На Закарпатті не хочуть сміттєзвалищ, сміттєпереробних заводів, але й тонути у смітті не бажають. Тому всі відходи скидають у річки або закопують в береги. Це чи не звичайна картина усього українського гірського масиву. Місцеві риють ями на березі річок, куди закопують сміття, або ще простіше – просто викидають у воду.
І кого не питай з місцевих – усі кажуть одну й ту саму фразу: «Та то річка принесла, в нас було чисто, ми своє все прибираємо, але зараз річка піднеслася і все», – розповіла жителька села Костилівка Надія.
Від витоку і до Рахова річка Чорна Тиса тече майже 40 км, вимиваючи з берегів тонни сміття. А все через те, що у ХХІ столітті тут не організували сміттєвивозу, як і немає жодного сміттєвого полігону чи сміттєпереробного заводу. Хоча інвесторів, як переконують на Закарпатті, – хоч греблю гати.
«Які б інвестори не приходили, неможливо було провести громадські слухання. Населення не хоче. То в них голова боліла, то нога, то коліно, то інші причини були. А те, що все Закарпаття у смітті, птахи і комахи то все розносять по хатам – це нікого не цікавить», – розповів голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль.
У Рахівському районі ділянку під сміттєзвалище шукали майже десятиліття. І ось нарешті знайшли. Кажуть: до кінця літа почнуть її заповнювати, за площею це менше гектара. Поки ані кількості, яку вивозитимуть, ані ціни, яку сплачуватимуть селяни, назвати не можуть, бо не знають. Зрештою, і техніки не мають, та й річку чистять лише для галочки...
«Ми прибирали, у весняний період, коли були ще не зарослі береги. – А куди дівали сміття? ... Мовчить… Відвозили на те сміттєзвалище, яке є в Рахові»,– зазначив заступник голови Рахівської райадміністрації Дмитро Ігнатюк.
Ще гірша проблема в самому Рахові. Тут діє сміттєзвалище, яке мали закрити ще 2005 року. Воно просто переповнене, а сюди щомісяця досі вивозять понад 200 тонн сміття. У мерії Рахова лише розводять руками: нового місця під сміттєзвалище немає, інвестори у двері не стукають. Та й Кабмін нещодавно підсунув свиню. У мерії попросили дозвіл розширити сміттєзвалище, натомість отримали кримінальну справу. Хоча тут, зізнаються, полігон дуже небезпечний.
«Є небезпека! Воно переповнене і зовсім недалеко від річки», – розповів перший заступник міського голови Рахова Петро Бочкор.
Тож при першому сильному паводку всі ці відходи впадуть у річку. А поки що туди стікає інфільтрат. Закарпатські екологи кажуть: звичайно, радіонуклідів чи важких металів тут немає.
«А от, на жаль, вміст інших речовин – нітратів, нітритів, фосфатів і деяких синтетичних речовин – досить високий. Так, якщо у витоку річка відповідає першому класу якості, то буквально через кілька кілометрів це вже другий клас, а при впаданні може бути і третього та четвертого», – переконує еколог Сергій Сухарев.
Тим часом Чорна Тиса впадає в Тису, яка несе свої води за кордон, в Угорщину. Там усе наше сміття виловлюють і переробляють. І за це ми щороку з урядової скарбниці сплачуємо штрафи, причому чималі – тисячі євро.