Один із розробників законопроекту «Про цивільну вогнепальну зброю» Андрій Скочипець каже, що Україна – це єдина держава в Європі, де немає закону про зброю для населення. Якщо такий закон приймуть, то право на володіння зброєю можна буде отримати так само легко, як право на керування автомобілем.
Начальник міліції Львова Сергій Зюбаненко теж погоджується із тим, що люди повинні мати можливість захистити себе зі зброєю в руках. Особливо після АТО, коли у населення з’явилося дуже багато незареєстрованої зброї. Але, на його думку, видавати дозволи повинні правоохоронні органи, а не продавці зброї.
А от адвокат від Української асоціації власників зброї Іван Чорний виступає проти саме цієї редакції законопроекту. Він вважає, що насправді він звужує можливість використання зброї навіть тим людям, які її вже мають. На його думку, першочерговою метою цього документа є наповнення місцевого бюджету за рахунок видачі свідоцтв, а не забезпечення права кожної людини на зброю.
Андрій Скочипець, керуючий партнер львівської адвокатської компанії «Юридичний Холдинг»
На основі чого був написаний законопроект? Який міжнародний досвід був закладений в його основу?
– Ми враховували досвід розвинених країн. Важливу роль зіграла практика, яка є в США, яку ми вивчали. Вона досить прогресивна. Ми відштовхувалися від неї, підлаштовуючись під українські реалії. Цей закон, в першу чергу, дасть можливість людині почувати себе в безпеці. Чого ми чекаємо від закону – це більшої захищеності людей.
Україна – єдина держава в Європі, яка не має закону про зброю для населення. Вивчали також досвід Великобританії, в якій був закон про зброю, потім зброю заборонили для використання і це призвело до негативних результатів – збільшився рівень злочинності.
Багатьох людей лякає, що вогнепальна зброя може бути доступною для широкого кола людей, нібито за рахунок цього в українських реаліях вона буде мати негативний відтінок, бо дасть можливість насамперед заможним людям купувати зброю. Така думка є хибною.
Система отримання зброї є дуже схожою до тої, як отримати автомобіль і ним керувати. Спочатку потрібно пройти навчання. Це і теоретична сторона і практична. А тоді вже можна купити зброю, оформити документи і користуватися нею.
Новинкою для української системи є те, що ми передали функції контролю видачі зброї у приватні руки. До цього таку роботу виконували органи МВС.
Держава повинна забезпечити для продавця зброї вільний доступ до реєстру для того, щоб вона не потрапляла до рук особам, які притягалися до кримінальної відповідальності за насильницькі злочини. Також, щоб зброя не потрапляла до людей, які перебувають на обліку в психіатричних диспансерах або мали проблеми з наркотиками. Продавець буде нести повну відповідальність за те, кому він продав зброю.
Такий реєстр уже існує чи його ще потрібно створити?
– Його ще потрібно доформувати. Держава веде певні реєстри, але вони є закритими і можуть відкриватися за певний хабар в різних інстанціях. Враховуючи те, що Україна зараз намагається відкрити всі реєстрові бази, то нічого страшного не буде в тому, що така інформація буде доступна для продавця зброї. Хоча, ми вважаємо, що має бути вільний доступ до реєстру усіх власників зброї.
Чи такий законопроект не дасть можливість отримати зброю насамперед тим людям, які будуть використовувати її зі злочинною метою?
– Чули ми такі питання, бо проводили обговорення і в колах своїх колег – юристів, адвокатів, військових, людей зі сфери МВС, судової системи. Певний відсоток застереження є.
Зброю для того, щоб вчиняти розбої, грабежі можна й так купити. Тіньовий ринок зброї в Україні існує. Він нікуди не подівся. Вогнепальний пістолет у відповідних колах людей можна легко купити і вчиняти з ним злочини.
Крім того, зараз, враховуючи те, що в Україні відбувається АТО, військові дії з Росією, чорний ринок зброї просто шалений. Необлікованої зброї сьогодні, напевно, не може порахувати ніхто. Тому поява зброї офіційно навпаки має свої переваги. Бо якщо десь буде вчинено злочин, дуже легко буде виявити ту людину, яка стріляла. Гільзи залишають свої ознаки, за якими можна ідентифікувати зброю. Найкраще це порівняти з автомобілями, які легко знайти за номерними знаками.
У законопроекті не зовсім добре розписано про те, що таке «безпечне місце» для зберігання зброї. Як запобігти випадкам, які часто трапляються у США, коли діти беруть батьківську зброю і влаштовують стрілянину в школі?
– Чітко визначити місце, як повинна зберігатися зброя, ми в принципі не можемо. Насамперед воно повинно бути недоступним для дітей. В кого є шафа на ключ, у кого – сейф, хтось має вдома під паркетом ямки для схову. У кожного по-різному. Ми не можемо прописувати конкретне місце, бо неможливо охопити всі можливі варіанти.
Як до такого законопроекту поставилися у правоохоронних органах?
– Правоохоронні органи не люблять, коли у них відбирають якісь функції. Особливо в плані дозвільної та погоджувальної системи. Тому по-різному вони поставилися. У спілкуванні з ними ми почули і прогресивні думки, і думки з радянським нахилом. Хтось заперечує, а хтось навпаки каже, що це потрібно.
