Цього тижня відбувся історичний для України візит президента Франції Емманюеля Макрона до Берліна. У чому ж його історичність саме для нас? У тих заявах, що пролунали під час зустрічі французького лідера з федеральним канцлером Німеччини Олафом Шольцом. Бо левова частка з них стосувалася саме України, її запеклої боротьби проти російської агресії.
Так-от, Макрон ще раз підтвердив намір у разі чого відрядити французьких вояків до України. У разі чого? Тут чіткої відповіді немає. Президент Франції й далі тримає Кремль у ситуації стратегічної невизначеності. «Я, звичайно, не хочу, щоб Путін думав, що цього не станеться за жодних обставин», – наголосив він.
Шольц же поки що «за жодних обставин» не планує посилати військовиків Бундесверу до України. Ще, не дай боже, хтось потрактує це як новітній Drang nach Osten. Він повторив, що НАТО не прагне конфронтації з Росією і не робитиме нічого, що зробило б Альянс стороною конфлікту.
У чому ж сторони зійшлися? Передовсім у тому, щоб підтримувати Україну стільки, скільки це буде потрібно. Бо нарешті на Заході відкрили цю таємницю Полішинеля, що якщо Путін таки з’їсть Україну, то це стане першим шматком, який лише розігріє його імперіалістичний апетит. Тому і Макрон, і Шольц чітко заявили, що в жодному випадку не можна дати Росії перемогти.
Але це ми вже чули й раніше. І щойно тепер ми переходимо саме до історичних заяв, які злетіли з вуст Макрона, а головне – Шольца. Вони нарешті обидва дали добро на використання зброї, яку Франція й Німеччина надали Україні, для ударів по цілям на російській території. Щоправда, з певними умовами. Французький президент заявив, що Україна може «нейтралізувати» цілі в Росії, «з яких випущені ракети, але не інші цивільні чи військові цілі». Канцлер Німеччини додав, що Україна може використовувати надану зброю «в рамках міжнародного права». Щоправда, умова Шольца ніби й не є якоюсь обмежувальною, бо захищатися від агресії, атакуючи будь-які виправдані цілі на території агресора жодним міжнародним правом не заборонено. «Виправдані цілі», звісно, означає не цивільні, які й так ніколи не були об’єктом зацікавлення ЗСУ.
От що сказав із цього приводу Майкл Кларк, колишній директор аналітичного центру Royal United Services Institute, у коментарі для телерадіокомпанії Deutsche Welle: «Дуже важко визначити правову основу будь-яких заборон для України не використовувати західну зброю на визнаній території Росії. Згідно зі статтею 51 Статуту ООН Україна має право захищатися, у тому числі завдаючи ударів по території нападника».
Народний депутат Єгор Чернєв, голова постійної делегації України в Парламентській асамблеї НАТО, заявив у коментарі для видання Politico, що для України отримання дозволу вдарити по Росії зі західної зброї «є питанням виживання і нашої оборони». «Ми просимо дозволити завдавати ударів у відповідь і бити по законним військовим об’єктам у Росії», – сказав він.
Наскільки екзистенційно важливим є дозвіл наших західних партнерів вражати стратегічні цілі на російській території продемонстрував травневий російський наступ на Харківщині. «Маючи всю розвідку, бачачи, де вони сконцентровують свої війська, свою техніку, ми не мали можливості завдавати превентивного удару, щоб не дати їм перетнути кордон. Нам довелося реагувати тільки після того, як вони перетнули кордон, і через це ми втратили кілька сіл і людей», – пояснив Чернєв.
Водночас харківський наступ росіян змусив Захід оперативно й радикально змінювати свою позицію в цьому питанні. Про право України бити по військових цілях на території Росії за допомогою поставленої західної зброї заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ. «Настав час союзникам подумати, чи не слід їм зняти деякі обмеження, накладені ними на використання зброї, яку вони надали Україні. Україна має право захищатись. І це включає удари по законних військових цілях на території Росії», – сказав Столтенберґ в інтерв’ю для газети The Economist. Високий представник Європейської Унії зі зовнішньої і безпекової політики Жозеп Боррель визнав атаки Збройних сил України по об’єктах на території Росії виправданими. «Це є абсолютно законним з точки зору міжнародного права, якщо вони завдаються пропорційно», – сказав Боррель.
Відтак натовські країни стали одна за одною скасовувати цю безглузду заборону. Спершу Велика Британія дала санкцію на враження військових об’єктів у Росії наданою нею зброєю. Передовсім ракетами Storm Shadow. Потім своє добро дали Швеція, Фінляндія, країни Балтії, Нідерланди, Польща, Чехія, Канада. І от, як ми вже згадували, до списку долучилися Франція і Німеччина. Тож ми можемо обстрілювати російську територію французькими ракетами SCALP (які є аналогами Storm Shadow). Чим німецьким стріляти по Росії – наразі не зрозуміло. Маємо велику надію, що Шольц врешті-решт зважиться на те, щоб надати нам потужні й далекобійні ракети TAURUS, які б дозволили вирішити багато проблем з ламанням логістики російських окупантів. А як стверджував відомий американський генерал часів Першої світової Джон Першинг, «піхота виграє битви, логістика виграє війни».
