«Запустити Північний потік-2 – все одно, що вдруге позбавити Україну ядерної зброї»

Оксана Сироїд про небезпеку російського проекту

8 вересня

Будівництво «Північного потоку-2» за планом мало б закінчитися до кінця 2019-го року. На території Німеччини та Фінляндії вже тривають масштабні будівельні роботи зі спорудження газопроводу «Північний Потік-2», яким Росія планує постачати природній газ до Європи в обхід України. Цей газогін є розширенням проекту газопроводу «Північний потік-1», який ввели в експлуатацію у 2011 році. Сумарно обидвома «Північними потоками» Росія зможе транспортувати до Західної Європи 110 млрд кубометрів газу на рік. А отже, Україна може залишитися поза бортом.

Власне економічний і геополітичний аспекти введення в експлуатацію «Північного потоку-2» будуть однією із центральних дискусій під час Львівського Безпекового Форуму 2018, який 24-26 жовтня відбуватиметься у Львові. Інформаційне агентство ZAXID.NET є інформаційним партнером цієї події – обміну думками потужних експертів з більш ніж 10 країн світу. Головна тема Форуму - «Економіка війни і війна економік». І саме у цій тематиці розпочинаємо серію матеріалів у співпраці із співорганізаторами Львівського Безпекового Форуму 2018 – ГО «Інститут Просвіти».

«Північний потік-2» (англійською «Nord Stream 2») – проект магістрального газопроводу з Росії до Німеччини через Балтійське море довжиною понад 1200 км. Про економічні та політичні втрати, яких може зазнати Україна, а також про те, як запуск цього газогону позначиться на безпеці нашої країни - говоримо із заступницею Голови Верховної Ради та організаторкою Львівського Безпекового Форуму-2018 Оксаною Сироїд.

ZAXID.NET у рамках спільного проекту із ГО «Інститут Просвіти» публікує уривок інтерв'ю із Оксаною Сироїд.

***

Дві країни Європи вже споруджують газопровід “Північний потік-2”. І Росія буде проводити роботи незалежно від того, чи буде остаточно згода всіх країн, які мають вихід до Балтійського моря?

Для Росії це не економічний проект, а геополітичний. І тому Москва все буде робити «нахрапом», у звичний для Кремля спосіб. І, на жаль, немає дипломатичних способів, якими можна було б цей процес зупинити.

Метою російських проектів «Північний потік» є дезінтеграція Європейського Союзу. Це своєрідна окупація Кремлем Європи зсередини через економічні важелі. Зараз більшість європейців цього не усвідомлюють, попри те, що російська влада такої своєї мети майже не приховує. Путін відкрито говорив: якщо ви хочете мати справу з російським газом, то будете мати справу з державою Росія.

З одного боку, є «Газпром», а насправді це держава Росія. З іншого боку, контрагентами проекту «Північний потік» є не Євросоюз, навіть не європейські держави, а підприємства, компанії. Тобто, з одного боку, ми маємо глобальний, геополітичний інтерес Росії, а з іншого – приватний, корпоративний інтерес компаній, яким йдеться насамперед про прибуток. Росія дала можливість кожній із цих фірм бути економічно успішними.

Можливо, єдиний спосіб, який міг би зупинити Росію – це спільне рішення Європейського Союзу стосовно «Північного потоку» і взаємодії з Росією у цілому. Небезпеку «Північного потоку» розуміють багато людей у Європейському парламенті. Однак, необхідне відповідне рішення Європейської Ради. А це колегіальний орган, який складають представники держав, які відображають інтереси виборців цих країн. Також говориться, що призупинити реалізацію проекту «Північний потік-2» могло б і відповідне рішення виконавчого органу ЄС – Єврокомісії. Проте насправді, всі розуміють, що такого рішення не буде або воно не зможе зупинити спорудження газопроводу з Росії до Німеччини через Балтійське море. Сподіватися на таке рішення Єврокомісії – це відкладені та нічим не підкріплені очікування. Об’єктивно, на жаль, змінити щось у нинішній ситуації практично неможливо.

Невже справді ніяк не можна протистояти економічній експансії Росії в Європі?

Не завжди можна досягти результату вже і зараз, але щось робити треба обов’язково. Саме тому і будемо порушувати цю тему під час Львівського Безпекового Форуму у жовтні.

Із часом європейці усвідомлять небезпеку, коли Росія продовжуватиме спроби дезінтегрувати Європу, коли вони зазнають реальних втрат від діяльності в рамках російських проектів. Ці втрати будуть економічними та політичними. І тоді Європа почне взаємодіяти з Росією по-іншому, а не так, як зараз. Що швидше це станеться, то краще і для Європи, і для України.

