Перше і унікальне історичне дослідження про вірменську громаду Львова, що охоплює період другої половини ХІІІ ст. до 40-х років ХХ ст., презентували в межах BookForum 15 вересня у Львові. Автори книги «Вірмени в історії Львова» Богдан Левик та Тігран Арутюнов чотири роки аналізували архівні документи Служби безпеки України, що стосувалися Вірменської католицької церкви, вірменських національних комітетів, військових легіонів. Їм вдалося віднайти архівні кримінальні справи 1939-1946 років та фотокопії автентичних документів.
Як виникла ідея написання книги, чим подібні українська та вірменська історії, а також про «вірменське золото» Mons Pius, розповідає Тігран Арутюнов.
***
З чого почалася робота над книгою?
Ми часто зустрічались із Богданом Левиком за кавою, мені цікаво послухати його як історика. І він розповідав мені щоразу нові цікаві факти про вірмен, яких я не знав. Спершу ми запланували написання кількою статей для фахових журналів, але матеріалу назбиралося на цілу документальну книгу.
Насправді українська та вірменська історії дуже подібні. Як українці, так і вірмени завжди прагли мати незалежну державу. І ті, і інші поділилися на три табори. Перші свято вірили, що СРСР – їхня батьківщина, яку треба зберегти. Другі пов’язували своє майбутнє з німцями, треті ж, найбільш патріотичні, не вірили ні тим, ні іншим. Такі українці вступали в УПА і розуміли, що Україні достатньо власних сил для незалежності. У вірмен були дашнаки, які боролися з турками і росіянами, а німці для них були інструментом досягнення мрії про незалежність.
Хто є читачем вашої книги? Для кого ви її писали?
Книга розрахована на кожного, хто цікавиться історією свого міста. Львів завжди був поліетнічним, тут жили вірмени, греки, німці, італійці, татари, поляки, караїми, росіяни. У результаті ми отримали місто з надзвичайно цікавою історією, яку потрібно досліджувати і пишатись нею. Ми розповіли одну з тисячі історій, а хочемо відкрити більше, аби кожна нація мала бажання дослідити свою роль у розвитку Львова.
Розкажіть детальніше про зміст «Вірмен в історії Львова».
Загалом у книзі є п’ять розділів. Перший і другий – це огляд історіографії львівських істориків Ярослава Дашкевича та Івана Крип’якевича, а також їхніх учнів – Мирона Капраля й Ірини Гаюк. У цих розділах ідеться про княжий період та польське королівство з акцентом на тому, що вірмени завжди гуртувалися довкола своєї церкви – Вірменської апостольської або Вірменської католицької. Тут були початкова школа для хлопчиків, шпиталь і побожний банк Mons Pius, який кредитував незаможних.
Також у цих розділах ми згадуємо біографії знаних вірмен Львова. Тут особливої уваги заслуговує архітектор Юліан-Октавіан Захаревич, який був вірменином по батьку. Він і його син Альфред Захаревич фактично збудували австро-угорський Львів.
Інші три розділи книги – виключно дослідницькі і базуються на архівах СБУ. У третьому йдеться, зокрема, про ліквідацію Вірменської католицької церкви у Львові НКДБ у 1945-46 роках і про жахливу долю керівників цієї церкви: останнього львівського архієпископа Діонізія (Романа) Каєтановича, його племінника вікарія Казимира Ромашкана, священика Віктора Квапінського та диякона Станіслава Дробота – їх усіх заарештували та покарали несправедливо.
Четвертий розділ присвячений трьом розстріляним вірменам, які мали стосунок до організації та фінансування польської підпільної антирадянської організації «Союз збройної боротьби» у 1939-1940 роках. А п’ятий – розповідає про Вірменські національні комітети та військові легіони через долю Канаяна Драстамата, знаменитого генерала Дро, а також маловідомих легіонерів.
Як думаєте, чому про вірмен так мало говорять і мало що знають про їхню історію, зокрема, й у Львові?
У польському переписі не було етнічного поділу, а лише за віросповіданням. Українців, наприклад, записували як греко-католиків. Оскільки вірмени були громадянами Польщі, то записували їх поляками, їхню віру не ідентифікували. Однак деколи були і змішані сім’ї – тоді записували греко-католиками також.
Багато уваги в книзі ви приділяєте Церкві. Як вона з’явилася у Львові?
Я розповім, як з’явилася католицька церква, а апостольська відійшла. Вірмени, де б не селилися, завжди хотіли збудувати дві речі – Церкву і національне самоврядування, та водночас мали асимілюватися, аби полегшити своє життя. З другої половини XIII століття вірмени намагались зберегти свої національні традиції та автентичність, разом з тим вони змушені приймати закони і традиції держави перебування. І в 1630 році львівські вірмени проголосили унію з Римо-католицькою церквою, і таким чином Ватикан захистив вірмен від полонізації та окатоличення. Пізніше Вірменська католицька церква зі Львова поширила свій вплив на всю Галичину.
Що таке «вірменське золото» Mons Pius, про яке йдеться у четвертому розділі?
1 вересня 1939 року почалась Друга світова війна, і наприкінці вересня Польська держава перестала існувати. Більшість місцевих банків намагались втекти, забравши свої кошти та дорогоцінності, які вивозили, як правило, в Румунію та Угорщину, які на той час були союзниками Німеччини. Керівники Познанського заставного банку Mons Pius зробили помилку, перевізши все золото у Львів, у міську ратушу. 22 вересня Львів окупувала Червона армія, і представники банку вирішили вивезти золото, розділивши його на дві частини. П’ять ящиків віддали на збереження в Домініканський собор, а решту – Вірменській католицькій церкві.
У жовтні 1939 року у Львові почала діяти польська підпільна антирадянська організація «Союз збройної боротьби» (СЗБ), де серед керівників були два етнічні вірменини – Зигизмунд Хржанстовський і Адам Богданович. Знаючи про заховане золото, вони звернулись до пріора Домініканського собору Чеслава Каняки, теж етнічного вірменина, про видачу золота для фінансування польського підпілля. Усіх трьох розстріляв НКВС.
Що було найважчим у дослідження? Які були несподівані моменти?
Найважче – аналізувати нелюдські приниження, які довелось пережити вірменським представникам церкви в застінках НКВС, а також перебування в самій розстрільній кімнаті, де залишили своє життя 14 керівників польського підпілля.
А несподіваних фактів було кілька: зокрема, те, що саме вірмени Зигизмунд Хржанстовський і Адам Богданович були серед керівництва польської підпільної антирадянської організації. Також свої логічні завершення отримали історії зникнення настоятеля Домініканського собору і монастиря отця Чеслава Каняки і половини «вірменського золота».
Де і як можна придбати книгу «Вірмени в історії Львова»?
90% книги вже замовлено, залишилось 100 примірників, які будемо презентувати на Bookforum. Також книгу можна замовити у нас на сайті. Ми не сподівались, що наклад так швидко розійдеться, ще до її презентації. Очевидно, що досі невідомий історичний фактаж зацікавив велике коло читачів, і ми правильно вибрали напрям.