прибув у Європу і по Європі розповсюдився на нашу територію теж.
Пані Тетяно, останнє, фактично, питання. Ваш відділ так само займається прогнозуванням появи отаких чудовиськ. Можете спрогнозувати, що нас чекає у найближчі кілька років?
На найближчі кілька років нас чекає такий шкідник – він уже є в Європі – який прилетів теж з країн Південно-Східної Азії, як дрозофіла, дрозофіла Сузукі. На нашій території є дрозофіла Маншуріка. Тобто вона у нас присутня, вона є в наших біоценозах багато років. Дрозофіла Сузукі є досить небезпечною саме для плодово-ягідних культур, для овочевих культур. В Італії є зараз декілька державних програм по ліквідації цього шкідника. Але цей шкідник уже долетів до Болгарії.
То через кілька років…
Тобто ми обприскуємо, ми боремося – але ніхто не відміняв оцей біологічний шлях розповсюдження, на жаль.
Зрозуміло, дякую. Була цікава розмова. Нагадаю, що сьогодні у студії ZAXID.NET LIVE була керівниця відділу прогнозування, фітосанітарної діагностики та аналізу ризиків Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області Тетяна Данілкова. Мене звати Олег Онисько, дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET. Дякую вам.
Дякую теж.