Але Україна повинна вже діяти у цьому напрямку. Чим швидше офіційний Київ спільно з країнами ЄС почне формулювати нові стратегії взаємодії з Кремлем, тим краще. І для нас, і для Європи. Без України європейцям у цій справі не обійтися, бо наша газотранспортна система може відіграти ключову роль у протистоянні російській економічній і геополітичній експансії на Захід. Українська ГТС є найпотужнішою в Європі, може переправляти зі східного кордону до західного 146 мільярдів куб. м газу щорічно.

То можна вважати, що Україна однозначно програла?

Введення в експлуатацію газопроводу «Північний потік-2» позбавить Україну ще одного геополітичного щита. Це можна порівняти з тим, як у 1994-му нашу державу позбавили ядерної зброї. Ми повірили в дієвість «Будапештського Меморандуму», за яким США, Велика Британія і Росія надали Києву гарантії суверенітету та безпеки взамін за відмову від ядерної зброї. Як Кремль дотримується «Будапештського Меморандуму» - відомо всім…

Представники держав Центральної Європи – насамперед Польщі і Словаччини – очікували від України пропозицій стосовно управління нашою газотранспортною системою. Наші сусіди розуміють, що українська газотранспортна система – це «ключик» для збалансування справи постачання російського газу до Європи. За роки, які минули після Революції Гідності, Україна ані не запропонувала, ані не напрацювала взагалі нічого, аби наша ГТС використовувалася продуктивніше як для України, так і з користю для Європи. А нашим людям розповідають, про створення якихось «робочих груп для вивчення питання».

І не найстрашнішою проблемою є те, що Україна після запуску в експлуатацію «Північного потоку-2» недоотримуватиме 3 мільярди американських доларів щороку за транспортування російського газу до Європи. Більшою проблемою є те, як в принципі зберегти українську газотранспортну систему. Маю на увазі її модернізацію і перспективи використання.

Проти проекту «Північний потік» активно протестують наші сусіди поляки. Вони пояснюють всі небезпеки цього проекту німцям. Але на жаль, уряд ФРН не дослухається до Варшави і воліє мати тісні економічні взаємини з Росією.

Як конкретно намагалися допомогти поляки і чому офіційний Київ ігнорує ці пропозиції?

На березі Балтійського моря у польському місті Свіноуйсьцє функціонує термінал, який приймає скраплений газ зі США і з Катару. Поляки пропонували нашій владі можливість транспортування газу зі Свіноуйця на територію України. Для цього довелося б збудувати додатковий газопровід з Польщі. Всі звернення поляків до наших посадовців з цього приводу результату не дали. Вже два роки з боку Києва стосовно цієї пропозиції говориться лише про якусь «підготовку до початку роботи робочої групи». Тобто жодної конкретики. А газ зі Свіноусьця - це могла би бути реальна стабільна альтернатива залежності від поставок з Росії.

Чи можливий песимістичний сценарій, що після запуску «Північного потоку-2» на повну потужність українська газотранспортна система не отримуватиме газу з Росії взагалі?

На жаль, такий сценарій не виключений. Якщо «Північний потік» почне повноцінно функціонувати, то десь у 2021-му році Москва могла б повністю обійтися без української газотранспортної системи.

І, припустимо, якась із зим буде дуже холодною… Україні власного газу може забракнути. І Москва запропонує нашому президентові, чи уряду якесь вигідне для себе (і невигідне для українців) рішення. У випадку відмови з боку Києва «Газпром» (тобто Кремль) на кордоні з Україною перекриває вентиль і газу ми не отримуємо.

Це справді складна проблема. Мова йде взагалі про те, як зберегти реальний суверенітет України, коли більше, ніж 40 мільйонів громадян нашої держави можуть бути позбавленими світла і тепла.

Однак, відзначу, що у політиці (у міжнародній також) не буває конечних рішень, тобто безвихідних ситуацій. Можливості щось змінити з’являються і з’являтися будуть. Для України важливо такі шанси використати.

Повну версію інтервю – читайте на сайті ГО «Інститут Просвіти».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Головні новини Львова за 19 вересня
Львівська облрада заборонила російськомовну музику на території області
Львівська філармонія остаточно отримала національний статус
Пряма кулачна демократія
Угорці матимуть на Закарпатті власний телеканал
На Закарпатті склав мандат депутат районної ради, у якого знайшли угорський паспорт
Не схильний до діалогу
Суд наклав арешт на майно Володимира Омеляна
У НАБУ назвали фейком інформацію встановлення «жучків» у кабінеті Холодницького
З’явилося відео, як у Береговому українцям видають угорські паспорти під клятву та шампанське