4 листопада у Клубі шанувальників Галичини відбулася коротка лекція про першу колію на території сучасної України, що сполучила Перемишль і Львів. Розповідав Аркадій Орєхов – відомий львівський джазовий музикант і аквареліст, для якого залізниця є однією з ключових тем зацікавлень уже багато років.
Аркадій Орєхов
4 листопада 1861 року з Перемишля до Львова урочисто прибув перший поїзд, що відкривало для мешканців галицької столиці цілу Європу. На сторінці «Львівської залізниці» процитовано кореспондента видання “Gazeta Lwowska”, який дуже добре описав піднесену атмосферу, що запанувала в місті напередодні: «Після довгого очікування наближається радісний день, від якого починається і в нас регулярний рух на залізниці ім. Карла Людвіга. Вона безпосередньо з'єднає Львів з цілою мережею європейських залізниць. За допомогою залізничних шляхів Східна Галичина поєднається з цивілізованою Європою... утворить шлях, що проляже від східних кордонів Австрії аж до узбережжя Адріатичного моря. Столиця краю, як і взагалі Галичина, відтепер матиме допуск до збільшення активності промислу і полегшеної торгівлі…». Ця дата вважається офіційним початком історії залізниці на території сучасної України і водночас з 2002 року є професійним святом усіх залізничників.
Паротяг “Jarosław”, на який лягло відповідальне завдання першого рейсу, вирушив з Перемишля о 10:00 і прибув до Львова о 14:30.
Макет паротягу «Ярослав», автор Аркадій Орєхов
Концесію на будівництво львівського вокзалу в 1858р. здобуло цісарсько-королівське Товариство Галицьких залізниць ім. Карла Людвіга. Вже через два роки було зведено двоповерхову будівлю, що зібрала чимало схвальних відгуків серед мешканців міста та преси, хоч і проіснувала зовсім недовго – лише до 1902р. На її місці одразу почалося будівництво сучасного приміщення головного вокзалу, що мало забезпечити нові адміністративні потреби та рух все більшої кількості поїздів і пасажирів.
Перший львівський головний вокзал, збудований у 1859-1861рр.
Значення залізниці, мережа якої у Східній Галичині рок за роком лише розросталася, було величезним, співмірним хіба-що з електрифікацією. У містах і селах, де пролягла колія, пожвавлювались торгівля та економічний розвиток, можливість подорожувати сприяла поширенню підприємницьких ідей та ресурсів. Водночас стрімкий рух величезних машин викликав у частини населення панічний страх, що спровокувало появу приказки «боїться, як селянин паровоза».
Аркадій Орєхов віддавна захоплюється історією паротягів у рухомому складі львівської залізниці, інформацію про які дрібку за дрібкою вилущує з професійної літератури, спогадів машиністів, художніх книжок і кінофільмів, адже оригінальних машин до нашого часу збереглося дуже мало. Результатом цієї дослідницької роботи стали макети паровозів, що працювали тут за часів Австро-Угорщини, Речі Посполитої та СРСР. Кожна нова влада успадковувала рухомий склад, сформований попередниками, доповнюючи його власними розробками.
Значення абревіатур:
- k. k. St. B. – австрійські державні залізниці;
- PKP - польські державні залізниці;
- МПС СССР – міністерство шляхів сполучень СРСР.
Внаслідок синтезу художніх умінь та інтересу до залізниці Аркадій Орєхов намалював чимало акварелей, що реконструюють види львівського вокзалу та паротягів початку ХХст
Стоянка кінних екіпажів біля вокзалу
Частина колії на Кайзервальді
Вид на костел Св. Єлизавети, головний храм залізничників
Перони головного вокзалу
Усі напрацювання з цієї теми Аркадій Орєхов має намір видати у книзі «Легенди парової ери», куди увійдуть прості креслення і макети паротягів від часів Австрії і до 70-х років ХХст. Також видання міститиме чорно-білий розділ «Паровернісаж» - альбом рідкісних світлин обсягом до 40 сторінок з архівів колекціонерів і приватних збірок працівників львівської залізниці.
За матеріалами зустрічі підготувала Юлія Корицька-Голуб