Продюсер фільму Олександр Роднянський виріс на книжках Стругацьких і вирішив втілити свій улюблений роман на екрані. Перед ним стояло непросте завдання – екранізувати і не спопсити твір геніальних братів, а також створити достойну комп’ютерну графіку, щоб не виглядати смішним у порівнянні з голлівудськими блокбастерами.
***
Настав Полудень Людства, у 22 столітті земляни вирішили усі глобальні проблеми і перетворилися у щасливу націю. Тепер тільки залишалося кайфувати і досліджувати безкраїй космос. Саме цим і займається Група Вільного Пошуку, яка складається переважно з авантюристів і мрійників. 20-літній Максим побував вже не на одній планеті, для нього ця робота стала рутинною, допоки він після вимушеної посадки не опинився на незнайомій йому планеті.
Його корабель вибухає майже одразу і нашому герою не залишається нічого іншого, крім пошуку «контакту» з розумними істотами. Спілкування з аборигенами не приносить бажаного результату - Максима аж ніяк не сприймають серйозно, усі бачать у ньому психа, який твердить, що прибув з іншої планети і постійно посміхається. Його, як оригінальний екземпляр, передають до столиці в супроводі рядового гвардії Гайа Гаала, де ним зацікавилися владні структури. Та нашому мандрівнику вдається позбутися пильного нагляду, він вільно пересувається бідним непривітним містом. Бліді та нещасні люди пересуваються брудними вулицями і постійно повторюють локальний матюк - «масаракш», що означає світ перевернений догори дригом. Але навіть у цьому мороку Максим знаходить промінчик світла - він зустрічає прекрасну офіціантку Раду, сестру вже згаданого солдата і свою майбутню любов.
Осівши в помешканні Гаалів, Максим намагається зрозуміти, що відбувається у цьому перевернутому з ніг на голову світі. Йому вдається з'ясувати, що Населений острів контролюють таємничі Невідомі Батьки, які захопили колись владу у поверженій в хаос країні. З того часу прийшла омріяна стабільність, але ціною промивання мізків мільйонів громадян і нацьковуванням їх на покидьків - людей, що мають щось на кшталт нападів епілепсії. Острів оточений ворожими країнами - Пандеєю і Хонті, а на півдні, в районі радіоактивних пустель, володарюють дикі мутанти. Тому, щоб елімінувати загрози, більшість витрат йде на розвиток військового сектору, до лав якого згодом вступає сам Максим, аби знайти відповіді на запитання, які його так хвилюють.
У гвардії Максим бачить задурених пропагандою солдат, які співають бравурні пісні і щиро ненавидять покидьків. Гай в одному епізоді називає їх «тваринами, які вбивають жінок і дітей за пандейські гроші», але при одній зачистці Максим переконується, що це не тварюки з пазурами, а прості інтелігентні люди, які борються з режимом Незнаних Батьків. Згодом землянин долучиться до терористів, але розчарується в їхніх безсенсовних атаках на балістичні вежі, які нічого не змінюють і лиш загострюють взаємну ненависть.
***
Продюсер фільму Олександр Роднянський виріс на книжках Стругацьких і вирішив втілити свій улюблений роман на екрані. Перед ним стояло непросте завдання - екранізувати і не спопсити твір геніальних братів, а також створити достойну комп'ютерну графіку, щоб не виглядати смішним у порівнянні з голлівудськими блокбастерами. Тому для роботи над фільмом Роднянський запросив професіоналів, починаючи зі сценаристів Марини та Сергія Дяченків, котрі достатньо точно переклали роман на кіномову (у цьому я особисто переконався, перечитавши частину роману одразу ж після прем'єри). Роднянський спеціально вирішив знімати «Острів» у двох частинах (друга частина вийде в прокат у квітні), бо якби фільм знімався одним шматком, то хронометраж перевищив би три години, а при коротшому часі показу втратились би важливі деталі роману. Отож подружжя Дяченків мало вкластися у дві частини і зробили це дуже добре, а сам Борис Стругацький залишився задоволений сценарієм, додавши, що «Дяченки погано не напишуть».
Режисером фільму виступив Федір Бондарчук, з яким Роднянський працював над «9 ротою». Хоча фани Стругацьких були проти цього вибору, оскільки вважали, що гламурний Бондарчук тільки зіпсує постановку, але продюсер зробив свій вибір і не помилився. Хоча гламурності теж було багато: головний герой, якого грає Василь Степанов, весь чистенький і гарненький, всміхається біленькими зубами на зачуханих аборигенів, а головний прокурор (Бондарчук) потопає у розкоші і модних аксесуарах, що деколи пахне мажорною кліповістю.
