Після того, як «Галичанка» вилетіла із Кубка ЄГФ, головний тренер львівських гандболісток Василь Козар подав у відставку. Це планував уже давно, обіцяв лише завершити разом із командою виступи у єврокубку. Своє рішення пояснював по-різному. Одна із причин – невдоволення українським суддівством. Також посилався на сімейні обставини.
Із «Галичанкою» Василь Миколайович пропрацював 7 років. Це енергійний та дуже емоційний чоловік. Водночас людяний і співчутливий.
Коуч власноруч сформував колектив, привів команду до національного чемпіонства у минулому сезоні. Двічі його підопічні доходили до півфіналу «Кубка Виклику». Це Наставник із великої літери, який зумів побудувати справжню гандбольну сім’ю. Зізнавався, що ніколи не прийняв би в команду погану людину, хоч яким би профі вона була.
«Він нам був за тата, маму, за діда і бабу, як він любив повторювати. Старався для нас, часто купував подарунки. Вчив нас життєвої мудрості. Наприклад, казав: «От лежить там гривня, ти її не бери. Тобі потім прийде більше, ти заслужиш», – розповідає гравець «Галичанки» Влада Косміна.
Леся Смолінг згадує про курйози, пов’язані із коучем: «Він завжди нас сварив за забудькуватість і неорганізованість. А останнім часом із ним самим траплялися такі випадки. Ми були в Кореї цього літа і вже мали виїжджати додому. Тренер весь час сварився: то не так, то не так. Тут ми вже сідаємо в автобус, маємо виїжджати. А він згадує,що забув телефон. А ще Василь Миколайович дуже любить кепку з Кореї. Він її загубив, казав, що вкрали. Потім знайшов, сказав: повернули мені ту кепку».
Зараз Василь Миколайович у відпустці за кордоном. А коли повернеться – тренуватиме молодь в училищі фізкультури.