Така поведінка олігарха Коломойського мені не подобається. Але ще більше мені не подобається поведінка антиукраїнських олігархів та їхніх підбріхувачів. Не подобається поведінка "журналістів", які пішли на утримання до російського олігарха Григоришина і антиукраїнських олігархів, і які далі намагаються вдавати із себе правдорубів.
Моя позиція була такою: у цій війні олігархів, яка має рано чи пізно закінчитися самоліквідацією кланово-олігархічної системи, тимчасово я стаю на боці Коломойського. Чому? Тому, що він врятував Україну. А в той час, коли Коломойський протиставився Путіну, ризикуючи своїм бізнесом в Росії і Криму, організував оборону моєї держави і не пропустив ворога в глиб країни, інші олігархи не просто були на боці ворога, вони субсидіювали і організовували антиукраїнський фронт. І те, що справедливість почали встановлювати з Коломойського, особливо після його свідчень Спецкомісії ВР про злочинну приватизацію Кучмою, Пінчуком, Фірташем і Ахметовим, цю акцію вважаю атакою останніх на Коломойського.
Можливо, я також суб'єктивний, але я не депутат, не міністр і, слава Богу, не олігарх. І як уважний спостерігач, я скажу: Льовочкін, Фірташ, Пінчук, Єрємєєв і Ахметов - це вороги України. І я ніколи не повірю в щирість їхніх намірів. І ще одне, я не вважаю більше журналістами Мустафу і Лещенка. Тепер вони політики, а отже маніпулятори на догоду тим, хто зробив їх депутатами.
Зацитую свій улюблений анекдот: Після закінчення терміну придатності, корисні бактерії в йогурті переходять на бік ворога. Білих і пухнастих тут нема і близько. І я не розумію людей, у яких коротка пам'ять.