Уже відомо, коли голосуватимуть за цей законопроект?
– Наразі невідомо. Спочатку відбудеться круглий стіл за участю представників Української стрілецької асоціації, які разом із нами є співавторами. Коли буде прийнятий закон – складно сказати. Але перед тим ми плануємо принаймні у чотирьох великих містах – Львів, Київ, Одеса, Харків або Дніпропетровськ, – провести обговорення законопроекту.
Сергій Зюбаненко, начальник міліції Львова
Законопроект про дозвіл зброї для цивільного населення: добре це чи погано?
– Рік тому, як на мене, офіційно дозволити вогнепальну зброю цивільному населенню було поганою ідеєю, а тепер – це добре. Зброї й так «гуляє» дуже багато. Адекватні люди мусять захиститися. А злочинці й так зараз можуть дістати зброю де завгодно.
Робота із легалізації зброї після 90-х років проводилася років десять. А скільки часу нам знадобиться зараз – це взагалі незрозуміло. Але буде краще, коли адекватна людина отримає зброю законно.
Як уникнути нещасних випадків у поводженні зі зброєю, зокрема, що стосується дітей?
– Зрозуміло, що мають бути прийняті поправки до закону про дозвільну систему, де потрібно збільшити відповідальність за неправильне зберігання зброї.
Автори законопроекту хочуть покласти функцію контролю видачі зброї на приватних осіб – продавців зброї. Яка ваша позиція?
– Все одно, я думаю, що міліція повинна давати погодження. Бо приватні структури не можуть визначати, чи людина судима, чи вона адекватна, чи не перебуває на обліку у психіатра. Якщо приватні особи будуть видавати зброю кому захочуть, то це буде колапс.
Чи приживеться практика на носіння зброї в Україні?
– Думаю, що час покаже. Наше суспільство ще явно не готове до того, але в тих реаліях, у яких ми живемо – це необхідно.
Іван Чорний, юрист Української асоціації власників зброї
Юрист від Української асоціації власників зброї проаналізував законопроект. Він вважає, що у такій редакції цей документ не може бути прийнятий, адже він надто поверхневий. Крім того, проект закону звужує можливість застосування зброї навіть для тих, хто вже давно її має. ZAXID.NET вибрав кілька думок із аналізу юриста, який опублікований на сайті Української асоціації власників зброї.
1. Досить дивні визначення термінів
«Боєприпаси», відповідно до законопроекту – це «дріб, куля, інший снаряд, який використовується для здійснення пострілу з вогнепальної зброї».
Не може гвинтівка або рушниця здійснити постріл, якщо їх зарядити саме «боєприпасами». Жодного слова про патрон в терміні «боєприпаси» немає.
2. Дуже обмежена можливість застосування зброї
Частина 4 статті 11 законопроекту фактично звужує вже наявні права особи на застосування зброї для самозахисту, обмежуючи її застосування лише випадком незаконного проникнення до житла, а от якщо до вас в автомобіль намагаються вдертися не досить дружелюбні персони, з намірами, які загрожують вашому життю і здоров'ю, застосовувати зброю зась?
Самозахист в цьому законопроекті обумовлений фактом порушення права на життя, але вибачайте, якщо моє право на життя буде порушене, я не зможу реалізувати право на самозахист.
Так, частина 4 статті 12 визначає, що «зброя зобов'язує та не може використовуватися особою на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства та держави, завдавати шкоди довкіллю або культурній спадщині».
А як же моє право на самозахист із зброєю в руках, адже стаття прямо забороняє мені завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян?
Тобто, в нападника стріляти не можна, тільки у повітря – так? Адже якщо вистрілити у нападника, я порушу його право на життя? Хоча дехто з вас справедливо зазначить, що і у повітря стріляти не можна, особливо вночі, коли вас зустріли в темному провулку, адже постріл в повітря порушить права громадян на відпочинок.
3. Дозволити собі зброю зможуть тільки багаті люди
Напевне розробники пропустили певні слова в ч. 1 ст. 11 законопроекту (Кожна людина має право на зброю, – ред.) Вони мали на увазі: «Кожна заможна людина має право на зброю». Адже 8,5 тис. грн за папірець, який вам дозволить захищати своє життя за допомогою ефективного пристрою (який також не три копійки коштує) – це багато.
4. Продавець зброї – це «і швець, і жнець і на дуді грець»
Свідоцтво на володіння зброєю, згідно із законопроектом, повинен видавати продавець, який зацікавлений у тому, щоб продати якнайбільше зброї, а не в тому, щоб комусь її не продати.
Крім того, 19 стаття визначає, що такий суб’єкт ще і може навчати володінню зброєю.
5. Адвокат виступає проти того, щоб кошти, отримані від видачі свідоцтв на володіння зброєю залишалися в місцевому бюджеті
Поданий законопроект, як вважає Іван Чорний, не спроможний визначити та врегулювати питання обігу та застосування зброї в Україні, а намагається лише створити умови для збору коштів і за своєю суттю є дискримінаційним.