Щоразу вибори насуваються на Україну, немов катастрофа. Персонажі і проблеми змінюються, але ризики та небезпеки зостаються.
Мовлячи зараз про те, що потрібно рятувати державу й не допустити реваншу, варто пам’ятати важливу річ: керівництво держави могло зробити все так, аби не доводилося вчергове ставати на прю.
Незроблене неодмінно нагадає про себе
Вина всієї постмайданівської влади полягає в тому, що вона не зробила висновків з Революції Гідності. Не вибудувала дієвої системи стримувань-противаг, котра убезпечила б країну у разі обрання на президентський пост особи, чия діяльність може загрожувати вітчизняній державності. Тепер Україна знову перебуває в складному періоді, не маючи банального захисту на випадок, якщо посаду займе неадекватна людина.
І поки не буде створено відповідних запобіжників – усі вітчизняні електоральні кампанії зводитимуться не просто до вибору менш огидного зла, а до чергової «битви за незалежність».
А Україні давно вже пора припинити продукувати чергових героїв, котрі для її порятунку змушені кидатися на амбразуру. Слід створювати закони, котрі оберігали б людей, а не приносили їх в жертву сотнями й тисячами. Порив таких патріотів та відчайдухів дуже важливий, але, либонь, якщо вберегти їх від потреби в такій жертовності, то вони змогли би створити щось куди корисніше для своєї країни.
Готовність жертвувати своїм життям не на словах, а в дії, показує те, наскільки Україна важлива для її мешканців. Тож державі потрібно, врешті, відплатити людям тим самим.
Натомість владі не вдалося довести до пуття судову реформу та реформу прокуратури. Антикорупційні органи втягнуті в низку скандалів, докладено чимало зусиль, аби вони не змогли працювати. Рада підконтрольна президентові. Виборчий кодекс не створено. Незалежних журналістів таврують «недорогенькими» та ґрантоїдами. Соціум вкотре розділений. У суспільстві панує тотальна недовіра. Як при цьому оберігати країну і не знищити одні одних?
Загроза непередбачуваності
Деякі оглядачі говорять про позитив появи Володимира Зеленського на горизонті вітчизняного політикуму. Мовляв, це дозволить перетрусити наявну політичну сцену, змусить багатьох її учасників задуматися та змінити тактику.
Щось подібне говорили й політичні коментатори, коли Дональд Трамп став кандидатом у президенти США від Республіканської партії. Тоді його не сприймали за серйозний виклик для демократії. Дехто продовжував це торочити навіть після перемоги Трампа на виборах, стверджуючи, що він не візьметься виконувати свої обіцянки.
Тільки проблема полягає в тім, що популісти й несистемні гравці якраз схильні втілювати свою програму, особливо – найбожевільніші ідеї. І якщо в США існують інститути, що здатні стримати президента від необачних та шкідливих кроків (хоч і не всіх), то в Україні система стримувань-противаг фактично не діє, через неодноразово перекроєну Конституцію й недоведені до пуття реформи.
Тому не варто тішити себе ілюзіями, що перемога Зеленського лише оздоровить заражене політичне середовище. Слід готуватися до того, що його діяльність на посту глави держави може завдати непоправних ударів по самій країні. Суспільство неготове до його керівництва, адже не відає, звідки саме може бути завдано по ньому удару.
Ще одна проблема із Зеленським та його програмою – зміна риторики. Якщо він так флюгерить посеред виборчої кампанії, то зовсім невідомо, чого чекати від такої людини під час самої каденції. Заяви Зеленського насторожують. У кращому випадку, пахне черговим геополітичним шпагатом, з котрого, завдяки Майданові, лиш вдалося стати. Ці метання між ЄС та обіцянками домовлятися з Путіним ні до чого хорошого привести не можуть.
Вимога з дебатами – важливий маркер того, чи збирається Зеленський прислуховуватися до суспільства. Якщо він обере лише шоу чи знайде лазівку, як уникнути спарингу зі своїм конкурентом, то це засвідчить, що навіть як кандидат він не збирається дослухатись до соціуму. То про який подальший вплив на нього, якщо вийде за рамки під час каденції, може йти мова, якщо ще до її початку він ігнорує такі вимоги та закон? Врешті, уже давно пора відсіювати кандидатів за цим критерієм щонайраніше. Інакше це призведе до протистояння, а ще однієї боротьби соціуму та влади Україна може не витримати.
Українців чекає нелегкий вибір. Його потрібно зробити зважено й обережно. Ваш голос за кандидата означає, що ви готові доручити цій людині на п’ять років не лише своє майбутнє, не тільки близьких та рідних людей, а й всієї багатомільйонної країни.