Заборонені слова

17:32, 4 березня 2011

Минулого разу писав про те, як китайський уряд бореться з демократією в інтернеті. Днями прочитав про дальший розвиток подій, пов'язаний тим разом з арабськими революціями.

Проф. Перрі Ліне на своєму блозі у New York Review of Books  розмістив стенограму засідання Політбюро Комуністичної Партії Китаю від 12 лютого, на якому обговорювалася ситуація на Близькому Сході.

Стенограма «витекла» (leaked) через одного із секретарів (секретарок?) та китайського активіста, який взявся перевіряти достовірність інформації, а після перевірки запевнив, що їй таки треба вірити.

Отже, на цьому засіданні Політбюро зобов'язало відділ пропаганди:

- зупинити потік інформації, що проходить через незалежні повідомлення, коментарі й дискусії (включно з Інтернетовими) про ситуацію в Єгипті та сусідніх арабських країнах;

- посилити роботу щодо фільтрації блогів, мікроблогів та дискусійних форумів;

- добитися того, щоб всі медія подавали тільки стандартні тексти з офіційного агенства новин;

- у цих стандарнтих текстах особливий наголос варто робити на тому, що події на Близькому Сходу сплановані в Америці.

Тим часом на одному з найбільших «неофіційних» китайський інтернетсайтів Boxun появився анонімний заклик до «Жасминової революції».  Хоча й залишається невідомим, хто помістив цей заклик, дисиденти («адвокати демократії») закликали до протестів у 13 китайських містах. Відповідь влади була жорсткою: сайт закрили (намарно, бо його оператори зразу ж відкрили його за іншою адресою), відомих громадських діячів «примусово запросили на чай» до поліції, а саме слово «Жасмин» було заблоковане на Інтернеті.

Протестанти таки зібралися 20 лютого у Пекіні й Шанхаї, але були розігнані поліцією. Невідомо, чи провал демонстрацій є свідченням того, що китайці не готові включатися до протестів, а чи того, що про ці протести вони нічого не знали – бо напередодні, щоб зупинити поширення інформації про час і місце акцій, на мікроблогах були заблоковані ще два слова: «сьогодні» і «завтра».

Але у кожному випадку, постає питання: яке майбутнє чекає на режим, що боїться слів «сьогодні» і «завтра»?  

 

П.С. Хто розуміє англійську, раджу прочитати ще один текст – розповідь «інсайдера» про те, як фільтрується інформація на російському (а треба думати, й на українському) телебаченні.