Новинні ресурси рясніють повідомленнями про легалізацію зброї, право простих українців на самозахист за допомогою вогнепальної зброї, вільне володіння бойовими пістолетами і так далі. Та що ж відбулось насправді?
23 лютого 2022 року Верховна Рада України ухвалила проект Закону «Про право на цивільну вогнепальну зброю» №5708 тільки в першому читанні. До документу можуть бути внесені такі зміни, що він стане невпізнаваним, або проект може не пройти наступного читання і канути в небуття в коридорах ВРУ. Та є моменти, на які б хотілось звернути увагу вже.
Що з дозволами на зброю до прийняття нового закону
Сьогодні можна без жодних дозволів володіти пневматичною зброєю калібром до 4,5 міліметрів і швидкістю польоту кулі до 100 метрів в секунду. Щоправда, для самозахисту вона не надто підійде. Для носіння пневматики більшого калібру, травматичної зброї – тої, що стріляє гумовими кулями, – мисливської гладкоствольної та мисливської нарізної зброї потрібен дозвіл МВС.
Отримати дозвіл можуть не всі: працівники суду, правоохоронних органів та їх близькі родичі, особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, народні депутати України, члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовці, крім строковиків, державні службовці і журналісти. Перелік не великий.
Короткоствольну вогнепальну зброю (ту, що власне є бойовою) мають право носити і використовувати тільки військові, працівники поліції, прокуратури, СБУ та озброєна охорона. Виняток – нагородна зброя, яку МВС може вручати будь-кому.
В Україні немає єдиного нормативного акту, що визначав би хто має право на зброю та порядок її отримання. Є декілька застарілих інструкцій МВС 1998-2000 років та постанова Кабінету Міністрів, які не зовсім узгоджені між собою та не дають цілісного бачення ситуації. Конституція України передбачає, що правовий режим власності має визначатись законом, і це особливо актуально, коли йдеться про власність, що може вбивати і рятувати.
Немає також і відкритого реєстру дозволів на зброю, як і розуміння точної кількості легальної зброї серед населення.
Як бачимо, ця сфера давно потребує уваги. Програма мінімум – наведення порядку в обігу зброї через прийняття відповідного закону, запровадження прозорих процедур отримання дозволів та ведення електронного реєстру. Як максимум, є сенс переглянути межі права цивільних громадян на самозахист за допомогою зброї в сторону збільшення. Друге стало більш актуальним в світлі військової загрози від північного сусіда.
Що пропонується
Донедавна на розгляді Верховної Ради були два законопроекти: №5708, який має широку підтримку МВС, та №5708-1 із більш радикальними змінами. №5708 класифікує цивільну вогнепальну зброю на 5 категорій; регламентує умови і порядок отримання дозволів на зброю, в тому числі видачі медичних довідок; створення і ведення Єдиного державного реєстру цивільної вогнепальної зброї. Визначально, що №5708 не передбачає доступу пересічних громадян до вогнепальної зброї.
Право на отримання травматичної зброї – категорія Б за проектом – матимуть виключно судді, прокурори, поліцейські, приватні виконавці, приватні детективи, нотаріуси, адвокати, журналісти, працівники органів державного екологічного контролю, єгері-добровольці, особи, які обіймали посади у військових формуваннях та правоохоронних органах із закріпленням табельної вогнепальної зброї.
Спортсмени зі званням не нижче, ніж майстер спорту з виду спорту, що потребує використання короткоствольної вогнепальної зброї (категорія С), крім травматичної, зможуть отримати дозволи. Спортсменам зберігати зброю можна буде винятково в тирі чи стрільбищі – жодного носіння на вулиці чи зберігання вдома.
Проект №5708-1 був концептуально іншим: передбачалось право цивільних громадян володіти зброєю самозахисту з 25-річного віку за певних умов (відсутність судимості, медичних протипоказань, проходження навчання).
Фактично, №5708 – це «програма мінімум». №5708-1 мав піти значно далі, але профільний комітет Верховної Ради відхилив його.
Висновки
То ж чи відбулась 23 лютого революція в регулюванні права на зброю? Однозначно, що ні. Як адвоката, мене тішить бажання законотворців нарешті визначити порядок отримання дозволів на зброю на рівні закону. А от як ставитись до того, що цивільні громадяни і надалі не зможуть отримати дозвіл на щось серйозніше, ніж пневматика, нехай кожен вирішить сам для себе.