Прикро, що рішуче проти надання такого дозволу виступила прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні, яка досі так гаряче підтримувала Україну. Хоча практичних наслідків її заборона не матиме, оскільки Італія й так не давала нам далекобійної зброї.
А от опирання Сполучених Штатів дійсно завдає нам багато прикрощів. Бо якщо б ми розстріляли ракетами ATACAMS принаймні цілі на відносно недалекій від кордонів відстані – аеродроми, склади, командні пункти, транспортні вузли тощо – то скоріш за все не було б жодного харківського наступу. Та й з рештою військових операцій на сході України росіяни мали б серйозні проблеми.
Вирішення цього питання з Білим домом злочинно затяглося. Причому відбуваються якісь дивні гойдалки. То державний секретар Ентоні Блінкен під час візиту до Києва, відповідаючи на запитання про дозвіл на використання американської зброї для ударів по російській території, заявляє: «Україна сама ухвалює рішення про те, як вести цю війну, війну оборонну, війну, яку Україна веде для захисту свого суверенітету, своєї території». Хоча зауважує, що Вашингтон не заохочує таких дій.
Що це? Дозвіл? Схоже на те, хай навіть і дуже обережний. Але згодом виступив речник Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі й заявив: «На даний момент у нашій політиці немає жодних змін, ми не заохочуємо і не дозволяємо використання американської зброї для ударів усередині Росії».
Ба більше, Вашингтон навіть погрожує пальчиком Україні за те, що вона власними засобами ураження б’є по, здавалося б, законним цілям на російській території. Раніше Білий дім висловлював своє невдоволення тим, що ми нищимо російські нафтопереробні комплекси. Хоча саме ці комплекси забезпечують пальним російську бронетехніку, яка наступає на донецькому й харківському напрямках. Потім занепокоєння Вашингтона викликали удари українських дронів по двох російських радіолокаційних установках («Воронеж-М» в Орську Оренбурзької області та РЛС у Краснодарському краї). Оскільки ці об’єкти пов’язані з російською системою раннього попередження про ядерну загрозу. І що нібито Росія може сприйняти ці атаки як напад на об’єкти ядерної системи, а отже й відповісти атомною зброєю. Але, як бачимо, жодної атомної відповіді так і не відбулося.
Взагалі дуже цікава й повчальна виникає ситуація зі встановленням Росією якихось «червоних ліній». То Кремль заявляв, що жорстко відповість Заходу за постачання будь-якої зброї Україні. Коли ж Захід «набрався неймовірної мужності» і якусь зброю таки поставив, то Кремлю нічого не залишилося, як відступити й намалювати чергову «червону лінію», яка тепер передбачала відплату за постачання важкої зброї, тобто артилерії. От уже надійшли західні артилерійські системи. Лінія ще трохи пересунулася до ракетних систем залпового вогню, потім – до ударів по Криму, потім – до постачання танків, потім до постачання далекобійних ракет, потім – до літаків. І от раз за разом відбувається перехід російських «червоних ліній», а жодної обіцяної фатальної відповіді не видно. То, може, уже час Заходу зрозуміти, що відповіді й не буде, бо особливо нема як і чим.
І, здається, це вже нарешті почали усвідомлювати і у Вашингтоні. Президент США Джо Байден довгий час чинив опір дозволу Україні завдавати ударів американською зброєю по території Росії через побоювання, що це може перерости в пряму конфронтацію з противником, який має ядерну зброю. В адміністрації США ще тривають дебати з цього питання, але вони стають вже чимраз ближчими до позитивної відповіді. Про це стверджує газета The New York Times, покликаючись на свої джерела в Білому дому. «Президент Байден наближається до того, що може виявитися одним із його найважливіших рішень у війні в Україні: скасувати заборону використання американської зброї на території Росії», – пише газета.
Деякі радники Байдена запевняють, що, на їхню думку, зміна позиції американського лідера в цьому питанні є неминучою. Проте вони вважають, що якщо президент все-таки змінить свою точку зору, то, найімовірніше, будуть жорсткі обмеження на те, як українці зможуть використовувати надану Америкою зброю. Очевидно, дозвіл буде дано лише для атак на військові об'єкти, розташовані безпосередньо біля українсько-російського кордону. При цьому Байден, напевно, збереже заборону на застосування американської зброї для завдання ударів у глибині російської території або по критично важливих об'єктах інфраструктури.
Ну, що ж, хай поки що хоч так. У такий спосіб уже буде перейдена чергова «червона лінія», а там і наступна.