Річка Збруч зараз розділяє Тернопільську і Хмельницьку області. Свого часу вона була межею імперій і, як кожен кордон, мала оборонну лінію для захисту. У давні часи такими були укріплені замки та фортеці. Село Сидорів в Гусятинській громаді Тернопільщини було одним з таких колишніх опорних пунктів, а зараз на пагорбі над річкою видніються руїни величного замку, що формою нагадує корабель. ZAXID.NET розповідає його історію.
У XVI столітті Поділля було дуже небезпечною територією, яку постійно атакували татарсько-турецькі війська. Для оборони своїх володінь магнати Речі Посполитої будували низку оборонних фортець, в яких під час нападів ховалися місцеві мешканці і боронили свій край. Приблизно у 1640-х роках замок у Сидорові збудували шляхтичі Калиновські.
Оборонна фортеця постала на високому пагорбі, який з трьох сторін омивався річкою. Це ускладнювало доступ ворога і допомагало оборонцям відбиватися. У XVII ст. замок мав 7 веж, які з’єднували міцні мури протяжністю майже 180 метрів. Обриси замку повторюють форму пагорба і вигини річки Суходіл. Трикутна форма надавала йому вигляду корабля.
На сайті Zamki-kreposti зазначається, що до північно-східної внутрішньої стіни замку практично вздовж усієї її довжини прибудували двоповерховий палац та інші житлові і господарські споруди. Південно-західна стіна, ймовірно, була виключно оборонною і не мала масивних кам’яних прибудов. У двоярусних стінах знизу містились каземати.
Замок сильно пошкодили під час турецької навали 1672 року, його відбудовували, але коли напади припинилися і необхідність у міцних фортецях відпала, Сидорівський замок втратив оборонне значення і потрохи занепадав. Його наступним власникам не було вигідно вкладати великі гроші у відбудову і утримання. Згодом вціліли мури розібрали на будматеріал.
Зараз тильна сторона замку повністю втрачена. Є залишки в’їзної брами, над якою збережена таблиця латиною про власників. Від оборонної двоярусної вежі у дві сторони простягаються стіни, які закінчуються двома бастеями.
Представники родини Калиновських поховані у крипті костелу, який видно з віконних прорізів замку. Його у XVIII ст. для домініканського монастиря збудував військовий інженер-фортифікатор, автор домініканського костелу у Львові Ян де Вітте.
«Калиновські надали йому форму свого герба “калинови”: вівтарна частина загострена на взірець жала стріли, а роздвоєний хвіст оформлено у формі двох восьмипроменевих зірок», – пишуть автори путівника «Два береги Збруча».
На старому цвинтарі є усипальниця Пайґертів – останніх власників Сидорівського замку, які володіли ним від початку XIX століття до 1939 року.
Нині від річки залишився невеличкий потічок, який туристи перестрибують по камінцях. На схилах під замком пасуться кури, корови, бігають сільські собаки. Спокійну провінційну пастораль порушують лише нечасті туристи, які все ж зважуються здолати шлях не дуже доброю дорогою, щоб помилуватися руїнами колись могутньої фортеці. Бо історичні груди каміння досі бережуть минулу велич.
Усі фото ZAXID.NET, титульне – Moahim з Вікіпедії
Більше пам’яток шукайте у рубриці «Краєзнавство»