Українська влада не створила належних механізмів захисту осіб, які стали жертвами трудової експлуатації. Такий висновок оприлюднила Всеукраїнська Коаліція громадських організацій з протидії торгівлі людьми у своєму Звіті, підготовленому в контексті моніторингу виконання Україною відповідної Конвенції Ради Європи.
Моніторинг провели за період 2011 – другого півріччя 2013 року. В межах цього моніторингу, який провела група експертів з питань протидії торгівлі людьми «Грета».
Експерти проаналізували інформацію по 14 регіонах України: Львівської, Вінницької, Волинської, Харківської, Херсонської, Чернівецької, Луганської, Миколаївської, Одеської, Рівненської, Волинської, Донецької, Закарпатської та АР Крим. Виявилось, що надання державного статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та, відповідно, права на отримання передбаченої законодавством допомоги, відбувається з порушенням прав людини та конфіденційності.
Крім того, згідно з даними представництва Міжнародної організації міграції в Україні за період з 1991 по 2012 роки від різних форм торгівлі людьми за кордоном постраждало понад 120 тисяч українців. «Хоча випадки торгівлі людьми в середині країни теж фіксуються», — зауважила координатор проектів, член робочої групи з дослідження «Грета» західноукраїнського центру «Жіночі перспективи» Олена Кальбус.
«Україна на сьогодні є не тільки постачальником живого товару, але й транзитною країною, де вже зафіксовані випадки торгівлі людьми всередині держави», — додала голова західноукраїнського центру «Жіночі перспективи» Любов Максимович.
Також Олена Кальбус повідомила, що в Україні поступово змінюються методи торгівлі людьми: «Якщо років 10-15 тому переважною формою торгівлі був виїзд наших громадян за кордон і їхня експлуатація десь, то тепер ми маємо різні види: з одного боку, те, що наші люди і далі їдуть, шукаючи кращої долі деінде і наражаються на небезпеку, з іншого — так само стати жертвою торгівлі людьми можна і в нашій країні. Це, на жаль, вже існує».
Нагадаємо, державний департамент США вважає Україну транзитною країною в торгівлі людьми за підсумками власного звіту, опублікованого 19 червня 2013 року. Переважно українські жертви подібної торгівлі є вихідцями із сільської місцевості й невеликих міст із обмеженими можливостями для пошуку роботи.
Українці ставали жертвами в торгівлі людьми у 57 країнах. Як у самій Україні, так і в Росії, Польщі, Іраку, Іспанії, Туреччині, Кіпрі, на Сейшельських островах, у Португалії, Чехії, Ізраїлі, Італії, Об'єднаних Арабських Еміратах, Чорногорії, Великій Британії, Казахстані й Тунісі.