Зелене море прапорів «пророка» Яценюка. Поряд «біло-сердечний» океан. Трохи є три-палих «свободівських». Справа - великий помаранчевий острів нашоукраїнських. Декілька прапорів РУХу та інших міні-партій. Серед тих тисяч полотен партійної символіки лише де-не-де можна було розгледіти жовто-блакитні стяги держави, День Соборності якої власне і святкували.
Це мітинг на Софіївській площі – так він виглядав із протилежного від сцени боку.
Ми ішли від Михайлівського монастиря, на площі перед яким «орговики» видавали людям вудочки з прапорами «Батьківщини» і по-сотенно відправляли їх на мітинг. Можливо, на сусідніх вулицях так само орудували «орговики» інших партій, адже сценарій роботи у всіх однаковий.
Подумали – може то нам лише так здається? Але потім підтвердження з’явилися в інтернеті -
https://ukranews.com/uk/news/ukraine/2012/01/23/62353
В гущі мітингуючого народу (подалі від сцени) святкового ентузіазму не спостерігалося – люди балакали поміж собою і не звертали жодної уваги на те, що проповідували лідери опозиції. А сама сцена нагадала мені колишню ситуацію на сцені Майдану – такий самий натовп фарисеїв. Опозиція, яка знову бореться за владу як за доступ до державного «корита».
Якщо ближче до сцени стояли зацікавлені люди, то далі – суцільні «прапороносці». Ставши посеред них я відчув – отак скоро можемо дійти до ситуації, коли вийшовши на мітинг спіймаєш на собі здивований погляд: «Що, і ти також злакомився на ті 50 гривень?».
Наливайченко заперечує наявність проплачених мітингуючи. Тягнибок грозиться «розібратися».
Але мені видається, що наші тіпа-опозиційні лідери вже так відірвалися від народу, що свідомо підмінюють реальність сконструйованою під їхні потреби і реалізовану професійними технологами «віртуальною реальністю». Тішаться, що цього року зможуть всіх загнати у блукання поміж трьома заКОДованими соснами – Турчиновим, Тягнибоком і Яценюком.
Але маємо, що маємо, і найближчим часом інакшої опозиції не передбачається.
Ой, яка ще довга і важка стелиться дорога до свідомого громадянського суспільства.