Тепер наші хлопці – самі лучші
Відео з кадрами бійки у Верховній Раді облетіло медійний світ – від бульварних листків до поважних щоденників. Україна знову побула в топ-новинах. У мережі ролик на кількох десятках, якщо не сотнях різномовних ресурсів. А це ще й лист від мого постійного дописувача.
«Шановний пане Гаврилів,
чому Ви так рідко мельдуєтеся? Маю колєкцію Ваших мініятюр – всі до єдної. Пригадуєте тоту чупакабру, про яку Ви повідомляли 25 березня перед трьома роками? Якби нам виділили троха коштів, ми її, ту хулєру, злапали б. А коли Ви написали про українців, як вони вертаються на свята домів, я мусив втирати кумови сльози: наша кумася вже два роки, як гарувала в Гишпанії (мій кум мав страх, жи її вподобає якийсь Іван – по-їхньому, Хуан, бо кума, знаєте, ще ого-го). Кума акурат переказувала через ковбоїв із Вестерн Юніон сотку, якою кум розраховувався за комунальні послуги і за наше з ним пиво. Якби Ви побачили нові портки, які вона йому переслала! А ше файні були Ваші бадання про львівських винахідників.
Пишу Вам, чи Ви бачили, що діялося допіру в парламенті? Так тим манкуртам і треба! А шо інакше? Хтось мусит навчити їх шанувати країну, в якій жиют, і її мову. Ви тіко не думайте, жи ми з кумом проти пОкращення. Мій кум пропонує відкрити букмекерську буду і заробляти на тому (все, що привезла кума, з’їв ремонт). Кум каже, жи тепер наші хлопці – самі лучші.
Лежу в ліжку і перечитую Ваші старі фрашки. Вони – бальзам на мою в гіпсі лабегу. А все через те, шо, йдучи, задивився на тракторці, які любо пиркали перед нашим славним Маркіяном біля Русалки Дністрової (не тієї, жи з коліщатами під ресторацією, бо та, як Ви вже, напевне, виділи, на площі Ринок).
А бодай йому! Телєфоную кумові, який через тоту заметіль не годний вибратися до мене: «Скажи, куме, тобі все відомо. Пощо відгортати сніг навколо пам’ятника, де ніхто не ходе, тогди як живі люди руки-ноги калічат на неприбраних тротуварах?» «Еее, то неспроста, куме». «А як?» «А так. Вертаюся я якось уночі з гостини, й раптом великий Маркіян сходит із постаменту і, як ото ти, коли ми здибуємося на вулици, суне мені навперейми. Святий Христе, від його ходи земля двигала. А шо вже в мозгах, куме, гупало!» «Але щоб чистити геть навколо?» «Бо ні ти, куме, ні я не відаємо, в який бік йому зійдеться наступного разу!»
Цілюю,
Ваш М.І.Степурівський».
«Шановний пане Степурівський,
не думаю, що від бійок прокладуться дороги, розчистяться вулиці, відремонтуються будинки, повернуться скасовані і створяться нові залізничні сполучення, процвітатиме україномовний дубляж, в ефірі буде більше рідної музики, а на полицях книгарень – цікавих книжок.
Зичу Вам швидкого пОкращення!
З повагою,
Тимофій Гаврилів».