Системне дослідження української музики дозволяє скласти з дрібних затертих, загублених пазлів велику неймовірної краси картину, яка вібрує всіма відтінками українського світу. Стабільна рефлексія над феноменами музичного життя заглиблює нашу команду і всіх підписників в унікальних вимір, і водночас закохує.
Всім давно відома наша особлива і багаторічна увага до Людкевича. Користуючись моментом і настанням довгоочікуваного тепла у цьому році, ми не втрачаємо нагоди поділитись думками, які ми систематизували довкола публікації півстолітнього архівного запису «Веснянок» Людкевича.
Станіслав Людкевич - особистість, про яку можна говорити багато і довго. Композитор, диригент, педагог, музикознавець, музичний критик, фольклорист, громадський діяч. Ще за життя він став класиком української музики. Його кантата-симфонія «Кавказ» увійшла в навчальні посібники, хрестоматії ставши «канонічним» твором для нашої музичної культури.
Людкевич прожив довге життя і власним прикладом показав, як залишитися вірним своїм ідеалам, був еталоном професіоналізму, порядності, чесності і незламної сили волі, ніколи не зраджував своїм моральним принципам. Проживав у трьох країнах, не покидаючи одного міста. Був свідком зміни суспільних устроїв та пережив дві світові війни, що вважаються найбільшими в історії людства. Все це заслуговує на окремий роман в дусі Томаса Мана.
Старше покоління ще знає багато анекдотів чи дотепних ситуацій, пов'язаних з Людкевичем, і це аж ніяк не применшення цінності його особистості, це тільки доводить те, що він став ключовою фігурою нашої культури довкола якої утворилась своя міфологія. Таке стається з кожним класиком.
Митці відходять, але їхні партитури залишаються для нас, наступних поколінь. Багато фахівців вважають творчість Людкевича «нерівною», тобто не всі твори однаково цінними і вартісними. Такого погляду дотримувалась, хоч і не надто публічно, відома музикознавчиня Стефанія Павлишин. Звісно, ця думка має право на існування і в чомусь є абсолютно виправданою. Але істина, як завжди, ховається в деталях.
Скільки творів Людкевича ми можемо почути в концертних залах чи за допомогою сучасних засобів комунікації? Дуже мало.
Сьогодні поговоримо про один незаслужено забутий твір. Увертюра-фантазія «Веснянки». Реліз цього твору відбувся в мобільному додатку Ukrainian Live Classic. Цей твір Людкевич завершив, як свідчать підписи на одній із копій партитури, 1 квітня 1935 року. Перше виконання відбулось 5 березня 1939 року в теперішньому театрі ім. М.Заньковецької у Львові силами Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка. Диригував Микола Колесса. До речі, на тому ж концерті прозвучала прем'єра фортепіанного концерту Василя Барвінського, партитура якого довгий час вважалась утраченою.
Композитор Зиновій Лисько, який був присутній на прем’єрному виконанні цього твору писав:
«...Новий симфонічний твір Людкевича "Веснянки" – це фантазія на теми Лисенківських веснянок. Хоч програма не писана, але це твір безперечно програмовий, що музичну побудову має дуже свобідну і як цілість може бути сприйнятий найкраще тоді, коли створити собі в уяві якусь поетичну чи зорову програму на тему веснянок. З формального боку вдаряє у "Веснянках" Людкевича надзвичайно ріжноманітна і скомплікована ритміка, що орґанічно виплила з народньої ритміки веснянок і місцями попхнула автора аж до експресіоністичних виявів у цьому напрямі. Те саме можна сказати і про дуже барвисту інструментарію та закоханість у бляшаних інструментах. В інших відношеннях, як от у гармоніці, в уживанні довгих рядів секвенцій, тощо, — Людкевич залишився вірний свому давнішому стилеві. Всеж назагал можна з приємністю ствердити, що Людкевич у своїй творчості стилем і темпераментом молодіє…». Варто додати, що 1939 році Людкевичу було вже 60 років.
Твір справді побудований на основі українських народних веснянок, записаних Миколою Лисенком, але в ньому немає примітивного етнографізму. Це монументальне полотно, в якому детально пропрацьовані всі відтінки тембрових можливостей великого оркестру. Відчутно імпресіоністичне милування тембрами різних інструментів. Попри те, він є яскраво експресіоністським. Згусток емоцій архаїчних тем, що із простої музичної думки переростають в масштабні всеохопні форми за своїм задумом нагадує вагнерівське опрацювання міфології. Твір самодостатній, сам в собі.
Спосіб композиторського письма також близький до симфонічних поем Ференца Ліста та Ріхарда Штрауса, хоч і не має чіткого сюжету, як в них.
Текст написаний спільно з Тарасом Демком
Запрошуємо до відкривання української класики разом із наших проектом Ukrainian Live.
у спеціальному і безкоштовному додатку Ukrainian Live Classic.