31 травня громадські активісти пікетували Верховну Раду України із вимогою приняти законопроект «Про про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах)», який передбачає запровадження квоти 35% для пісень українською мовою на радіо.
Днями вони розповсюдили звернення до голів фракцій у Верховній Раді з вимогою підтримати цей законопроект.
«За даними громадських моніторингів, частка пісень українською мовою від усіх пісень на радіо в Україні становить менше 5%, натомість російською мовою - близько 40%. Становище української пісні покликаний виправити законопроект 3822. Понад 260 українських артистів та гуртів підписали звернення з вимогою ухвалити цей законопроект і запровадити однакову квоту для всіх радіостанцій, не роблячи ніяких винятків», - йдеться у звернені.
Нагадаємо, що комітет Верховної ради з питань свободи слова та інформаційної політики підтримав законопроект. На сайті ВР зазначено, що метою законопроекту є створення законодавчих умов для «рівномірного наповнення ефіру українських радіостанцій музичними творами українських авторів і виконавців протягом усього ефірного часу», що дозволить українському музичному продукту і українським пісням потрапляти в прайм-тайм.
«Радіостанції забезпечують частину пісень (словесно-музичних творів) державною мовою не менше 35% від загального звучання цих пісень», - йдеться в повідомленні.
Верховна Рада мала проголосувати за законопроект 31 травня, проте на разі, він так і залишився у порядку денному.
Що змінить законопроект
- Головні зміни, які він вносить, містяться у статті 9 Закону «Про телебачення і радіомовлення»: «Радіоорганізації забезпечують частку пісень (словесно-музичних творів) (далі – пісні) державною мовою не менше 35% від загального часу звучання пісень». Тодто 35 із кожних 100 хвилин мають звучати україномовні пісні.
- 35% україномовних пісень мають дотримуватися «протягом доби, а також у часових проміжках з 6 до 12, з 12 до 18, з 18 до 24 години». Це унеможливить існуючу практику, коли україномовна музика звучить вночі або в інший непопулярний серед радіослухачів час.
- Національна рада з телебачення і радіомовлення має керуватися певними пріоритетами при видачі ліцензій на мовлення. Серед них - протидія інформаційній агресії, розвиток державної мови та захист інтересів виробників національного аудіовізуального продукту. Законопроект передбачає, що перевага на конкурсі віддається тій телерадіоорганізації, яка «зобов'язуєтся збільшити квоту, передбачену частиною другою статті 9 цього Закону, на 5 і більше відсотків» та «здатна найкраще забезпечити інтереси виробника національного аудіовізуального продукту».
- Стаття 72 закону «Про телебачення та радіомовлення» доповнюється штрафними санкціями за недотримання квоти на українські пісні (штраф складає 3% від загальної суми ліцензійного збору).
- Зміни до закону «Про національну раду з телебачення і радіомовлення» забов’язують Нацраду «здійснювати нагляд за дотриманням радіоорганізаціями вимог законодавства України щодо частки пісень державною мовою в обсязі пісень, поширених протягом доби, а також протягом інших часових проміжків, визначених законом».
- У разі прийняття закон про квоти для української музики набуде чинності через три місяці після його опублікування. У перший рік дії закону квота на українську пісню становитиме 25%, у другий рік – 30% і починаючи з третього року – 35%.
Радійники проти
Натомість радіокомітет, що об'єднує українські радіостанції, просить народних депутатів доопрацювати проекти законів, які вводять квоти на україномовний контент на радіо, йдеться в повідомленні комітету на сайті Незалежної асоціації мовників.
У комітеті зазначають, зокрема, що один із законопроектів вносився в парламент «з голосу», і містить єдине послаблення для галузі – зменшення квоти з 37,5% до 35%.
Ще один законопроект, як зазначається в повідомленні, зменшує перехідний період при введенні квот з двох до одного року, хоча, на думку радійників, «за такий короткий термін база пісень національних виконавців не встигне суттєво поповнитися україномовними піснями».
Ще одне нововведення регулює не тільки мову музичних творів в ефірі, але і квоти на вживання мови провідними і дикторами, крім того там же є вимоги про озвучуванні телевізійних передач державною мовою. Така норма передбачає додаткову квоту, що становить 50% мови радіоведучих і 50% національного телевізійного аудіовізуального продукту.
