«ЄС виділив кошти» – ця фраза рефреном повторюється в багатьох новинах. І, треба відзначити, Львівська область тут не пасе задніх. Створена, не побоюсь цього слова, ціла інфраструктура для того, щоб не втратити нагоди покращити наше життя за гроші Європейської Унії. А покращити (без іронії) можна: побудувати ведмежий притулок, розширити дорогу, привести до «людського вигляду» пункт перетину кордну чи навіть придбати пожежну машину. Приклади є, і їх немало.
Багато хто чув (і це насправді добре, коли проєкти піаряться) про «Єврорегіон Карпати». Це і територія, і громадська організація, яку очолює (згідно з посадою, напевно) голова Львівської обласної ради. Ця структура – один з виконавців проєкту «Карпатська мережа регіонального розвитку» з бюджетом майже 49 млн грн на три роки, з яких понад 44 млн – грантові кошти.
З майже 49 млн грн 10 млн розіграли на Конкурсі ініціатив місцевих карпатських громад (мали б піти на підтримку 40 ініціатив у 4 областях) торік у грудні. Решту (39 млн грн, а це немалі гроші, між іншим) залишили на таке: «розробка стратегії і плану, створення Карпатської агенції регіонального розвитку, підтримка діяльності місцевих агенцій розвитку, підготовка системних пропозицій нормативно-правових актів, що регулюють регіональний розвиток гірського регіону, закупівля мобільних павільйонів для проведення виїзних конференційних заходів та обладнання для поглиблення взаємодії між карпатськими регіонами, проведення тренінгів, навчальних візитів та стажувань, 5 форумів-конференцій, 3 виставок у карпатських областях, підготовка та запуск курсу дистанційного навчання «Розвиток гірських територій». З того, що можна було б помацати руками (крім мобільних павільйонів) – будівництво Карпатського центру регіонального розвитку в с. Волосянка Сколівського району Львівської області. Непогано, непогано…
Крім «регіонального розвитку», є й інші цікаві проєкти і здобутки: «Карпатська бджола» з 47 тис. євро від європейських партнерів, ремонт частини монастиря в Підкамені за 963 тис. євро (про переможця тендеру можна почитати тут), понад 1,5 млн євро на пожежні машини, буси і навчання рятувальників, 843 тис. євро на 4 центри місцевої культури, серед яких с. Урич (фортеця Тустань), ремонт доріг у прикордонному селі Нижанковичі (884 тис. євро допомоги), понад 2 млн євро на дорогу Мостиська – Краківець.
Є й веселіші речі, наприклад, розбудова велосипедної інфраструктури на Розточчі. 517 тис. євро допомоги – і візит-центр у с. Верещиця, ознакування 160 км маршруту та 14 станцій для ремонту велосипедів до ваших послуг. Плюс приємні бонуси у вигляді карт, путівників, еко-пікніків та іншої промоції.
Тут варто зробити невеликий відступ і зауважити, що гроші з Європи не приходять на пусте місце, треба трошки (близько 10%) і своїх відсипати. Тому обласна рада періодично ухвалює рішення «про виділення». Наприклад, 2015 року 1 млн 100 тис. грн пішло на «співфінансування проєктів», ще 1,1 млн – на поїздки, зустрічі, розробку стилю і тому подібну промоцію з налагоджуванням зв’язків. Наприкінці 2017 року Львівська обласна рада прийняла рішення № 561 «Про затвердження Регіональної програми з міжнародного і транскордонного співробітництва, європейської інтеграції на 2018–2020 роки», тут уже довелося викласти 18,4 млн грн.
Розподіл коштів такий: зустрічі, прийоми, візити, делегації і тому подібне – 500 тис. грн, до монастиря в Підкамені докинули 300 тис. грн, до велодоріжки на Розточчі – 100 тис., далі йдуть вже класичні семінари (60 тис.), сувеніри (70 тис.) і розробка промоції за 40 тис. (певно, попередні розробки не підійшли).
Окрема стаття витрат – «підготовка проєктів» за 14,8 млн грн. Можливо, цьому є якесь розумне пояснення, але тоді потрібно було б пояснити доцільність витрат на зустрічі, функціонування всіляких агенцій, розробки стратегій тощо. Одне слово, освоювати кошти – справа непроста.
Виділила область гроші і на співфінансування проєкту «Єднає нас Буг – утворення двох транскордонних байдаркових маршрутів». Суть приблизно та сама, як у велодоріжки на Розточчі, але тут річечка. Серед витрат є опис маршруту, вказівники, байдаркова станція, закупівля прогулянкових катамаранів… Загалом, ідея пов’язати дві дружні країни таким екзотичним видом водного транспорту, безумовно, дотепна. Тому й фінансування відповідне: 500 тис. грн з обласного бюджету, 340,5 тис. євро на Сокальський район «з Європи» (при загальній вартості 1 млн 502 тис. євро). Із них 695 тис. грн Сокальська районна рада тратить на фільм, у якому мають показати, як вона (райрада) працює над проєктом…
Як бачимо, інформації про реалізацію наших європейських устремлінь є немало. Це явно не той випадок, коли скромні люди працюють «тихою сапою». З іншого боку, фізичних об’єктів (які можна побачити і помацати) – поки не густо. Тут є два варіанти: або все найважливіше залишили на останок (все-таки народна традиція – закінчувати роботи і підписувати акти наприкінці грудня), або ми вже живемо в постіндустріальному інформаційному суспільстві, і досить того, що про це написано. Дуже малоймовірно, що фізичні результати є, але про них не пишуть, а пишуть замість цього про семінари і тренінги.
Простіше кажучи, не покидає питання «і що?». Бо створили Карпатську мережу регіонального розвитку, створили агротуристичний кластер «ГорбоГори» (по ідеї, кооператив і магазин мають запрацювати, «з доданою вартістю»), перемогли в якихось проєктах. Розвинули «інструменти розвитку бізнесу», «інформаційно-аналітичну підтримку», «нові точки зростання гірських територій», якісь «інтегровані стратегії сталого розвитку», якийсь «моніторинг реалізації інтелектуального потенціалу випускників ВНЗ і ПТНЗ прикордонного регіону» (шта?), заклали велоінфраструктуру біля Яворівського полігону і байдарочний флот у Сокальському районі (про це – тут). Де воно? А це, до речі, цифри з дуже багатьма нулями. І не тільки від наївних європейців.
Уваги заслуговує ще й інформаційна політика навколо того всього. Ось, наприклад, матеріал 2019 року. Чоловік розповідає, як все добре, стільки всього провели: зустрічі, форуми, слайдів наробили. Але є, каже, проблеми – люди мало інформовані. А форуми, а слайди, а зустрічі? Не дали ефекту? Враховуючи той факт, що 2019 року говориться про програми, розраховані на 2014–2020 роки, коли вже пора показувати результати, то нарікати на малу поінформованість якось трохи «не тойво» ніби…
З іншого боку, важко писати про кошти ЄС, якщо кожна собака в селі знає, що всі покращення – тільки за сприяння депутата чи голови адміністрації.
Далі буде.