Щодо художньої частини, то у фільмі дуже багато використано із закордонних фільмів сай-фай: Імперське місто дуже схоже на те, що було у «5 елементі»; один із героїв навіть має зачіску Гарі Олдмена; тут присутні і сюрреалістичні розвалини Тарковського і гротескні машини, як у «Шаленому максі»; я навіть розгледів бамбуковий ліс із «Літаючих кинджалів». Перша година подій відбувається у залюдненому мегаполісі і виглядає досить непогано, у другій - вже дещо гірше: Максим із компаньйонами нападає на башту психовипромінювання і ходить небезпечним лісом із багатьма пастками й несподіванками. У лісі все виглядає якось ляльково - і мутанти-перевертні, і автоматичні кулемети, а наприкінці з'являється картонний танк, на якому Максим успішно прямує по мінному полю на зустріч загадковій Білій Субмарині, яка відбудеться у квітні.
Навіть незважаючи на недоробки і плагіат, фільм виглядає досить пристойно. Знімав його Бондарчук в улюбленому ним Криму, а також у заповіднику Асканії Новій, де важка техніка знищила десятки, а може й тисячі рідкісних рослин. Як відомо, мистецтво вимагає жертв і я особисто з цими жертвами вже змирився.
***
А тепер дещо про акторів. У головній ролі виступив симпатичний блондин Василь Степанов, який справився з роллю дивакуватого і завжди усміхненого велетня із Землі. У Юлі Снєгірь було легке завдання - грати невинну і закохану Раду; Петро Федоров дав собі ради з роллю фанатичного Гая. Досвідчені зірки російського кіно світилися з притаманною їм яскравістю - Гоша Куценко і Сергій Гармаш зіграли цинічних покидьків , а Олексію Сєрєбрякову, як завше, дісталася роль командира - завідуючого відділу військово-наукових розробок. Над трюками і хореографією бійок працювали каскадери з Росії та Канади (вони ж чарували над «300 спартанців»). Але у фільмі на нас чекає тільки одна серйозна бійка, де Мак Сим (локальне прізвисько Максима) легко вибиває душу з цілого загону ніндзь-бандитів (до речі, також схожих на хуліганів із «Механічного апельсину»). Варто також згадати про аномальні звукові ефекти - у першій частині фільму все так гриміло, що я змушений був ховати свої вуха, у другій частині чи то знизили гучність, чи то мої барабанні перетинки вже безповоротно пошкодилися, але звук вже не був таким агресивним.
Після важких зйомок наступили майже три роки постпродакшину (обробки зображення після основних зйомок) - над роботою майже двохсот графіків чував дядя Федя і його друг Льоша (Роднянський) і кінцевий результат не розчарував. Графіка фільму, особливу масивна столиця Острову, виглядають переконливо, хоча воно й нагадувало мегаполіси майбутнього із «Зоряних війн» чи «5 елементу». Дуже багато спеціалісти попрацювали над колористикою натурних сцен, де небо набирало різноманітного забарвлення - від червонуватого до срібно-сірого. Після «Залюдненого острова» стає зрозуміло, що російський кінематограф вже готовий потягатися з Голівудом чи Піднебесною у плані комп'ютерної графіки та ефектів.
***
Брати Стругацькі написали «Залюднений острів» приблизно 40 років тому, але й сьогодні він не втратив своєї актуальності - безглузді жертви тероризму, маніпулювання громадською думкою через мас-медіа, «стабільність», отримана ціною свободи, насильницький контроль силових органів - усе це вічна історія людства, яке, на жаль, ще не увійшло у свій Полудень.
Постановка антиутопії Стругацьких була досить ризикованою справою, оскільки після Тарковського на пострадянському просторі ніхто серйозно не знімав наукової фантастики. Фільм, незважаючи на деякі недопрацювання і кризу жанру наукової фантастики, все ж вийшов вдалим, він не розчарує фанів саєнс фікшин, а також тих, хто любить не тільки розважатися, але й аналізувати, адже «Залюднений острів» - це історія саме про пошук істини і спроби повернути увесь цей «масаракш» на місце.
Жанр: наукова фантастика
Країна: Росія
Прем'єра фільму: 1 січня 2009
В ролях: Василь Степанов, Юля Снєгірь, Гоша Куценко, Сергій Гармаш
Режисер: Федір Бондарчук
Продюсер: Олександр Роднянський
Режисура, сценарій - 4+
Гра акторів - 5
Операторська робота - 4
Костюми, техніка - 3+
Подібні фільми: «1984», «Еквілібріум», «Еон Флакс»
Остаточний діагноз: наукова фантастика повертається