«У зв'язку з вищевикладеним, ми просимо повернути обидва законопроекти на розгляд профільного комітету з тим, щоб відповідно до регламенту надати представникам як радіо, так і телеіндустрії можливість досліджувати нові положення цих проектів, оцінити їх можливий вплив на галузь та викласти свої зауваження», - зазначили в Радіокомітеті.
Альтернативний законопроект
У своєму звернені до голів фракцій активісти звертають увагу на те, що група депутатів з різних фракцій внесла до ВР альтернативний законопроект 3822-1, який передбачає суттєве зменшення розміру квоти (до 20%) для радіостанцій. Також законопроект 3822-1 зменшує україномовну квоту вдвічі за трансляцію нового контенту. Тобто деякі радіостанції зможуть транслювати лише 10% україномовної музики. Альтернативний законопроект дозволяє радіостанціям транслювати українські пісні не рівномірно впродовж доби, а у зручний для них час.
«Наша вимога - термінове ухвалення Верховною Радою напрацьованого громадськістю законопроекту 3822 в неспотвореному вигляді», - наголошують активісти.
Головним чином альтернативний законопроект дозволить, формально декларуючи квоту на рівні тих же 35%, насправді звести її для деяких радіостанцій до мінімуму в 10-15% часу.
Йдеться про виведення частини радіостанцій з-під дії закону, зменшення квоти для більшості популярних форматів до 20-25%, зменшення вдвічі квоти для нових пісень, відмова від контролю дотримання квоти впродовж кожних 6 годин.
Квоти в різних країнах
У Франції передбачено 35% франкофонної музики. У 1994 році йшлося про 40%, у 2016 році квоти переглянули. Крім того у Франції визначено, що 60% усіх програм мають мати європейське походження, а 16 % від річного доходу має бути спрямовано на інвестування у франкомовний телевізійний продукт. 35% пісень на радіостанціях мають охоплювати аудиторію франкофонних підлітків, 60% пісень радіостанції мають спрямовуватися на осіб від 45 років, також франкофонного походження.
Канада передбачає на радіо 35% локального продукту. Квоти на мову існують лише у трьох франкомовних провінціях. При цьому там франкомовною вважається навіть іноземна музика француькою мовою. Водночас знижено квоти для ретро-форматів, а інструментальні станції або звільнені від квот або для них діє квота 15%. Радіостанції для етнічних меншин не квотуються взагалі.
У Польщі мають звучати 33% композицій польською мовою протягом доби. Принаймні 60% від цієї кількості мають транслюватися впродовж 5.00 – 24.00. Якщо продукт виконується протягом цього часу польською дебютантом, то такий час зараховується як 200%, тобто удвічі більше, ніж час, який насправді був зайнятий, що стимулює радіостанції відкривати та популяризувати нові імена.
Австралія – перша у світі країна, яка ще в 1942 році запровадила квоти. Це країна №1 за розвитком радіоіндустрії. В Австралії діє квота на пісні місцевих співаків, квоти на мову немає. При цьому квоти там поступово зростали: 1942 рік – 2,5%, 1956 – 5%, 1973 – 10%, 1976 – 20%, 1987 – 20% у прайм, 2014 – 25% творів місцевих співаків. Також в Австралії диференційовані квоти для різних радіоформатів.
У Бельгії мовні питання вирішуються автономно кожною з трьох спільнот (фламанською, французькою, німецькою). Щодо телебачення, то принаймі 50% загального мовлення мовлення у часовому проміжку 18.00-23.00 на каналах суспільного мовлення мають становитити продукти фламанського виробництва. У франкомовній спільноті радіостанції суспільного мовника зобов’язані транслювати принаймі 40% некласичної музики французькою. Щодо телебачення, то принаймі 33% контенту від усього обсягу (окрім новин, реклами, спортивних подій тощо) має видаватись франкомовними фахівцями.
Цікавим прикладом ефективності квотування є Німеччина, де станом на 2005 за відсутності квотування частка німецькомовних виконавців зменшилась до 1,2 %, проте завдяки квотуванню підвищилася до 25 %.