Говорячи про взаємодію влади і громади у розвинених демократіях, ми постійно згадуємо про існування чотирьох секторів (адміністрація, бізнес, громадянське суспільство і ЗМІ). Особливо останні п’ять років ухвалення важливих рішень на рівні ОДА, РДА, ОМС та навіть ВРУ і КМУ не обходиться без третього сектору. Що таке третій сектор? Це передусім – неурядові організації, до яких в основному належать громадські об’єднання. Коли мова заходить про контроль влади, то всі згадують ще й «четвертий сектор», або «четверту владу». Саме так називають ЗМІ в Україні та світі.
Ці дві ланки влади мають спільну функцію – вони посередники між органами влади і громадою (людьми). Тією чи іншою мірою ЗМІ та окремі організації впливали на ситуацію в країні. Реанімаційний пакет реформ став одним з локомотивів реформ в Україні, готуючи законодавчі ініціативи та допомагаючи їх роз’яснювати. Окремі канали допомагали партіям і кандидатам вигравати вибори. Третій і четвертий сектори за останні п’ять років із посередників перетворилися на середовища впливу.
Враховуючи світові тенденції останнього десятиліття щодо зменшення впливу органів влади на ситуацію у своїх країнах, появи нових впливових гравців та формування поняття «мікровлада», збільшення впливу ЗМІ і громадянського суспільства стали проблемою для нової влади.
Петро Порошенко відчув силу третього і четвертого сектору на собі повною мірою. Хоч як його команда намагалась взяти під контроль ЗМІ та впливати на них, вони навіть частково не досягли успіху Януковича і Кучми. Журналісти, відчуваючи тиск, йшли на незалежні проекти в Youtube. Телевізійні канали ставали в опозицію до президента і формували альтернативний порядок денний. За свободою слова прийшла свобода брехні, на яку так само ніхто не міг вплинути.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google ДодатиТакож швидко зростав вплив громадських об’єднань. Громадський активіст після Майдану став панацеєю на всі випадки життя. Погана влада, зла міліція, неефективне керівництво армії, корупційна податкова, відповідь одна – треба призначити громадського активіста. Ніхто не дивився на кваліфікацію, знання, вміння чи навички, мовляв, назвався активістом – іди роби. І справді, було залучено десятки фахових людей із громадського середовища, які допомагали здійснювати реформи. Проте були ще сотні, які прийшли із власним інтересом і почали впливати на місцеву політику, правоохоронні органи, призначення на посади. Ефект Реанімаційного пакету реформ отримав зворотний бік – коли невідомі і малокваліфіковані «експертні» центри пропонували стратегії, закони і документи для того, щоб просунути інтереси свої чи власника.
Враховуючи недосвідченість партії, вразливість депутатів перед журналістами, команда чинного президента розпочала формування нової комунікації зі ЗМІ та громадськими об’єднаннями. З перших днів при владі між рядків постійно читався меседж «ми будемо комунікувати напряму, нам не потрібні посередники». Тепер Андрій Богдан це заявив відкрито: «Ми спілкуємось із суспільством без посередників і без журналістів».
Ще під час президентської кампанії команда Зе говорила про запровадження принципу «народовладдя», коли люди беруть участь в ухваленні і контролі важливих рішень. У разі запровадження цього принципу посередники між адміністрацією і людьми не потрібні. Активісти й журналісти, які виконували контролюючу і дорадчу функції, втрачають свої ролі. Перші можуть реалізовувати окремі проекти з розвитку громади, але їхній вплив на ухвалення рішень буде не більшим, ніж в окремого громадянина. Другі будуть виконувати свою першу й основну функцію – висвітлювати діяльність.
Завдання для команди президента на наступні кілька місяців дуже просте – вони хочуть привчити людей до того, що єдиним і правильним джерелом інформації є Офіс президента, КМУ, заяви спікера ВРУ. Не можна вірити джерелам, дописам колишніх політиків чи журналістів. Поки президент не сказав – інформація не достовірна.
Ситуація із заявою Богдана – це тільки початок. Є неписане правило для журналістів, якщо інформація сумнівна, то потрібно підтвердження із трьох незалежних джерел. Але всі ресурси обмежились такими твердженнями: «ми написали Богдану, але він не відповів», «прес-секретарка ОПУ не відповіла на дзвінок», «Богдан прочитав наше повідомлення в Месенджері, але не відповів». У погоні за хайпом і десятками тисяч переглядів навіть авторитетні видання почали публікувати цю заяву і зразу брати коментарі в десятків «експертів», які почали вибудовувати свої теорії. Головне, що в більшості не виникало запитань до самого формулювання заяви, яке не виповідає правилам.
Бажання журналістів звинуватити команду Зе у дискредитації ЗМІ виглядають як перекладання відповідальності із себе на президента. Звичайно, що в поведінці ОПУ є злий умисел і такий «вкид» робився з певною метою, але врешті-решт наявність такої заяви було підтверджено.
Якими будуть наслідки цього? Топові ЗМІ тепер точно не публікуватимуть усі чутки і повідомлення, які до них доходять, без підтвердження з кількох джерел. Це дасть можливість команді Зе краще готуватись до відповідей у разі виникнення проблем. Значна частина людей не буде так швидко реагувати і розносити інформацію без підтвердження з ОПУ. Що також дозволить краще контролювати потоки інформації. Ну і не варто забувати, що першим кроком у цьому напрямку стало об’єднання ФБ-сторінок Президента України і Володимира Зеленського, що дає хороший трафік поширення офіційних новин і теж міняє інформаційні потоки.
В останній рік президентства Порошенка ситуація дійшла до того, що посли чи закордонні делегації перед зустріччю з президентом чи його командою радились із громадськими активістами (РПР). Така ситуація не може влаштовувати команду Зе. Вони не хочуть починати свою роботу з домовленостей з окремими активістами, а вже тоді їхати на зустріч з послом США.
Під час виборчої кампанії Зеленського активно підтримували активісти. Він зустрічався з ними, слухав поради, а деяких навіть ввів до виборчого списку. Але після обрання вся ця ідилія з відносин зникла. Немає не те, що зустрічей, а й навіть заяв про співпрацю. І за підсумками поїздки в Торонто, яку організовували спільно з РПР, немає жодного прогресу у співпраці. А все тому, що команді Зе не потрібна громадська мережа структур, яка диктуватиме порядок денний, писатиме закони і комунікуватиме із західними партнерами.
В останні роки багато журналістів говорило, що в ситуації, яка є в країні, потрібно ще відчувати себе активістом і крізь таку призму подавати інформацію. Це впливало на їх об’єктивність і додавало емоційного забарвлення матеріалам, провокуючи читачів чи слухачів на певну думку. Такий підхід зараз буде для них проблемою. Команда президента грає на цьому і використовує для своїх цілей.
Така ж ситуація і з активістами. Сьогодні ми даруємо футболку «кращий реформатор країни», а завтра йдемо на вибори і критикуємо владу за неефективність. Такі відносини є проблемою для влади, бо ти маєш ситуативного союзника, який у будь-який момент може змінити диспозицію. А тому краще зменшити вплив й усунути від процесів.
Тому випадок із заявою Богдана не потрібно розглядати як окремий. Це частина спланованої кампанії зі зміни центрів впливу на суспільство, яка почала виходити в публічну площину. Усі структури, які перебирали на себе роль центрів впливу в останні роки, втрачатимуть його. Нас ще очікує кілька таких етапів до кінця осені, щоб повністю змістити увагу людей з окремих ЗМІ та активістів на КМУ й ОПУ. Вони мають стати центрами ухвалення відповідальних рішень і не потерплять конкуренції.