Львів пора знімати з київського медійного гачка.
«Телебачення завжди відображає політичну структуру суспільства», - пише у своїй свіжій книзі «Виходить продюсер» Олександр Роднянський. Ото вже точно. У надмірно централізованій Україні, де люди до сліз переймаються подіями на Печерську й ігнорують вибори у своєму районі, й телебачення відповідне. У кожному місті на ефірну антену можна впіймати десяток-півтора загальнонаціональних (київських) і лише два-три, добре, якщо чотири місцевих телеканали.
Люди звикли приймати переважно сигнали з Києва. Причому значну частину цих сигналів становлять більш чи менш творчо оброблені, згруповані та відображені Києвом сигнали з Москви. Регіональна специфіка з часом розмивається – і Південь, який звик споживати московські сигнали напрямо, і Галичина, яка пишалась колись, що «виросла на польському телебаченні і радіо», дедалі капітальніше підсідають на київський телегачок.
Та ще й місцеві медіа, без бою втративши ініціативу, намагаються конкурувати з київськими, переповідаючи київські ж новини. Смішно, їй-Богу, бачити першою новиною на вінницькому, сумському чи львівському телеканалі мородобій у Верховній Раді.
Львову пощастило чи не найбільше в Україні – місцеве комерційне телебачення є якіснішим і самобутнішим, ніж у більшості регіонів. Хоча до рівня, яким би можна було пишатись і насолоджуватись, не порівнюючи з київським або мотовилівським, іще дуже далеко. А пристойний рівень, якого вдалося досягти, підтримується з доброї волі медіавласників, і, на жаль, не відповідає реальному рівневі розвитку місцевого ринку…
Коли кілька років тому постав проект «УТ-Захід» (попередник нинішнього каналу ZIK), що мав об’єднати телекомпанії всіх західноукраїнських областей у єдину мережу з супутниковим і ефірним мовленням, я дивився на це з ентузіазмом, бо це видавалось відображенням процесів консолідації та самоусвідомлення в суспільстві цілого регіону. Не склалося, але досі сподіваюсь, що колись щось подібне станеться.
Завтра розпочнеться Львівський медіафорум – наймасштабніша професійна медіаподія у Львові, принаймні, на моїй пам’яті. Мені імпонує, що його планували поза провінційною києвоцентричною системою координат, виходячи зі світових інформаційних горизонтів. Хотілося б, щоб унаслідок цього форуму Львів – хоча б на рівні обміну професійним досвідом між медійниками - зв’язався зі світом новими комунікаційними ниточками.
Я сподіваюсь, що цей захід буде першою заявкою на медійну автономію. Вона потрібна Львову – хоча б тому, що його кадровий і креативний потенціал, будучи звільнений від маразму нав’язаних Києвом нездорових економічних моделей, міг би родити ЗМІ європейського рівня. Із європейськими форматами, стандартами та орієнтирами. Із оплатою праці, яка відповідає гідності справжніх фахівців, а не жебрацьким компромісам учорашніх випускників журфаку. Без залежності від політичних передвиборних подачок, яка в міжсезоння компенсується звичайною продажністю. Без рабської покори інвесторам і політичним патронам, яка – хочеться вірити – також запозичена, а не притаманна галицькій ментальності.
Справа не одного дня, але колись треба починати :)